1. СТАРЕ ВИНО У НОВІ МІХИ?
— Пане Володимире, усі ми добре пам'ятаємо, як непросто приймалася українська Конституція, які великі надії на неї покладалися спільнотою. Тепер виходить — вона не виправдала наших сподівань?
— Підготовка проектів нової Конституції розпочалася фактично з 2-го грудня 1991 року, відразу ж після того, як народ проголосував за державну незалежність України. Було багато різних проектів, фактично Верховною Радою прийнято далеко не той документ, який вносився на її розгляд відповідною комісією. Але не у цьому проблема. На мою думку, депутати, проголосувавши за Конституцію, повинні були скласти свої повноваження, а народ хай би обрав за новим Основним законом новий склад парламенту. Бо вийшло, що ми у нові міхи влили старе вино. Я думаю, значною мірою звідси — наші болячки.
Наша Конституція переобтяжена загальними фразами "держава гарантує", "держава забезпечує, сприяє, дбає" і т.д. Що таке держава? У різних випадках це можуть бути і виконавча влада, і органи місцевого самоврядування, і навіть КРЕП чи завбудинком, діяльність яких у нас теж часто плутають із поняттям "держава". А Конституція — це документ прямої дії, я, наприклад, вважаю, що порушується стаття 11 (розвиток української нації і національної самосвідомості). До кого мені подавати позов? До держави. Але суд приймає позов тільки до конкретного відповідача.
Тут є ще один аспект: загальним поняття "держава" прикривають свої недоробки окремі органи влади і навіть чиновники.
2. НАМ ТРЕБА РЕФОРМУВАТИ НЕ КОНСТИТУЦІЮ, А СУДОВУ СИСТЕМУ
— Тобто, в Конституції недостатньо чітко виписаний розподіл на три гілки влади?
— Ні, виписаний він нормально. Але, на жаль, погано виконується. Ми сьогодні говоримо про політичну реформу, про внесення змін до Конституції, але, на мою думку, серйозного реформування потребує, у першу чергу, судова гілка влади. І рядовий громадянин, і Президент мають право на помилку або можуть бути неправими. Хто повинен це виправити? Тільки суд. Ми активно дебатуємо питання про кількісний склад парламенту і практично не звертаємо увагу на основне — забезпечення дотримання Конституції у плані правосуддя, прокурорський нагляд, виконання судами своїх повноважень. А вони сьогодні часто знаходяться в ручному управлінні. Прикладів можна наводити багато і на всеукраїнському рівні, і на місцевому. Суддя, наприклад, чотири місяці не приймає позову до працівників обласного управління юстиції. Формально, прикриваючись казуїстикою, це можна робити.
Найбільша наша біда, свого роду зачароване коло, це те, що прокуратура здійснює нагляд: суди працюють за замовленням, а не за законом. Візьмімо, наприклад, те ж виборче право. Територіальна комісія складається з багатьох різних людей, які мають кожен своє уявлення про закон, рівень інтелекту, інтереси, врешті. Вони мають право прийняти рішення. Але останнє слово за судом. А суди у нас далеко не завжди діють за законом. І в цьому теж, на мій погляд, причини нашої нинішньої ситуації у міській раді.
3. "У КІРОВОГРАДСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ ВСЕ ТРЕБА ПОЧИНАТИ З ЧИСТОГО АРКУША"
— Хотілося б детальніше зупинитися на питанні органів місцевого самоврядування і виконання Конституції.
— Закон "Про місцеве самоврядування", прийнятий Верховною Радою, один із кращих. Але паралельне існування адміністрацій і рад багато чого плутає, нівелює їхню відповідальність. У нас, наприклад, немає територіальних громад області, району, а бюджети є. На мій погляд, управління бюджетами має бути перенесене на базовий рівень місцевого самоврядування.
Стрункості і впорядкованості цій системі могли б надати статути територіальних громад. Там мають бути виписані механізми — функції, обов'язки, відповідальність, а це суттєво обмежує сваволю посадових осіб і депутатів. Тому ці статути і не приймаються. Якби у нас у місті був такий статут, ми б не мали нинішніх проблем.
Сьогодні в міській раді все треба починати з чистого аркуша. І, перш за все, — формування територіальної виборчої комісії. Усе починалося з цього. Хто як на неї впливав — інше питання. Але всім ясно, що з цього тіста неможливо спекти нормальну паляницю. Це визнають усі сторони конфлікту. Для нас важко і нові вибори проводити, і залишати все, як є, неможливо. Врешті, є Конституція, яку треба виконувати, і права територіальної громади мають бути дотримані.
Світлана Орел
