У переддень святкування 8 Березня, коли все жіноцтво країни прийматиме вітання від сильної половини людства, кореспондент “Вечірньої газети” перейнявся проблемою гендерної рівності. Нині у міській раді Кропивницького із 43 народних обранців – лише п’ять представниць прекрасної половини людства. Однак це стало для них лише поштовхом до об’єднання та більш активних дій. Зокрема, жінки-депутати створили міжфракційне об’єднання “Рівні можливості”.
Наскільки їм вдається ефективно працювати у панівному чоловічому середовищі та як вони ставляться до ідеї скасування Міжнародного жіночого дня? Такі запитання ми поставили народним обраницям.
Катерина ШАМАРДІНА:
– Створити міжфракційне об’єднання “Рівні можливості” нам запропонували активісти об’єднання “Громадські ініціативи”, які за підтримки уряду Швеції започаткували програму з підтримки жінок-депутатів у Кіровоградській області, в тому числі й у Кропивницькому. Ми обговорили цю пропозицію та пристали на неї.
Ми порушуємо зазвичай питання, які стосуються захисту та підтримки жінок, розвитку освіти, охорони здоров’я, інших галузей міського господарства. Завжди на передній план у нас виходять соціально-економічні питання, безпеки дітей у школах тощо. Наприклад, домоглись того, що у цьогорічний бюджет були закладені кошти на побудову парканів навколо освітніх закладів, де їх немає, або на ремонт там, де вони є. Також виділили кошти і на зовнішнє освітлення територій навчальних закладів. Депутати постійно порушували питання, що встановлені ними дитячі майданчики невдовзі хтось руйнує, тому я особисто звернулась до начальника Національної поліції у Кіровоградській області з проханням посилити патрулювання цих територій у вечірній та нічний час.
А щодо того, що так мало жінок представлено в нинішньому депутатському корпусі, то тут проблема значно глибша. Жінки рідше йдуть у політику, не мають такого бажання, бо розуміють всю відповідальність. Їх на нинішньому етапі розвитку суспільства, мабуть, більше хвилюють питання родини, догляду за дітьми тощо. Також потрібен значний фінансовий ресурс. Наші ж чоловіки зуміли акумулювати його у своїх руках, а також не поспішали надати прохідні місця у партійних списках саме жінкам, бо без фінансової підтримки політичної сили жінці практично неможливо розпочати передвиборчу кампанію. І третє. Я не думаю, що виборці віддавали перевагу своїм обранцям саме за статевою ознакою. Відповідно до всіх соціологічних досліджень, саме цей пункт на останньому місті, а на першому – відповідальність, вміння дотримуватися слова, порядність та інші доброчесності й професійні якості. Просто із самого початку жінок серед кандидатів було мало.
Стосовно того, що зараз у суспільстві триває дискусія щодо недоцільності святкування Міжнародного жіночого дня, то моє ставлення до такої ініціативи негативне. За радянських часів, можливо, дещо втратився сенс цього свята, воно було переведене у романтичну площину. Але ж задумувалось воно як день боротьби за права жінок. І проблема ця сьогодні як ніколи актуальна. Це ж не просто радянське свято, а міжнародне, започатковане воно, коли відбувались жіночі демонстрації, протести, нагадування про рівні права та можливості. Його потрібно надихнути новим змістом, але не відмовлятись від нього.
Тетяна ВОЛКОЖА:
– Для мене дивним є той факт, що в нашому депутатському корпусі так мало жінок. Можливо, чоловіки “поскупились” на прохідні місця для представниць прекрасної статі, а можливо, і виборці не довірили представляти їхні інтереси саме жінкам. Щоб наша діяльність у міській раді була більш продуктивною та корисною, ми створили міжфракційне об’єднання “Рівні можливості”, де кожна намагається вести свій напрямок роботи. Я – педагог. Тому для мене завжди були важливими питання розвитку освіти, запобігання насильству в сім’ї. На жаль, такі прикрі факти мають місце у нашому житті, тому потрібно з таким негативним явищем боротись. Чим я і займаюсь. Ось запропонувала на базі одного з навчальних закладів провести міський семінар на таку тематику. Запросити своїх колег – депутаток, відповідальних осіб виконавчих органів міської ради, громадськість, батьків та інших, зараз у місті досить активно зарекомендувала себе батьківська рада, яка порушила питання благодійних внесків на розвиток шкіл, дитячих садків. Але ж питання досить об’ємне за своєю суттю, тому його потрібно всебічно розглянути, дійти до обопільного висновку та згоди як між батьками, так і педагогічною спільнотою. І, як бачу, подібні питання знайшли широку підтримку саме серед жінок-матерів, бо їх турбує майбутнє своїх дітей.
Переконана, що жінка може гідно представляти інтереси громади на всіх рівнях – від сім’ї, участі у громадських об’єднаннях до політичного представництва в органах влади. Адже жінка – то не лише кохана, матір, берегиня родинного вогнища, а й активний громадський діяч, якщо того потребують життєві обставини. Тому потрібно, щоб саме жінки на всіх рівнях активно висловлювали свою життєву позицію, відстоювали моральну складову всіх процесів, які мають місце у нашому суспільстві.
А щодо ініціативи відмовитись від святкування Міжнародного жіночого дня, то у мене з цього приводу є власна позиція. Я – людина активна, працелюбна, не люблю, коли забагато вихідних. Свято 8 Березня задумувалось як вшанування жінки-трудівниці. Зараз же пріоритети та настрої у суспільстві змінились. У нас у травні є День матері, то чому б не об’єднати цих два свята? Звичайно, не кожна жінка – матір, не у кожної є родина. Але жодна жінка не відмовиться від шанобливого ставлення до себе, вшанування її заслуг, повсякденної праці. Кожна жінка – це свято. Тому жіноче свято потрібне.
Лілія МАТЯШОВА:
– У нашому суспільстві так повелося, що жінка – більше берегиня. Вона відчуває серцем, всі свої сили беззастережно спрямовує на захист рідних та близьких. Але, якщо потрібно, з не меншою завзятістю займається більш глобальними проблемами – бере активну участь у громадському та політичному житті. Зараз такі процеси в людському середовищі більш відчутні та актуальні. Жінки поступово виходять на передній план розвитку подій, ведуть за собою. Але дорога в цьому напрямку не встелена пелюстками троянд. Сильна половина не завжди прагне поступитись місцем, а прості люди, мабуть, думають, що лише чоловіки можуть вирішувати глобальні проблеми.
Можливо, представництво жінок у нинішньому складі міської ради таке замале ще й через те, що вони себе не досить активно представляли під час передвиборчої кампанії. Теж даються взнаки традиції. Чоловіки прагнуть бути більше на виду, вирішувати стратегічні питання, а жінки намагаються докопатись до дрібниць, йти до поставленої мети хоча і маленькими кроками, поступово, але вже точно – до успіху.
Я очолюю великий педагогічний та учнівський колективи. Бачу, що виховання дітей більше лежить на плечах матерів. Чоловіки опікуються добробутом родин. А який добробут може бути без порозуміння в родині? Тому ці питання я виношу на перший план у своїй депутатській роботі, прагну допомагати родинам, старикам, дітям, намагаюсь вивести на більш якісний рівень нашу освітянську роботу, зробити так, щоб освітні заклади стали справжнім осередком знань, добра, моральних цінностей, взаємоповаги.
Щодо свята 8 Березня, то я людина, яка звикла до певних традицій. Це свято не треба пов’язувати лише з політикою. Це перше весняне свято, до якого звикли наші люди. Вони його чекають, готуються, тож не варто відбирати його. А жінку завжди порівнювали з весною, пробудженням та радістю життя, то чому ж тепер відмовлятись від цього?
Опитувала
Оксана ВЕРСТЮК
