Мрії – вони не матеріальні, вони залишаються у цьому світі, навіть коли мрійник відійшов у потойбіччя. Мрії Володимира Панченка незримо і гласно були присутні у Книгарні “Є” у Кропивницькому минулої п’ятниці, де на вечір пам’яті зібралися друзі Володимира Євгеновича.
Спогади були щирими, як є серед друзів, ділилися чимось надзвичайно близьким до серця – яким він залишився у пам’яті: друг, колега, співрозмовник, літератор, педагог, політик…
У розмові, безумовно, згадали і задумане, та, на жаль, не зреалізоване Володимиром Панченком. Серед таких планів – встановлення у Кропивницькому пам’ятника Юрію Яновському, справа, якій Володимир Євгенович віддав надзвичайно багато сил і свого здоров’я.
Добрі звістки про хід реалізації цього проєкту: підтримка міського голови, позитивне рішення топонімічної комісії, перспективи залучення коштів державної субвенції на виготовлення та встановлення пам’ятника Володимир Панченко називав найкращими ліками для себе. Ідею самої скульптури теж запропонував Володимир Євгенович.
«Молодий Яновський стоїть на валуні перед морською хвилею. Він простяг руки, тримаючи в них вітрильник. Він дарує цей корабель-мрію нам. Одягнений Яновський у легку куртку; через шию перекинуто кашне… Корабель символізує молоду українську державу. А Майстер корабля – то молода нація, що будує свого вітрильника, на якого чекає відкрите море»
І хоч модель пам’ятника вже була виготовлена добре відомим для кропивничан львівським скульптором Володимиром Цісариком, в силу цьогорічних політичних обставин проєкт не втілився у життя.
Але мрія продовжує жити, і сама собою вона не матеріалізується. Тож у кропивницьких мрійників є можливість стати для Володимира Панченка, такого ж непоправного романтика, як і Юрій Яновський, тим Всесвітом, який допоможе їй реалізуватися і стати народною. Ініціативу з організації збору коштів на виготовлення «Майстра корабля» взяли у свої руки Олександр Ратушняк і Тамара Саміляк, тож, переконаний: мрія Володимира Євгеновича у Кропивницькому обов’язково збудеться. Долучаймося!
Сергій ЯКУНІН
