Панас Саксаганський згадував, що в місті виник гурток літературно обдарованої молоді: "..за проводом брата Івана, ми почали перекладати Гоголя… У нас вийшла газета… Співробітниками були брат Микола, Грабенко, я, Дяченко і Шевченко Йосип Варфоломійович, що тоді вчився у військовій школі". 1875 року Шевченко бере участь у "Вечорницях" Ніщинського (до драми Т. Шевченка "Назар Стодоля") в міському громадському зібранні на Палацовій вулиці. Того ж року в Єлисаветграді вийшла його книга "Дещо з перекладів і самостійних творів" за підписом І. Гріненка. Дозволене Одеською цензурою 27 березня видання містило переклади, зокрема, О. Пушкіна, А. Фета, Г. Гейне, П. Беранже, Р. Бернса і 21 власну поезію. В останніх звучали мотиви просвітництва, моралі, нерозділеного кохання, соціальна тематика, зокрема, в переспіві Кобзаревого "Садка вишневого":
Сім’я зібралась коло хати
Вечірня зіронька встає,
Дочка вечерять не дає,
Бо нічого. Поклала мати
Маленьких діточок своїх,
Сама б заснула коло них,
Та сна нема…
До поезій було додано витяги із звіту ремісничо-грамотного училища (на користь якого й було видано збірку) та рекламу товариства поширення грамотності й ремесел. Воно ж і батько Йосипа, троюрідний брат Кобзаря Варфоломій, фінансували видання.
Йосип щосуботи бував у будинку Тобілевичів на Знаменській (тепер – Тобілевича) вулиці. "Йому подобалося те, що у Тобілевичів збиралися цікаві поступові люди, які прагнули культури для українського народу і що там він міг почути читання нових книжок і взяти участь у родинних концертах", – писала друга дружина Карпенка-Карого Софія. Тут відбувалися справжні вечори української творчості, часто переслідувані царською владою. Як згадував П. Саксаганський, "починались співи гуртом, коли збиралось багато, а більше співала сестра Маруся, Шевченко…" Саме вони – М. Тобілевич (Садовська) та Й. Шевченко – зображені поруч і на груповій фотографії учасників "Вечорниць". Між ними виникло кохання, але два видатних роди не поєдналися. За спогадом С. Тобілевич, її чоловік І. Карпенко-Карий, старший брат Марії, вважав, що закохані були занадто молоді для шлюбу.
Йосип брав участь у російсько-турецькій війні 1877–78 років. Став капітаном, колезьким секретарем з удільної служби, тяжко хворів. Коли ж здоров’я на деякий час повернулося, активно поринув в українське культурне життя. М. Старицький згадував, що у 1881 році читав М. Кропивницькому свою драму в присутності М. Садовського та Й. Шевченка. Дата смерті небожа Кобзаря вказується так – "до 1900 року".
Сергій ШЕВЧЕНКО
