– Чому ви, Павле Сергійовичу, зайнялися політикою?
– Наприкінці 2004 року, після другого туру президентських виборів, я дійшов висновку, що людині, котрій небайдуже, як вона житиме далі, потрібно займатися політикою. Ми всією сім’єю записалися в «Батьківщину», лідер якої підтримувала тодішнього кандидата Ющенка. Вступаючи до партійної організації, я з’ясував, що при ній відкривається громадська приймальня, в якій потрібні були юристи. На той час я уже мав власне підприємство з надання юридичних послуг. Згодом я консультував відвідувачів партійної приймальні з правових питань.
А у 2006 році, перед виборами, Валерій Кальченко запропонував мені роботу юриста в обласній партійній організації «Батьківщини». Я погодився і здійснював юридичний супровід процесів, пов’язаних з виборами. Ви всі знаєте, як тяжко тоді було нашій політичній силі... А після виборів повернувся до роботи на своєму підприємстві. Минуло півроку, і мені запропонували працювати виконуючим обов’язки директора адміністративного департаменту міської ради – заступника міського голови. На цій посаді я попрацював недовго, чотири місяці, – при формуванні владної коаліції усіх заступників міського голови було звільнено, мене в тому числі. Потім займався бізнесом, при цьому допомагаючи партійній організації. Улітку 2010 року був обраний на посаду директора адміністративного департаменту – заступника міського голови і працював до закінчення каденції ради.
– Як вам, молодому чоловікові, вдалося завоювати авторитет таких бувалих людей, як Віктор Кальченко, Іван Марковський, Віктор Окаєвич?
– Не мені судити, користуюся серед них авторитетом чи ні.
– Але ж вони вас висували на досить високі посади.
– Я Валерію Михайловичу ще на початку нашої співпраці сказав, що йому зі мною буде складно, оскільки маю звичку говорити правду. Так легше живеться. А спілкуватися мені з Валерієм Михайловичем, Іваном Івановичем, Віктором Петровичем нескладно. У них є чому навчатися.
– А як складалися ваші стосунки із досвідченими службовцями, над якими вас ставили керівником у виконавчих органах міськради?
– Коли в органи влади приходять молоді, без досвіду люди, їм, буває, радять «не заважати працювати механізму». Як правило, я намагався не ламати нічого, як мовиться, через коліно. Хоча доводилося приймати й жорсткі управлінські рішення – рекомендував звільнити працівників, які не хотіли чи не могли розуміти, що від них вимагається.
– Як ви прийшли в бізнес?
– Навчаючись в Одеській національній юридичній академії на п’ятому курсі за індивідуальним графіком, я паралельно працював. Звісно, за спеціальністю, яку здобував. Закінчивши навчатися, повернувся в Кіровоград, де одночасно викладав у педагогічному університеті, працював у батька на підприємстві та в «Центрі сприяння розвитку підприємництва». Засновники останнього, кияни, передавали кіровоградцям столичний досвід організації бізнесу. Попрацювавши в такому режимі два роки, я з одним із співробітників того центру створив підприємство з надання юридичних послуг. До того, як прийти в політику, займався юриспруденцією. Зараз займаюся і тим, й іншим.
– І що ж більше до вподоби?
– Юрист порівняно з політиком маєш суттєвий привілей: не давати обіцянок, які не можеш виконати, і дозволяти собі говорити те, що думаєш насправді.
– Як я зрозумів, ваша юридична практика – це не ходіння по судах в інтересах довірителів.
– На початку доводилося займатися і представництвом в судах. Тепер допомагаю у заснуванні суб’єктів господарювання, займаюся юридичним супроводом їхньої діяльності.
– Ви відчули недосконалість дозвільної системи? Чи не намагалися полегшити долю бізнесу, будучи керівником адміністративного департаменту міської ради?
– Віднедавна процедура легалізації суб’єкта господарювання спростилася – скасовано інститут свідоцтв про державну реєстрацію юридичної особи та фізичної особи-підприємця, ці документи замінено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб. Це – позитивно. Адже функція свідоцтва про державну реєстрацію мінімізувалася ще раніше, воно стало анахронізмом, бо нотаріуси вже давно вимагають від юридичних осіб при посвідченні угод витяги з держреєстру.
Чи намагався я полегшити життя підприємців, працюючи у владі? Так, намагався. Очолюючи адміністративний департамент ради, я ініціював ухвалення виконкомом концепції створення єдиного центру з надання адміністративних послуг. Реалізовуючи її, ми розробили картки адміністративних послуг – зібрали в усіх виконавчих органах міськради відомості про те, які адміністративні послуги вони надають. На момент мого звільнення було створено базу даних, при розміщенні якої в Інтернеті будь-хто з його користувачів міг дізнатися, які документи необхідні для отримання того чи іншого дозволу. Це був перший крок в напрямку створення єдиного центру з надання адміністративних послуг. На другому етапі передбачалося зібрати в одному приміщенні спеціалістів з різних органів, які надають такі послуги. Це мав бути центр, що працював би не один день на тиждень, а частіше, і не в години, коли люди зайняті на роботі, а тоді, коли їм було б зручно. Та до цього не дійшло – моя ідея не знайшла підтримки.
– Але у приміщенні міськради уже котрий рік по четвергах працює дозвільний центр «Діалог-центр».
– Він мав би стати складовою центру, який задумав я. До єдиного центру з надання адмінпослуг входила і б реєстраційна палата, й виконавчі органи міськради, які надають дозволи, погодження на ведення господарської діяльності.
– Скажіть, розробляти статути підприємств, проекти рішень владних органів – це для вас творча робота чи все-таки рутинна?
– Якщо від результату моєї праці залежить стан справ у місті, я не можу назвати її рутинною. Робота юриста – це творчість в певних рамках, визначених законодавцем. Я б залишив би її, якби вона мені не подобалася. Це приносить задоволення. Та й законодавець не дає юристам нудьгувати – постійно вносяться зміни в закони. Хоча це не добре, краще була б постійність. Бо сьогодні не знаєш, як буде завтра.
– Хто ваші авторитети в місцевих правничих колах?
– Юрій Медведенко, голова апеляційного суду. Мені подобається його юридична техніка, його бачення вирішення питань.
– Кажуть, ви гарний баскетболіст.
– Спортом займаюся з дитинства. Починав з танців. Потім – дзюдо, плавання, футбол. Якось захопився баскетболом і займаюся ним уже 20 років. І зараз два-три рази на тиждень тренуюся. Брав участь в кількох універсіадах. Був чемпіоном Одеси. З 2004 року очолюю баскетбольну асоціацію Кіровоградщини. Для мене це стиль життя. Майже всі мої друзі – баскетболісти.
– І багато вас таких в місцевій організації «Батьківщини» і депутатській фракції у міськраді?
– Крім мене, баскетболістів там немає. Є футболісти.
– На минулорічних виборах до міської ради ваша політична сила здобула менше мандатів, ніж у 2006-му. Я не помилюся, якщо скажу, що чим менш численна депутатська фракція, тим вона міцніша?
– Звичайно, легше залишатися монолітними, коли немає випробувань владою і грішми. З моменту створення наша фракція не зазнала кількісних змін. Їх і не передбачається.
– А як вам бачиться розвиток стосунків із депутатською більшістю? Постійна конфронтація ж не на користь людям, які вас обрали.
– Є деякі ініціативи більшості, які підтримуються нашою фракцією. Це, наприклад, допомога малозабезпеченим. Але ми проти, наприклад, віддання цілісного майнового комплексу міськводоканалу в обласну власність, оскільки, на нашу думку, це зробить неможливим будь-який вплив міської влади на це підприємство. Не будемо підтримувати, якщо таке запропонують, підвищення тарифів на пасажирські перевезення транспортом загального користування.
– Дозвольте поцікавитися вашим сімейним станом.
– Я одружений. Моя дружина Рената до народження дитини працювала директором ресторану «Челентано». Зараз нашому синові, його звати Нікітою, 10 місяців. Його народження стало найважливішою подією в нашому житті. Ніколи раніше не думав, що вона так мене змінить. Спостерігаючи за тим, як він росте, як пізнає світ, я кожного дня переконуюся: сенс життя – тільки в дітях.
Розпитував Віктор КРУПСЬКИЙ
P.S. Коли цей матеріал готувався до друку, нам стало відомо, що облорганізація «Батьківщини» запропонувала вищим партійним органам на наступних виборах висувати Павла Топчія кандидатом у народні депутати України.
