Такою залишилася в пам’яті колег Світлана Костянтинівна Скрипник, старший вихователь комунального закладу "Навчально-виховне об’єднання "Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів з утриманням дітей-сиріт та класами для дітей зі зниженим зором – центр позашкільного виховання Кіровоградської міської ради Кіровоградської області".
Цієї осені минає рік, як передчасно пішла із життя ця чудова людина, педагог за покликанням душі, мудрий наставник молоді, великий життєлюб і оптиміст.
У школі-інтернаті вона відповідала за найскладнішу ділянку роботи – роботу з дітьми-сиротами.
Це до неї щоденно йшли вони зі своїми болями, кожен зі своєю важкою історією, трагічною долею.
Вона слухала всіх, допомагала всім. Її щире серце було відкрите для кожного. Вихованці інтернату лагідно називали її мамою. Це ж вона вирішувала всі їхні проблеми, шукала вихід із найскрутніших ситуацій, влаштовувала на навчання до найперспективніших вишів України і просто вчила бути людьми. Тому не дивно, що через роки до неї йшли і їхали звідусіль її вихованці, щоб низько вклонитися і висловити найщиріші слова подяки.
Часто-густо до пізнього вечора горіло світло в її кабінеті. Всі знали: Світлана Костянтинівна працює. Інколи засиджувалась за робочим столом до ранку. Не шкодувала своїх сил, особистого часу. Робота була для неї життєвою суттю. І в той же час зростила прекрасних доньок, яким дала вищу освіту, дбала про маму, яка потребувала уваги. Її любові вистачало всім.
Керівництво школи-інтернату високо цінувало вміння, педагогічний талант своєї колеги. Світлана Костянтинівна нагороджена численними грамотами міського і обласного рівнів.
Світла пам’ять про неї надовго збережеться в наших серцях.
Адміністрація, вчителі
та учні школи-інтернату
