З того часу, як Володимир Зуєв живе і працює у Кіровограді, кожна посада тут стала головним змістом його життя. Така вже, мабуть, у нього натура, що жодного дня не може витримати без роботи.
Неначе зараз стоїть перед очима вчорашній начальник політуправління корпусу генерал-майор Володимир Зуєв, який в 1992 році звільнився в запас, переїхав до нашого міста й очолив автотранспортне підприємство обласної ради. Про цю подію – що генерал, якому ще й п’ятдесяти не було, маючи 32 роки військової служби, очолив "розхитане" підприємство – говорили навіть ті, хто не мав справи до автотранспорту. Навіщо, мовляв воно йому – заслуженій людині? Адже там і цивільні спеціалісти не могли справитися. Але пройшло десять років, і на автопідприємстві був наведений такий порядок, якого не спостерігалося за все його попереднє існування.
Коли ж Зуєв переходив на іншу роботу, говорили інше, особливо працівники цього ж підприємства: "Навіщо він тільки залишає те, що створював сам з такою любов’ю? Такого керівника тут більше не буде".
А Володимир Зуєв погодився очолити вже іншу важливу ділянку – управління праці і соціального захисту Ленінського району. За п’ять років роботи – відчутний результат: управління визнано одним з кращих в області. Із 2007 року Володимир Зуєв працює в міській організації ветеранів міста. При цьому зв’язку з попередньою своєю роботою не втратив. Навпаки, навіть розширив, бо окрім ветеранів "свого", Ленінського району, опікується й всіма іншими. В основі залишається та ж турбота про ветеранів – щоденне спілкування по телефону, особисті їх прийоми, відзначення ювілярів, пошук і закріплення волонтерів за тими, хто одинокий і немічний, допомога у направленні до лікувальних закладів.
Ті, хто знає Володимира Савелійовича, переконані: немає такої "цивільної" посади у місті, з якою цей колишній військовослужбо- вець не впорався б добросовісно і бездоганно. Він як людина з військовою душею працює не тільки з ветеранами, а й з молоддю, займаючись відтворенням та оновленням музеїв у школах, виступає з патріотичними лекціями в навчальних закладах, трудових колективах.
До слова, у генерала Зуєва уся його родина має військові корені: полковник у відставці – рідний брат Олександр і уже підполковник син Владислав. Без чинів поки що улюбленець діда – Вася, який пристрасно оволодіває футболь- ними мудрощами славного майстра і чудового тренера Самофалова.
Варто зауважити, що про ветерана Зуєва можна було б написати й трохи пізніше, коли будемо відзначати ювілей ветеранського руху в цілому. Але випала інша слушна нагода, адже у Володимира Савелійовича цими днями день народження. Щиро вітаємо його, зичимо щастя, здоров’я та родинного затишку.
Микола ЦИБУЛЬСЬКИЙ,
голова прес-служби міської організації ветеранів України
