Чи помічали ви, як поводиться людина, яка більше 12 годин на добу проводить в Інтернет-мережі? Вона постійно виснажена, занадто агресивна або замкнена в собі, майже не спілкується з оточуючими, а якщо й говорить, то її лексика обмежена, бідна. Цей портрет дещо схожий на портрет наркотично залежної людини. Так що ж таке Інтернет? Це безмежне багатство інформації чи психологічний наркотик? Може, недаремно його назвали всесвітньою павутиною, яка поглинає свідомість своєї жертви?
Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Психологи сперечаються: чи йде мова про появу ще одного виду залежності? Термін "залежність" був запозичений із лексикону психіатрів. Він часто ідентифікується із захворюванням чи синдромом Internet Addiction Disorder чи IAD. З’явився також дуже образний термін Netaholic, чи Інтернет-адикт.
Дехто виправдовує "зависання" в Інтернеті самотністю, начебто спілкування у чатах та на сайтах знайомств позбавляє від самоти. Але насправді – це сурогат спілкування. Що більше адресатів у користувача, то менше справжніх друзів. Це і є шлях до самоти.
– Моя тринадцятирічна донька проводить в Інтернеті щодня близько трьох-чотирьох годин на добу, – каже кіровоградка Валентина Бойко. – Врахуйте те, що решту часу займають заняття в школі та виконання уроків. Оксана практично не буває на вулиці, не спілкується вживу з друзями – сидить на якихось форумах, на сайтах "В контакте", "Одноклассники". Дійшло до того, що вона вважає за краще написати подрузі повідомлення через Інтернет, ніж зайти до неї в гості у сусідню квартиру! Коли заборонила підходити до комп’ютера, почала зависати у комп’ютерних клубах. Зрештою, поставила відповідну програму на мобільний телефон, і тепер їй навіть комп’ютер не потрібен.
Що стосується любові по Інтернету... У Фрейда є таке поняття, як сублімація еротичної енергії. Нереалізовану еротичну енергію можна спрямувати на творчість, роботу, а секс-сайти блокують природну сублімацію, властиву людині, що, зрештою, призводить до розвитку розладів в інтимній сфері. Крім цього, надмірне захоплення Інтернетом викликає й такі фізичні вади, як перевтома, виснаження організму, як наслідок – зниження імунітету, хвороби серця, опорно-рухової системи, очей.
За даними лікарів психологічних центрів, усі пацієнти клінік, які понад норму "зависають" у мережі, мають хімічний дисбаланс мозкової діяльності. Під час перебування в Інтернеті або під час комп’ютерних ігор мозок продукує органічний компонент 5-HT, який передає відчуття ейфорії або депресії по всьому тілу. Тому дуже часто людина не хоче їсти, пити, спати, а це найголовніші умови, що дають нашому організмові життя і повноцінне існування.
Як виникає Інтернет-залежність? Усе дуже прозаїчно. Надмірно захопившись мережею, людина поступово перетворюється на залежну від неї. Користувач не може втриматись від спокуси увійти на той чи інший сайт, поспілкуватися з новими друзями, пограти в он-лайн ігри, переглянути новинки Інтернет-магазинів, перелік захоплюючих переваг кібер-простору можна продовжувати до безкінечності. Але далі внаслідок майже маніакального захоплення Інтернетом з’являється велика кількість проблем.
Психологи зазначають, що залежність від всесвітньої мережі настає значно швидше, ніж ми це можемо уявити. В середньому все відбувається протягом півроку. А потім… Ваша дитина чи родич, товариш або колега по роботі поступово занурюється в себе, не помічає або ж ігнорує зовнішні події, погано адаптується до реального життя. Навіть краса природи для нього має істинне вираження тільки з екранів комп’ютера. Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі), скільки часу він проводить на сайтах, а це вже хворобливий психічний стан. І то тільки початкова стадія. Потім виникають проблеми з вестибулярним апаратом, постійні скарги на головний біль, розлади в психіці, роздратованість, знервованість, але попри все залишається азарт до постійного перебування у віртуальному світі.
Ще один важливий аспект небезпеки Інтернет-залежності криється в тому, що більшість хворих на неї – це діти. Проблема залежності дітей від Інтернету існує і в українському суспільстві. Саме підлітки становлять найбільший відсоток Інтернет-користувачів – близько три чверті, про це свідчать дані Міністерства охорони здоров’я. Основна проблема молоді – побудова стосунків з представниками протилежної статті – це кохання, почуття, емоції. Тому користувачами сайтів знайомств, соціальних мереж ("В контакте", "Одноклассники") в основному є підлітки. Наслідком постійного "зависання" в Інтернеті для молодої, ще не досить соціально сформованої особистості може стати повна її деградація в плані подальшого функціонування в суспільстві. Саме тому в українських школах психологи б’ють на сполох, адже дуже часто виникають конфліктні ситуації під час спілкування школярів – невміння точно висловитися, проявити себе, замкнутість, постійна агресивність.
Проблему надмірного захоплення підлітка Інтернетом в першу чергу повинні вирішувати батьки. Якщо дитина не на жарт "зависла" у віртуальному світі – це, передусім, провина тата й мами, вважає голова Всеукраїнської асоціації батьківської громадськості Надія Сікач. Також не факт, що підліток зараз спілкується по Інтернету не з маніяком-убивцею або педофілом, а це вже небезпека набагато серйозніша не тільки для здоров’я, а й для життя. Оксана Клименченко, практичний психолог та головний спеціаліст Кіровоградського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, говорить про те, що, купуючи дитині комп’ютер, батьки повинні чітко усвідомлювати – він може бути помічником та додатковим джерелом розвитку, але може стати абсолютним злом.
– Найбільше "зло" в тому, що дитина, яка надто багато часу сидить перед комп’ютером, вирішуючи свої проблеми у віртуальному світі, не зможе надалі розвиватися та вирішувати проблеми в реальному просторі, а саме через вирішення проблем в реальності людина стає дорослішою, морально сильнішою і впевненішою, іншого шляху немає, – каже Оксана Анатоліївна. – Крім цього, деяким батькам вигідно, коли їхнє чадо сидить вдома, постійно знаходиться в полі їх зору, ніде не вештається. Але потім вони звертаються до нас в центр з реальними проблемами – дитина не спілкується з однолітками, стає агресивною й таке інше. Тому потрібно якось обмежувати свою дитину або ж пропонувати їй відпочинок, заняття, що зможуть замінити постійне перебування в мережі. Часті сімейні прогулянки на свіжому повітрі, більше спілкування з підлітком в родинному колі. Крім цього, потрібно ставитись до своїх нащадків як до дорослих, коли їхній голос має вагу у вирішенні сімейних проблем.
З точки зору психологів, Інтернет для залежної від нього людини – це те, що замінює реальність. Тут, у мережі, людина починає життя з чистого аркуша. Вона – досконала, без вад, які, можливо, є в неї у справжньому, а не віртуальному, уявному світі. З одного боку, це добре, що в неї розвивається образне мислення, а з іншого, як каже Оксана Клименченко, якщо віртуальним світом надмірно захоплюватися й нічого не робити в реальному, то скоро попередній просто зітре реальність як таку. З’являються проблеми в усіх сферах життя Інтернет-залежної людини.
Як бачимо, Інтернет – це не тільки безмежна скарбниця інформації та необмежений простір для спілкування – це ще й нова форма залежності, тиску і психологічного дисбалансу сучасного суспільства. Тому, якщо ви відчуваєте, що втрачаєте зв’язок з реальним світом, спробуйте поглянути на нього по-новому, без комп’ютера та Інтернету.
Тетяна БЛОХІНА
