"ВГ" продовжує цикл публікацій про перейменування вулиць Кропивницького, розповідаючи про людей, чиї імена вони отримали.
Вулиця Григорія Синиці – колишня
вулиця Димитрова
Григорій Іванович Синиця – заслужений художник України, лауреат Шевченківської премії за відродження української колористичної школи.
1914 року переніс тяжку хворобу і став інвалідом дитинства, рано залишився сиротою. Виховувався в дитячому притулку в Кіровограді.
Навчався в Кіровоградському художньо-промисловому училищі, потім в Одеській середній художній школі, де вчив його теоретик авангарду М. Гершенфельд. По тому вчився в Київському художньому інституті у майстерні Миколи Рокицького — одного із учнів М. Бойчука, та Е. Холостенка. Переслідувався владою як формаліст, націоналіст та абстракціоніст.
1934 року живописний факультет оголошено "розсадником формалізму" і всім студентам-"бойчукістам" пропонується залишити навчання. Синиця знову за конкурсом вступив до інституту, навчався 1 рік у майстерні професора Падалки. Не бажаючи зраджувати школу Бойчука, на п’ятому курсі Синиця залишає інститут і займається самоосвітою. 1941 року в Києві відбулася його персональна виставка.
При нацистській владі був у колоні, котру гнали до Бабиного Яру, йому вдалося врятуватись. Згодом численну кількість своїх робіт присвятив цій трагедії. Після війни працював над новою технікою – флоромозаїкою, створив 29 творів у цій техніці, над кожною працював по два – три роки. Трудився на заводі "Керамік" Києва майстром-технологом, виконував завдання по відновленню міста: облицювання теракотою Головпоштамту, будинків на Хрещатику, вулиці Червоноармійській. Кандидатуру Синиці було висунуто на здобуття Сталінської премії, та потім без будь-яких пояснень у ній було відмовлено.
У 1960-х Синиця з народними майстрами започаткував новий напрям української колористичної школи – шанування народної культури кольору як естетичного образу, материнської мови, національної та історичної категорії. До їх числа входили Марія та Федір Приймаченки, Ганна Собачко-Шостак та Іван Шостак — народний розпис, Ганна Верес та Ганна Василащук — ткацтво, Федір Олексієнко — кераміка, Євмен Повстяний — вибійка, Олександр Саєнко — інкрустація соломкою. Автор естетично-філософської праці "Колорит в образотворчому мистецтві". Разом з учнями створює ряд монументальних ансамблів — з них мозаїчний стінопис у Донецьку та Олександрії.
Під його рукою працювали О. Якименко, А. Горська, Г. Зубченко, В. Зарецький, Г. Марченко, Л. Тоцький, М. Шкарапута. Через звинувачення в націоналізмі та постійні гоніння з боку влади — зокрема, журнал "Комуніст України" за 1963 рік, стаття "Коммунистическое воспитание трудящихся — важнейшая задача партийных организаций" — секретар ЦК КП України Андрій Скоба — у 1968 році змушений був переїхати до Кривого Рогу.
Помер 10 жовтня 1996-го року.
Сергій ЗАПОРОЖАН
