Відгуки на фільм, який вийшов в український прокат 30 січня, а 12 лютого завершився його показ у нашому кінотеатрі «Портал», були дуже різноманітні – і захоплені, і скептичні. «Наші Котики» (повна назва «Наші котики, або Як ми полюбили лопати в умовах обмеженої антитерористичної операції з елементами тимчасового воєнного стану», попередні назви – «Бліндаж», «Котик з палаючими очима») – копродукційний українсько-канадсько-американський комедійний фільм режисера Володимира Тихого.
Шлях до глядача цієї стрічки був не зовсім простим. І, очевидно, саме через його певну епатажність і комедійність. Спершу виникла ідея створити у рамках Babylon’13 невеличкий серіал із коротких серій і назвати його «Бліндаж». Тоді, у 2015 році, Тихий разом з учасником АТО Валерієм Пузиком впорядкували відеоматеріал, змонтували три серії й розраховували, що проєкт зацікавить телеканали, але жоден із них не виявив інтересу. Згодом Володимир Тихий написав сценарій для повнометражного художнього фільму. Разом зі співпродюсером стрічки Марком Супруном вони сподівалися отримати 80 відсотків коштів на виробництво фільму на патріотичному пітчингу Мінкульту 2018 року. Отож, фільм з тодішньою робочою назвою «Бліндаж» взяв участь в конкурсному відборі, але не зміг потрапити до списку 69 фільмів, які отримали фінансову підтримку від Мінкульту. Володимир Тихий після оголошення результатів пітчингу публічно заявив, що не згоден з ними, оскільки експертна комісія наполовину складалася з представників телевізійних та кінопродашенів, які майже весь свій контент виробляють російською, у тому числі і для Росії.
Пізніше, у червні минулого року, фільм став переможцем пітчингу УКФ (Українського культурного фонду). Тепер він ішов під назвою «Котик з палаючими очима». Від фонду творці фільму отримали майже дев’ять мільйонів гривень. Водночас стрічка стала переможцем одинадцятого конкурсного відбору Держкіно, від якого отримала трохи більше мільйона. Загалом, держава проспонсорувала близько чверті кінцевого кошторису фільму.
Але йому вдалося вийти на екран уже під назвою «Наші котики» завдяки зусиллям продюсерів Марка Супруна та Степана Бандери-молодшого, які через свої кінокомпанії Bedlam Productions та Banesto Productions залучили кошти від приватних інвесторів зі США та Канади. Зокрема, одним з продюсерів стрічки стала колишня керівниця МОЗ України Уляна Супрун.
Події фільму розгортаються 2014 року на початку російсько-української війни. За основу взято розповіді бійців добробатів та ЗСУ про реальні ситуації, що траплялися на передовій. Тут поєднано гумор (іноді чорний) і драму, реалізм і містику. Це трагікомічна історія пригод інженера, актора, футбольного тренера і продавця квітів, які добровольцями пішли на війну. Вони ще самі не розуміють, що це таке. Їх обурює, що потрапили вони у найдальший куток передової, де нібито зовсім не стріляють і не зробиш селфі на фоні вибухів. Така сама наївна та довірлива молода журналістка Оля, вчорашня випускниця факультету журналістики, яка мріє зняти сенсаційний сюжет про війну і відразу претендувати на Оскар. Жоден з них не має бойового досвіду, погано орієнтується на місцевості та мало що знає про наміри командування. Але саме вони, завдяки власній мужності та готовності до самопожертви, зривають масштабну операцю ворога, розроблену самим Владиславом Сурковим.
Зйомки фільму тривали три місяці у 2018 – 2019 роках й проходили на Чернігівщині. Одного разу, коли знімали сцену про «бойовиків» біля будівлі Донецької ОДА, місцеві мешканці викликали поліцію, очевидно, не зрозумівши що це зйомки фільму, а не реальний напад. Під час зйомок також народився новий блатняк «Гуляй, Донбас!», який написав один з акторів-виконавців ролей Михайло Кукуюк. Бо ж під час вечірки росіян та колаборантів мала б звучати подібна музика, але отримати дозвіл на використання справжнього російськомовного блатняка від власників авторських прав не вдалося.
Офіційним саундтреком фільму стала україномовна пісня «Жовтий скотч» гурту Yurcash. Пісня була спеціально написана для фільму (слова – Максима Кривцова). Окрім україномовної версії, Yurcash також створив англомовну під назвою «Yellow tape» – слова переклав британець українського походження Степан Пасічник.
Маючи добряче почуття гумору, творці фільму вирішили запустити «вірусну» рекламу, для якої зняли фейкові відеоролики з підтримкою від відомих голлівудських акторів та бурхливою реакція російського пропагандистського ТБ на трейлер «Наших котиків». Слід сказати, що такий хід справді привернув до фільму значну увагу публіки.
У картині знімались Станіслав Бжезинський, Віра Климковецька, Дмитро Тубольцев, Ярослав Федорчук, Петро Микитюк, Дмитро Хом’як, Дмитро Ярошенко, який зовсім недавно зіграв роль Василя Стуса. Актор Молодого театру Дмитро Тубольцев (Літо) по суті грав сам себе. У 2014 році він воював у складі добровольчого українського корпусу «Правий сектор». Він навіть знімався у тій формі, у якій воював. А історія про бронежилет та Ірму Вітовську не вигадана, а реальна.
Професор Петра Микитюка, найдосвідченіший та найсерйозніший серед героїв фільму, дуже зворушливий у своєму амплуа, змушує глядача співчувати і переживати. Колоритний і природний Пенальті Дмитра Хом’яка. Цей актор грав головну роль у картині «Припутні».
Очевидно, таке гумористичне і часом епатажне сприйняття війни, яка триває та щодня приносить нові жертви, сподобається не всім. Наприклад, те, що у фільмі звучить пісня «Пливе кача», викликало обурення деяких глядачів на допрем’єрному показі у Львові. І все ж, режисер і автор сценарію Володимир Тихий вважає, що реальність потребує різних форм осмислення. Отож, слід створити цілісний образ, якщо цього не зробити, то до нас прийдуть образи, продуковані іншою державою, які навряд чи будуть дружніми.
До речі, у інтернеті гуляє повідомлення, де, посилаючись на видання «Чечен-прес», стверджують, що у Росії «Наші котики» стали найкасовішим іноземним фільмом, обігнавши навіть голлівудський «Аватар». Фейк?
Світлана ОРЕЛ
