Нещодавно в нашому місті відбулася конференції «Стратегія теплопостачання м. Кропивницького: реалії та виклики» за участі директора Інституту промислової екології Олександра Сігала.
Науковець розповів чимало повчального й корисного, що стосується теплозабезпечення. Із його думками із цього приводу ми й ознайомимо наших читачів.
У Кропивницькому
винайшли
вічний двигун?
«По-перше, потрібен максимум інформації з теплопостачання міста. Ми готові допомогти. Але головна умова – чесні, чисті вихідні дані. Із цим у Кропивницькому проблема. Та інформація, яку ми маємо з різних джерел – а це й головне управління ЖКГ, виробники тепла, жеки і т. д., – дуже суперечлива. Коефіцієнт корисної дії низки ваших об’єктів, виходячи з отриманої інформації, перевищує за вашим даними 100 відсотків! Є й 107! Це не ви мене повинні запрошувати, а німці, французи, американці мають рватися до Кропивницького, щоб дізнатися, як це ви винайшли перпетуум мобіле – вічний двигун!
Неможливо перевищити 100 відсотків! Тому одразу казати про те, як і що можна поліпшити, я не можу! Певно, є якісь помилки. Треба їх вивчати. Адже початок вирішення будь-якої проблеми – правильні вихідні дані.
По-друге, що ви хочете отримати на виході? До чого прагнете прийти? Зберегти центральне опалення, частково зберегти його чи відмовитися від нього? Ви повинні поставити мету, а ми як технарі відповімо, як це зробити, якою ціною, як швидко. Це завдання для вас – міської ради, депутатів, громадськості».
Усе ж без газу –
і ні туди, і ні сюди
«Які є шляхи скорочення витрат? У вас із цим негусто. Єдиний потенційний варіант – уранова шахта за шість кілометрів від міста. Там є велике скидання теплої води. Будь-яка шахта відкачує воду, і її температура вища за ту, що на поверхні. Із цією різницею можна працювати, для цього існують відповідні технології. Її можна використовувати, але відстань завелика. Потрібно вкласти значні кошти в транспортування теплоносія, а скільки часу діятиме шахта – не відомо, хоча воду й із зупинених відкачують. Шахта може дати до 60 гігакалорій тепла – від компресорів, які відкачують воду. Лишень вода може дати до 8 гігакалорій. Але за нашими попередніми розрахунками потрібно 400 доларів на метр комунікацій вкласти, щоб доставити цю енергію до міста.
Є викиди тепла на підприємствах, які можна утилізувати, але через складнощі при розв’язанні технічних і бюрократичних питань зробити це дуже не просто. Хоча «Укренерго» іде назустріч, є певні проекти, є надія, що колись питання буде вирішено.
Дуже багато говорять останнім часом про спалювання сміття. Та мало хто розуміє, що зберігання відходів на смітнику – це повільне горіння. Той же процес окислення триває, тільки розтягнутіший у часі. Чи ми розподілимо відходи на великій площі, чи сконцентруємо їх в одному пальнику – в атмосферу потрапляє однакова кількість газів! Коли це сконцентровано, то ми можемо легше його очистити. Але існують розрахунки. Коли дохід середньої родини в місті менше тисячі доларів на місяць, то економічно виправдані тільки смітники – там спалювати нема чого. Якщо ж дохід до трьох тисяч доларів на місяць, то доцільно будувати сміттєспалювальний завод. Теплотворна здатність відходів вища, такі родини викидають більше пластику й усякого іншого калорійнішого сміття. І лише коли дохід на родину вище трьох тисяч доларів, то має сенс вдаватися до сортування й перебирання з подальшою утилізацією кожного компонента. У нас, на жаль, немає такої морфології сміття. Ми спілкувалися з міським головою Львова Андрієм Садовим, він дуже хоче такий завод, але це економічно недоцільно навіть для цього міста.
У Греції придумали симпатичну технологію – виробництво зі сміття рідкого палива, яке потім спалюють на ТЕЦ. Дешева й розумна ідея. Скажу ще про модну сьогодні тему біомаси. Це пелети, тріска, стружка і т. д. Ми довго вивчали цю тему. І, на жаль, про це можна говорити лише як про доповнення. У такій степовій країні, як наша, це не розв’яже проблему. Я знаю приклад, коли побудували велику станцію під пелети, і тепер по всій Україні шукають, де їх взяти. А немає де! Їх п’ятдесят тонн на годину треба, там уже шукають сировину за кордоном. Ми можемо забезпечувати себе власним газом. Альтернативи йому у нас немає! Тому біомасові проекти я б для вашої степової області не розглядав. Тому що вам везтимуть сировину із Чорнобильської зони, а у вас і так ситуація з радіацією складна».
Пластик має замінити залізо
«Україна вже є асоційованим членом ЄС. А там екологічні норми дуже суворі. Ми повинні виконувати нормативи передусім щодо викидів оксидів азоту в атмосферу. Є приклад Ужгорода, де колишній міський голова Сергій Ратушняк відключив центральне опалення, усім наказав переходити на «автономки», мовляв, обійдемося без нього. А тепер Угорщина вимагає від держави Україна компенсації, бо в її бік валить дим від цих «автономок», з перевищенням оксиду азоту в десятки разів.
Потрібно зізнатися, що ми брешемо самі собі. Говоримо про те, що наші станції працюють у режимі 115–70 градусів. Але такого режиму ніхто не дотримується, 90 градусів дають здебільшого. На що це впливає? От ми прагнемо поміняти труби. Для режиму в 130 (у великих містах і 150) градусів труба може бути тільки металева. Її ціна – приблизно мільйон доларів за кілометр. Але давайте нарешті казати правду: у наших мережах при наших застарілих котлах температура вище 90 градусів не буде. Тому потрібно прокладати пластикові труби. І ціна питання різко впаде! Але спущений згори норматив – 115–70 градусів! Тож давайте ухвалимо рішення, узаконимо пластик! Це прискорить процес заміни мереж. Зараз уже не потрібні труби такого великого діаметра, спроектовані під ще радянське споживання».
Дешева рибка
(тобто вода) –
погана юшка
(тобто труби)
«Ще мені здається, що двом теплопостачальним організаціям на вашій території тісно! «Конкуренція» велика. Кожна ваша теплопостачальна організація завантажена приблизно на 30 відсотків. Якщо їм об’єднатися, то буде завантажено одне підприємство на 50 відсотків.
Ваша ТЕЦ протягом багатьох років гробила ваші ж теплові мережі. Річ у тім, що значна частина витрат будь-якої компанії, що продукує тепло, – це хімічна підготовка води. А коли ТЕЦ стоїть біля неї, то вона має необліковану воду. До того ж виробляє електроенергію для власних потреб. Це ласий шматок. Завжди можна закачати з річки непідготовлену воду. А як можна споживану воду облікувати? Або за лічильником, або за витратою електроенергії. А коли вода дармова, то із цього «смачно» можна жити. Але оскільки вода сира, то все, що тільки можна, з’їдає корозія. Станція може нормально працювати, але передавати свою енергію не зможе, бо труби за її межами – суцільне решето через непідготовлену воду.
Це стосується й «автономок». Людина поставила собі котел на стіну, і їй здається, що настало щастя. Купила хороший котел, із ККД в 92 відсотка. А через два роки ККД – уже 78 відсотків. Бо вода з водопроводу, а теплообмінник маленький, на стінках осідає весь вміст непідготовленої води. І газовий лічильник нараховує все більше, а тепла все менше. Переплата через певний час сягає 30 відсотків.
Існує цікавий досвід харківського професора Олександра Тарадая, коли жителі повертаються назад у систему центрального опалення. У чому ж його суть? Ті, що поставили собі автономне газове опалення, робили горизонтальне розведення по квартирі. А професор вивів розведення на майданчик, зробив окремий стояк, поставив лічильники всім на поверсі й запропонував людям спробувати такий варіант. У підсумку тепло вийшло дешевшим!
А що робити, коли сотні людей у мороз прагнуть більше тепла й підкручують свій домашній котел? Автоматика його просто відключає. Але у нас же всі майстри. Перерізав дротик – і все, знову тепло. А вранці – вибух у квартирі від іскри. До речі, підприємство «Одесагаз» пішло цікавим і правильним шляхом. Хочете мати газовий котел? Заплатіть за трубу більшої пропускної здатності, що підводить газ. Мешканці збираються і роблять це».
Один з варіантів –
міні-котельні
«Можливо, вирішенням проблеми для вас було б встановлення міні-котелень поруч із одним-двома будинками або на дахах будинків. Тобто децентралізувати централізоване опалення. Для цього у нашій країні є відповідне обладнання, ми в Мінрегіоні рекомендуємо так звані гідронні котли, які виготовляють у Полтаві. Їхня головна перевага в тому, що в них вода рухається з великою швидкістю, плюс мікровібрація, тому на стінках трубок відкладається менше всіляких нашарувань. А погана якість води – головна проблема малої довговічності й втрати потужності котлів.
До того ж гідронні котли мобільні, їх можна легко відключити, перевезти в інше місце й там підключити. У Білій Церкві, у якій майже стільки ж населення, як і в Кропивницькому, уже є така мобільна котельня.
Ще з можливих рекомендацій – утилізація тепла біля казанів, вони 20 відсотків потужності віддають в атмосферу, є технології використання цієї енергії. Також можлива модернізація пальників: зараз ми можемо встановлювати дворівневі, великої й малої потужності. Коли потреба в теплі невелика, як от навесні, то потужним пальником гріти 20 відсотків від необхідної потреби вкрай неефективно, перевитрата велика. Отут і включаємо пальник меншої потужності».
За керівництвом міста – серйозне вольове рішення
«Зараз ви повинні прийняти серйозне рішення – визначитися, якою має бути схема теплопостачання міста. Чесно кажучи, мені поки не зрозуміло, куди і яким шляхом рухатися. Номінально ми вже зараз можемо написати гарні рекомендації: що зробити, щоб певною мірою поліпшити ситуацію. Але вам потрібно прийняти якесь кардинальне рішення. Ми забезпечимо подальшу повну підтримку. Технічна сторона за нами як за консультантами. Однак хтось повинен взяти на себе повну відповідальність: «Ми робимо так і тільки так». Інакше буде нескінченне шарахання – трохи грошей туди, трохи сюди. Місто має створити команду, яка цим займеться. Я всіляко підтримую заступника міського голови Олександра Мосіна, на його плечі лягло непросте завдання. Усе розвалилося до нього. А йому з міським головою сьогодні потрібно ухвалювати критичне рішення щодщо того, куди рухатися, яким шляхом іти. Вольове рішення. І це велика відповідальність. А технічна відповідальність уже буде на нас.
Чим була приваблива «автономка» для всіх? Людина, що відключилася від централізованого опалення, не залежить ні від кого, сама собі хазяїн. І місту так простіше: твоє тепло – твої проблеми. Із влади знято всі питання. Постачальникам газу теж вигідно мати справу не з містом, не з жеком, а просто з однією людиною. Багато хто не платить постачальникові тепла, який бере газ у газопостачальників, і ніхто мешканців багатокавартирних будинків не відключає. А ви спробуйте не платити за газ у приватному будинку або в квартирі з «автономкою». Через місяць прийдуть і відріжуть, поставлять пломбу – і все.
Будь-яка гуртова закупівля скрізь дешевша, аніж уроздріб. На цьому й живуть тепломережі: купують дешевий газ оптом, а потім з націнкою продають окремо кожному. Найпростіша економіка. Навіть із втратами при транспортуванні це вигідно. І ми зрештою, мені здається, прийдемо до того, що система газопостачання стане прозорою. І люди, які відключилися, платитимуть більше за тих, хто не відключився. А проблеми які будуть! Мереж же вже немає! Їх або зруйновано, або розкрадено. Та багато країн пройшли через це. Спочатку був бум на «автономки», а потім повернення до централізованого опалення. Як буде в Кропивницькому – вирішувати вам».
