У теплу пору року, за якою ми вже почали сумувати, у різних куточках нашого міста можна було послухати два професійних оркестри, які є окрасою Кропивницького, – військовий 3-го окремого полку спецпризначення та міський духовий.
І хоча вже добігає кінця сльозлива осінь, а попереду – зима, та не варто засмучуватись поціновувачам творчості названих колективів: вони виступають не лише на відкритих майданчиках, а й на кону закладів культури, зокрема обласних театру й філармонії. Тож шанувальники обох оркестрів не лишаться без музики улюблених виконавців.
Напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва начальник оркестру – військовий диригент військового оркестру капітан Сергій Францішкевич та директор міського духового оркестру Володимир Соляр розповіли "ВГ" про мистецькі колективи, які очолюють.
Вони і воїни, вони і музиканти
Для тих, хто відбув строкову військову службу, або ж тим чи іншим чином пов’язаних з армією не є новиною, що мистецтво, зокрема музика, надає бійцям наснаги. Саме для цього й існують військові оркестри, серед яких і частини спецпризначення з Кропивницького. До того ж він ще й гарнізонний, тобто грає для військовиків не лише нашого міста, а й області. Не відмовляє його керівник та командування полку і в проханнях, аби оркестр виступив перед цивільною аудиторією – у Ковалівському парку, на Театральній площі, на майдані між корпусами КДПУ ім. В. Винниченка тощо.
У керівникові військового творчого колективу Сергієві Францішкевичу поєдналося ніби непоєднуване – чіткість і точність військового та творча натура артиста. За плечима в нього – музична школа в селищі Смотричі Хмельницької області (класи тенора і туби), Хмельницьке музичне училище (фах – духові та ударні інструменти) та Військовий інститут при держуніверситеті “Львівська політехніка” (кафедра військового диригування).
– У нашому військовому оркестрі – два десятки музикантів, які проходять службу за контрактом. З-поміж них одна жінка, – розповідає начальник оркестру – військовий диригент. – І це не через якесь упередження, а тому, що, окрім музичного "вишколу", особовий склад оркестру проходить і фізичну та бойову підготовку, зокрема й здійснює стрибки з парашутом із літака. Тож не кожна жінка погодиться на таку роботу, та й не лише жінка. Члени нашого оркестру – не просто артисти, а військові музиканти, завдання яких залежно від ситуації пов’язані або з мистецтвом, або з війною…
Протягом 2014 року цим музикантам довелося й повоювати, бо оркестр 30 грудня 2013 року було розформовано, а знову створено лише 21 січня 2015-го. Тож більш ніж рік вони перебували на різних посадах, не пов’язаних з мистецтвом, і брали участь у бойових діях у зоні АТО. Зараз же туди виїздять лише на виступи перед солдатами й офіцерами, і не лише свого полку, а й інших підрозділів – артилеристів, танкістів, піхотинців, десантників. Наші військові артисти також уже не раз брали участь у парадах військових мистецьких колективів у Києві та Одесі – як у складі зведеного оркестру, так і самостійно.
– Основне завдання, покладене на оркестр, – організація дозвілля військовослужбовців – чи то в пункті постійної дислокації, чи в зоні АТО, щоб відволікати їх від важкої військової служби, та музичний супровід військових ритуалів – шикування частини, підняття Державного прапора України, хвилини мовчання, заступання на службу добової варти, вручення бойового прапора частини, проходження врочистим маршем та інших, – продовжує Сергій Францішкевич. – У зоні АТО на наші та колег з інших військових творчих колективів виступи чекають. Там зовсім інша атмосфера, як і все навколо. Якось під Волновахою ми грали для підрозділу територіальної оборони з Одеси. Ті хлопці, ніби перевіряючи наш професіоналізм, спитали: "А щось із одеського можете виконати?", на що я відповів: "Звичайно, можемо". І зіграли їм мелодії "Ах, Одесса, жемчужина у моря" та "Как много девушек хороших". Після цього в очах у одеситів можна було побачити і захват, і задоволення, бо вони ніби побували в рідному краї. А для бійця на передовій це дуже важливо.
Після виступів на сході до нас підходять і зрілі чоловіки, і зовсім молоді хлопці, які, ледь стримуючи хвилювання, щиро дякують за музику. Особливо коли ми ще й виконали їхні улюблені мелодії. А це, передусім, ті, що пов’язані з рідним краєм. Для бійців це дуже важливо, бо в зоні проведення АТО все оголене, як нерв, – і почуття патріотизму, і смуток за рідними…
А вдома, у Кропивницькому, військові музиканти підбирають для кожного свого "цивільного" виступу той репертуар, який цікавий нашим слухачам. Для людей за п’ятдесят – мелодії, до яких вони звикли ще з років своєї молодості, для молодших – щось модерновіше. Виконують і народні та давні авторські українські мелодії в сучасному викладі, і класику джазу та року, і естрадні твори.
Їх чекають як у місті, так і в області
Міський духовий оркестр під керівництвом директора Володимира Соляра та диригента й художнього керівника заслуженого артиста України Григорія Шорсткого цьогоріч відзначив своє 25-річчя. Про його створення, становлення і творче зростання досконало знає його директор, який обіймає свою посаду з 1992 року, а працює в колективі – з часу його заснування.
До переходу на роботу в цей колектив він створив духові оркестри заводу "Друкмаш", меблевого комбінату й колишнього КІСМу, якими не лише керував, а й був у них диригентом.
– Від часу заснування оркестру ми репетируємо в одному з приміщень кібернетико-технічного коледжу, яке нам виділило на початку 90-х років уже минулого сторіччя тодішнє міське керівництво, – зазначає Володимир Соляр. – Протягом існування колективу чимало людей обіймали посади диригента й художнього керівника, і кожен з них доклав зусиль для того, аби оркестр став по-справжньому професійним колективом. Більша частина його нинішнього складу, до якого входять півсотні артистів, – музиканти з вищою мистецькою освітою, лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів. У нас працюють троє заслужених працівників культури України – Микола Пасічинський, Степан Федорак і Володимир Залевський, а також заслужений артист України Григорій Шорсткий. Залучаємо й молодь, зокрема студентів музичного училища (завдяки сприянню його директора Лариси Голіусової), коли в оркестрі не вистачає виконавців на певних інструментах. Загалом, викладачі та студенти музучилища відіграли велику роль у створенні колективу і продовжують відігравати таку ж роль у його розвитку…
Міський духовий оркестр засновано для залучення його під час різноманітних врочистих заходів у місті. За роки свого існування колектив став добре відомим не лише в Кропивницькому, а й нашій області, у населені пункти якої доволі часто виїздить на запрошення. Оркестр грає як сучасні твори, зокрема українських композиторів, так і ті, що вже стали світовою музичною класикою, чарує своє майстерністю як під час виступів на відкритих майданчиках, так і в закладах культури. У ньому працюють двоє вокалістів, тож глядачі мають змогу не лише слухати музику оркестру, а й спів у його супроводі.
– Людям потрібні ті мелодії, які йдуть від душі й до душі. Саме так ми й прагнемо грати, – переконує Володимир Іларіонович. – Часто буваємо в мікрорайонах Кропивницького, куди нас запрошують депутати міської ради. Так-от на запрошення Михайла Демченка нещодавно виступали перед мешканцями Новоолексіївки, Олександра Шамардіна – на Кущівці, Андрія Кролевця – у селищі Гірничому. Цього потребують люди – зустрічі зі світом гармонії, краси, натхнення. Минулого літа щосуботи вечорами виступали для кропивничан у Ковалівському парку. Виконували класику, вальси, естрадну музику – усе те, що подобається слухачам. Постійно працюємо над оновленням репертуару, адже людям потрібно дарувати не лише їхні улюблені мелодії, а й пропонувати щось нове. На оновлення репертуару витрачаємо чимало часу, багато репетицій, але це того варте.
Юлій ЛІСНИЧЕНКО
Фото Олега ШРАМКА
