Першого грудня засновникові заслуженого ансамблю танцю України «Ятрань» і академічного театру народної музики, пісні і танцю «Зоряни» заслуженому діячеві мистецтв України та народному артистові України, почесному громадянинові міста Кропивницького Анатолієві Кривохижі виповнилося 92 роки. Напередодні цієї дати він поділився з читачами «Вечірньої газети» своїми роздумами про життя:
– Питання совісті турбувало людей ще в далекому минулому. Римський імператор-філософ Марк Аврелій писав: «Найбільшим злом є людська невдячність як результат відсутності совісті». Думаю, що так тоді називали зраду. А Лев Толстой стверджував: «Ті, кого не турбують муки совісті, продукують зло», – написав Анатолій Михайлович. – Відомий український кінорежисер Юрій Іллєнко вважав, що мудрість керівника – це розум, настояний на совісті. Проблеми совісті, на жаль, були, є і залишаться, поки існує людство з вічною жадібністю та заздрістю.
Високе мистецтво завжди існувало за підтримки меценатів-інтелектуалів. У Росії мало хто знав про успішну творчість Михайла Фокіна, а відомим світові він став завдяки паризьким сезонам, які організував для показу його балетних вистав меценат Сергій Дягілєв. В Україні людям з творчим потенціалом в більшості випадків протистояли ті, хто продукував зло. Богом визначалось, де і коли мають з’явитись люди, які створювали щось значиме, як то було з корифеями українського театру. На жаль, те, з чого почали брати Тобілевичі, з відомих причин закінчилось знищенням їх продовжувача Леся Курбаса.
У виставах театру корифеїв народився український народно-сценічний танець, подальший розвиток танцювального мистецтва в Кіровограді в 30-х роках минулого сторіччя успішно розпочав учень Ростислава Захарова Микола Анкудінов. За підтримки вчителя, який працював у Великому театрі в Москві, Микола Анкудінов ставив балетні вистави на створений ним колектив у нашому місті. Війна перервала епоху Анкудінова на багато років.
З 1957 року почав підніматися ансамбль «Ятрань». Велика багаторічна робота вивела колектив на світове визнання у США, але це стало початком його кінця і його епохи. Успішним продовженням вважаю епоху Анатолія Короткова, який перший в Україні створив школу мистецтв, яка готує виконавців для його ансамблю «Пролісок». Як результат багаторічної роботи його вихованці створили в нашому місті 20 танцювальних ансамблів. Маючи таку базу для підготовки виконавців єдиний професійний колектив при обласній філармонії «Зоряни» міг би продовжити мистецькі епохи новою формою як театр музики пісні і танцю. На жаль, через байдужість керівництва філармонії, «Зоряни», не маючи свого приміщення для роботи, не скористались навіть тим, що залишилось після зникнення ансамблю «Ятрань». Спеціально побудований зал для репетицій, дорогі музичні інструменти та костюми – усе зникло, ніби його ніколи й не було. За порадами професора Володимира Назарова та підтримки віце-президента Української федерації Америки Тараса Левицького у США був підготовлений проект світового турне для колективу «Зоряни». Українська федерація Америки витратила великі кошти, але через амбіції того ж керівництва філармонії все було непоправно знищено.
Ще в давнину відомі майстри для продовження своєї справи брали учнів, яких готували роками. На жаль, у нашій філармонії майстрів немає. І готувати нікого.
Деякі політики, яких не турбує совість, засліплені жадібністю, рвуться до влади зі своїм популізмом. Як відомо, за часів Януковича Україна була під контролем ФСБ Росії. Разом зі своїм оточенням він утік, захопивши скарбницю та залишивши агентуру. Теперішнім залишалось або молити Путіна, або прийняти умови Заходу. Вибір зроблено, результат очевидний. На жаль, деякі емоційні критики влади нагадують тих, кого залишили руйнувати державу. Шановні виборці мали б знати, що майбутніх обранців, які відсиділи своє, у тюрмі не перевиховують, а скоріше вдосконалюють. Боюсь, що саме таких «кращих» та їм подібних ми знову оберемо. Нас нічому не вчить життя, наша довіра краснобаям знову закінчитися сумно, як уже було не раз в нашій історії. За законами природи, усе має свій початок, як і свій непоправний кінець. Над цими проблемами просив би подумати людей з Богом даною мудрістю.
