Дизентерія — гостре інфекційне захворювання, що вражає шлунково-кишковий тракт і переважно дистальний відділ товстої кишки та проявляється болючою дефекацією, загальною інтоксикацією, а також рідкими випорожненнями з домішками гною і слизу.
Захворювання викликають бактерії з роду шигел, в умовах зовнішнього середовища дизентерійні мікроби можуть зберігатися протягом 30–45 діб. Під впливом температури У 100 градусів шигели гинуть миттєво, при 60 — через 30 хвилин, а в калових масах через кілька годин. Бактерії дуже чутливі до різних дезінфікуючих засобів.
Механізм передачі, як і в інших кишкових інфекцій, — фекально-оральний. Шигели поширюються за допомогою зараженої їжі, інфікованої води, велике значення мають мухи, які переносять на своїх лапках велику кількість мікроорганізмів. Раніше дизентерію називали «хвороба брудних рук», що повністю відповідає правді, бо такий шлях передачі є найбільш характерним для дітей молодшого віку, а от у старших дітей найчастіше зустрічається харчовий шлях проникнення інфекції.
Дизентерія може протікати як у вигляді поодиноких випадків, так і масових, при цьому вражаючи велику кількість людей. Хвороба є сезонною, з піком захворюваності в серпні – вересні.
Найчастіше, після проведення необхідних лікувальних заходів, настає повне одужання, проте іноді мікроби здатні доволі тривалий час зберігатися в клітинах кишечнику, через що можливий рецидив захворювання.
Основні прояви гострої дизентерії:
- температура тіла підвищується (у дітей — до 40 градусів);
- на початку захворювання можуть бути короткочасні водянисті випорожнення, іноді їхня кількість доходить до 10–30 разів на добу;
- у калових масах є домішки великої кількості крові, слизу, а іноді й гною. Саме домішка крові в калі (вказує на виразку слизової оболонки кишечнику) дає можливість відрізнити дизентерію від інших гострих кишкових інфекцій;
- болісні позиви, дуже хворобливі відчуття після і під час дефекації в області ануса.
Якщо захворювання триває більше трьох місяців, то діагностують хронічну дизентерію, яка може бути безперервною або з періодичними загостреннями.
Наслідки і ускладнення дизентерії:
- зневоднення буває доволі рідко, переважно при гастроентеричному варіанті перебігу захворювання, якому властиві рясні водянисті випорожнення;
- випадіння прямої кишки. Унаслідок болісних частих випорожнень з анального отвору може випадати частина прямої кишки;
- кишкова кровотеча. При великих виразках слизової оболонки кишечнику можливий розвиток кишкової кровотечі. При цьому стані потрібна негайна госпіталізація;
- гамолітико-уремічний синдром — ураження нирок з подальшим розвитком гострої ниркової недостатності.
Лікування дизентерії
Дизентерію можна лікувати як у стаціонарі, так і в домашніх умовах. Обов'язковій госпіталізації підлягають маленькі діти, хворі з важкими формами, а також пацієнти, що мають хронічні захворювання. У перші дні хвороби слід дотримуватися постільного режиму тільки хворим із середньо-тяжкими і тяжкими формами дизентерії.
Харчуванню хворих потрібно приділяти особливу увагу. При цьому необхідно зважати на вираженість колітичного синдрому і важкість перебігу хвороби. При наявності блювоти протягом перших 10–20 годин необхідне голодування з рясним питвом. Приймати їжу необхідно дрібно, 4–5 разів на день. Медикаментозне лікування дизентерії призначає тільки лікар після проведення необхідних досліджень. Профілактика дизентерії пов'язана з проведенням санітарно-гігієнічних заходів у громадських місцях і дотриманням загальноприйнятих правил особистої гігієни.
НМЦ ЦЗ та БЖД Кіровоградської області
