Чому виробники включають до складу продукції небезпечні речовини за наявності більш безпечних аналогів? Причина перша – використовують ті складові, які дешевші. Друга – нерідко виробники беруть неперевірені компоненти, не витрачаючи час та кошти для їх дослідження.
Тож які небезпечні речовини можуть міститися в косметиці та миючих засобах?
Лауріл сульфат натрію (англ. Sodium Lauryl Sulfate - SLS, він же додецилсульфат натрію, англ. sodium dodecyl sulfate – SDS) та лорет сульфат натрію або лорет сульфат натрію англ. Sodium Laureth Sulfate — SLES) – містяться в шампунях та іншій косметиці. Не повинен бути в дитячій косметиці, оскільки особливо небезпечний для дітей!
SLS и SLES – аніоноактивна поверхнево–активна речовина (далі – ПАР), що застосовується для утворення піни. Відносять до найнебезпечніших речовин у препаратах для догляду за шкірою, волоссям та порожниною рота. Лауріл сульфат натрію – це недорога ПАР, яку отримують із кокосової олії, ефективно видаляє жир з поверхні та сильно піниться. Те, що шампунь сильно піниться, – показник низької якості, хоча багато хто вважає навпаки. У промисловості SLS застосовують для промислових агрегатів, миття підлог у гаражах, машин і таке інше.
SLS та SLES здатні проникати та затримуватися в тканинах. З наукових досліджень і доповідей ряду фахівців випливає, що ці речовини токсичні навіть у малих дозах, є активними провідниками нітратів. SLES, реагуючи з іншими інгредієнтами, утворює, крім нітратів, ще й діоксини. Проникаючи через шкіру в організм, ці речовини діють на очі, клітини головного мозку, серце, печінку, селезінку, легені. Потрапляючи в кровоносну систему і накопичуючись у клітинах, порушують процес метаболізму та обміну речовин. Проникаючи в очі дітей, SLS змінює білковий склад клітин очей, затримує нормальний розвиток. SLS очищує шляхом окислення, залишаючи плівку подразнення на шкірі та волоссі. Може сприяти випадінню волосся, утворенню лупи, діючи на волосяну цибулину. Волосся висушується, стає ламким. Мінімальна побічна дія SLS та SLES – порушує захисні якості шкіри, підвищує її чутливість.
Інші небезпечні речовини, які можуть міститися в миючих засобах, – фосфати (англ. phosphate) та аніонні ПАР.
Аніонні ПАР – найагресивніші поверхнево-активні речовини, у миючих засобах допустимий вміст – не більше 2-5 відсотків. Хоча, загалом, краще обирати миючі засоби з іншими ПАР, наприклад неіногенними. Аніонні ПАР – клас синтетичних сполук, що дисонуються у воді з утворенням поверхнево-активного аніону. Аніонні ПАР можуть накопичуватися в організмах у недопустимих концентраціях. У людини це викликає порушення імунітету, алергію, ураження мозку, печінки, нирок, легенів.
Фосфати посилюють проникнення ПАР через шкіру та сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Фосфати – солі та ефіри фосфорних кислот, основне застосування – фосфорні добрива. Фосфати широко використовуються в синтетичних миючих засобах для зв’язування іонів кальцію та магнію. Фосфати, які потрапляють у навколишнє середовище, призводять до евтрофікації водойм (бурхливого розвитку водоростей). Використання фосфатів у пральних порошках заборонено у багатьох країнах уже більше 10-12 років. У країнах ЄС обговорюється заборона на використання фосфатів з 2011 року.
Ще одна небезпечна речовина – фталати. Абревіатури ВВР – бутіл-феніл-фталат, CDC – Американський центр контролю та попередження захворювань, CMR, DBP, DEHP, DHP.
Фталати – фіксатори запаху в парфумерії, а також у засобах для волосся, лосьйонах, антиперсперантах. Особливо небезпечні речовини, особливо для дітей, вагітних, матерів, що годують груддю.
Фталати – це солі та ефіри фталевої (ортофталевої) кислоти. Використовуються як пластифіка- тори для пластмас, синтетичних каучуків, у парфумерії – як розчинники та фіксатори запаху. Є достатньо відомостей про токсич- ність і небезпечність ефірів о-фталевої кислоти. Міжнародним агентством із дослідження раку діок- тилфталат віднесений до канцерогенів, небезпечних для людини.
Особливо небезпечні аерозолі з фталатами. Дослідження засвідчили, що фталати швидко проникають в організм через шкіру та розносяться по всьому тілу. У тілі вони перетворюються на моноетилфталати, які діють на ДНК сперми та дихальні функції легенів. Фталати підозрюються в тому, що вони уражують печінку, нирки та органи розмноження, і в тому, що вони діють як гормони.
Найпоширеніший побічний ефект – шкіряний свербіж та алергічні реакції.
Флюорид та фторид натрію (англ. Fluoride Sodium Fluoride) – у зубній пасті. Не повинен міститися в дитячій зубній пасті, особливо небезпечний для дітей.
Флюорид (іноді називають флюорит) – синтетична речовина, яка відноситься до потенційно канцерогенних інгредієнтів. Флюордид є ефективним засобом проти карієсу, але небезпечний у випадку потрапляння цієї речовини в організм у надто великій кількості. На упаковці зубної пасти, що містить цю речовину, є інформація, наприклад, така: "Діти до шести років мають чистити зуби під наглядом дорослих, щоб не допускати ковтання пасти”. Флюорид впливає на ріст зубів: зуби, що ростуть, втрачають колір та вкриваються плямами. Це захворювання назива- ється флюорозисом. Вчені встановили, що в більшості випадків захворювання дітей флюорозисом були викликані тим, що чистили зуби більше одного разу на день або клали на щітку багато пасти.
У дитячій зубній пасті цієї речовини не повинно бути. Дорослим же не варто користуватися зубною пастою з таким інгредієнтом регулярно, а бажано і зовсім уникати такої продукції. Флюорид негативно впливає на зубну емаль та зуби в цілому, викликає алергічні реакції при регулярному застосуванні.
Пропіленгліколь (англ. Propylene Glycol), етиленгліколь (англ. Ethylene glycol) – в кремах, лосьйонах, інших зволожувачах, рідкій декоративній косметиці. Якщо в складі косметичного засобу стоїть одним з перших, це свідчить про високу концентрацію. Викликає алергію та подразнення навіть при низькій концентрації.
Пропіленгліколь та етиленгліколь – це похідні нафтопродуктів, їдуча рідина (розчинник), але широко застосовується в косметиці, оскільки притягує і зв’язує воду. Ці речовини у виробництві дешевші за гліцерин. Їх додають у косметику для створення ефекту "зволожування" шкіри. Насправді вони створюють непроникну плівку, через що порушуються функції шкіри, газообмін, не виводяться токсини. Але оскільки їх щоденна порція, що потрапляє в організм, невелика, то вони не викликають миттєвого розвитку захворювання. Ці речовини є отрутами, що викликають набряк та некроз клітин, сприяють розвитку дистрофічних процесів у нирках, печінці, судинах і центральній нервовій системі.
Мінеральне (технічне) мастило (англ. mineral oil) – у засобах по догляду за шкі- рою та декоративній косметиці. Викорис- товуються різні назви: мінеральне (технічне) мастило, мікро- кристаліновий віск, диметикосини, петролати, петрола- тум, парафін чи парафінове мастило, пропі- ленгліколь.
Мінеральне (технічне) мастило – це продукти переробки нафти, суміш рідких вуглеводів, виокремлених з нафти. В основному це гідравлічні, індустріальні мастила. Цей дешевий синтетичний замінник використовується в косметиці замість рослинних олій як зволожуючий засіб. Було виявлено, що при виробництві технічних мастил у них утворюються канцерогени, причому у великій концентрації.
Також у переліку шкідливих речовин, що містяться у косметичних засобах, – ланолін (англ. Lanolin, може викликати підвищену чутливість шкіри), триклозан (англ. Triclosan) хлорфенол – антибактеріальний засіб, що входить до складу антибактеріального мила, зубних паст, кремів для гоління та інших косметичних і миючих засобів (знищує і шкідливі, і корисні бактерії), парабени (англ. Parabene, Parabens, збірна назва для methylparaben, butylparaben, ethylparaben – у косметичних продуктах використовуються як консерванти, викликають дерматити, алергію), солі алюмінію (англ. Aluminum, Aluminum chlorohydrate, Aluminum Sesquichlorohydrate – можуть стати причиною раку грудей), метилдібромоглутаронітріл (MDGN, часто викликає алергічну реакцію, шкіряні захворювання), лорамід Ді (англ. Lauramide Dea, може висушувати шкіру та волосся, викликає свербіж, а також алергічні реакції), ацетилцилтетраметіл-тетралін (англ. acetylethyltetramethyl-tetralin , АЕТТ – підвищує ризик виникнення раку) та інші.
Як знайти "правильного" виробника та "правильний" товар?
1. Нині у продажу є продукція виробників, які не використовують небезпечні речовини. Умовно їх можна поділити на біовиробників, які використовують у своїй продукції тільки натуральні (рослинні) компоненти, які безпечні для здоров’я дитини і не завдають шкоди навколишньому середовищу, та ековиробники, які частково використовують синтетичні речовини, що теж вважаються безпечними.
2. Перш за все, не намагайтеся купувати те, що є всюди, у всіх на слуху (причому часто за рахунок надмірної реклами). Не довіряйте сліпо "брендам" і "всесвітньо відомим" виробникам. Пам’ятайте що в ціні товару, який активно рекламується, – велика частка витрат на цю рекламу.
3. Читайте інформацію про склад товарів. При цьому запам’ятайте найнебезпечніші складові, які необхідно виключити. Причому навіть якщо рік–два на етикетці ви цих складових не побачили, не полініться у черговий раз інформацію перечитати – ніщо не постійне, і виробники іноді теж змушені починати економити.
А ось ще поради фахівців.
Максим Папуша, голова Київської організації Спілки споживачів України:
– Я би рекомендував купувати шампуні виключно у великих торговельних мережах або спеціалізованих магазинах, оскільки на вітчизняному ринку продається маса підробок.
Великі виробники турбуються про свій імідж і намагаються, аби їх продукція реалізовувалася в магазинах, більше того, вони платять чималі бонуси за те, щоб її виставляли на видне місце. Тому іменитим торговельним маркам невигідно свій товар продавати деінде, наприклад, у ларку.
Виготовити ж підробки просто – замовити пляшечки з відповідними написами та залити в них яку-небудь рідину. Добре, якщо це буде просто дешеве рідке мило, а не отрута. Відрізнити якісний продукт від неякісного просто: треба уважно вивчити упаковку. На заводській пляшці ніколи не буде розмитих написів, а сама ємність не повинна деформуватися.
В’ячеслав Голубовський, директор департаменту споживчої політики Держспоживстандарту:
– На жаль, зараз у нас немає коштів на дослідження складу шампунів. Тому можна досліджувати тільки, так би мовити, їх зовнішній вигляд. Однак якщо в ході перевірки ми бачимо, що на упаковці недостатньо інформації, безумовно, можемо застосувати санкції. Наприклад, накласти штраф. На кожній баночці шампуню повинні бути відомості про виробника, його місцезнаходження. Обов’язково мають бути прописані попередження – адже не всім споживачам підійде один і той же засіб. Перед тим, як купити шампунь, я би рекомендував попросити у продавця сертифікат якості, який буде гарантувати безпеку товару.
