До Дня соборності України та сторіччя проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки Президент України Петро Порошенко відзначив високими державними нагородами кількох кропивничан. Зокрема, за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю директорові міського професійного духового оркестру Володимирові Соляру присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».
Володимир Іларіонович, який народився 16 січня 1948 року в селі Могильному Гайворонського району, з дитинства пов’язаний з музикою. У своєму рідному селі в самодіяльному духовому оркестрі при Будинку культури він грав на тубі. А під час одного з конкурсів, який проходив у тодішньому Кіровограді, на хлопця звернув увагу диригент місцевого музичного училища, який запросив юного могильнянця на прослуховування. Почуте сподобалося метрові, тож він порадив хлопцеві вступати до музучилища. Той прислухався до поради – і почалося студентське життя, наповнене і цікавим спілкуванням та дозвіллям, і наполегливим навчанням. Однак воно перервалося у зв’язку з призовом на військову службу.
– Служив я в морській авіації в Росії, в Архангельській області, – розповідає директор міського професійного духового оркестру. – Замполіт військової частини побачив у моїй особовій справі, що я – студент музучилища, тож доручив створити духовий оркестр. Зібрав для цього півклубу матросів (до речі, всі вони були з України). Я порозпитував, хто на якому інструменті грає, послухав їх і почав формувати оркестр, а потім і керувати ним. За його створення навіть отримав заохочення – десять діб відпустки та ще стільки ж на дорогу додому й у військову частину…
Після служби колишній моряк успішно закінчив музучилище й за розподілом 1972 року почав працювати музикантом у професійному духовому оркестрі в парку культури і відпочинку імені Леніна. Керівництво швидко помітило його організаторські здібності, тож невдовзі призначило виконувачем обов’язків директора оркестру, а через рік після цього – директором.
– Коли очолював духовий оркестр парку імені Леніна, то це був єдиний професійний оркестр у місті, однак існувало багато самодіяльних і хороший військовий, – продовжує розповідь заслужений працівник культури України. – З огляду на мій досвід створення оркестрів і керування ними до мене зверталися керівники підприємств, установ, організацій, аби організовував і очолював їх. Тож, обіймаючи посаду керівника професійного колективу, прийняв запрошення працювати диригентом оркестру міського відділу міліції, де пробув ним за сумісництвом до 1979 року. Створив духові оркестри заводу «Друкмаш», меблевого комбінату, КІСМу, якими не лише керував, а й був у них диригентом. У парку імені Леніна був хоча й професійний оркестр, але складався з десяти – дванадцяти музикантів, а, наприклад, на «Друкмаші» – аматорський, але до його складу входили чотири десятки музикантів. Незважаючи на свій непрофесійний статус, він брав участь у багатьох заходах, що відбувалися в тодішньому Кіровському районі міста. Аматорським художнім колективам надавали всебічну підтримку й допомогу, тому працювати було цікаво, енергію витрачав на творчість та організаційні справи. У самодіяльності дуже багатьом дав у руки інструменти, коли бачив, що з тієї чи іншої людини вийде з часом хоч не професійний, але хороший музикант. Ідея створення міського професійного оркестру належить викладачам нашого музичного училища Юрієві Нотаріусу, який став його першим диригентом, Миколі Пасечинському та Миколі Каленському. Я їздив у Київ, у Міністерство культури, де разом з дніпропетровським диригентом, який організовував такий же оркестр у себе в місті, намагався з’ясувати, що для цього потрібно. Виявилося, що лише добра воля міської ради, яка фінансуватиме колектив, і наказ керівника відділу культури. Тоді у нас ним був Володимир Чхеїдзе, який і підписав наказ про створення колективу…
З 1992 року, коли оркестр було сформовано, Володимир Соляр очолив його й донині стоїть біля керма колективу. Протягом часу його існування чимало людей обіймали посади диригента й художнього керівника, і кожен з них доклав зусиль для того, аби оркестр став по-справжньому професійним колективом. Але директор завжди був той самий. Більша частина нинішнього складу оркестру, до якого входять півсотні артистів. – музиканти з вищою мистецькою освітою, лауреати всеукраїнських та міжнародних конкурсів. У ньому працюють троє заслужених працівників культури України – Володимир Соляр, Микола Пасічинський і Степан Федорак. Залучають до нього й молодь, зокрема студентів музичного училища. Диригентом і художнім керівником оркестру нині є молодий і талановитий лауреат різних конкурсів Богдан Максименко.
– Свого часу в нашому музичному училищі був дуже сильний духовий відділ. З нього виходили справжні таланти, – зазначає Володимир Іларіонович. – Немало з них пройшли й через міський оркестр, де набиралися досвіду. А згодом продовжили навчання в консерваторіях і реалізували себе професійно згодом не лише в інших містах України, а й у Німеччині, Австрії, Великобританії, Росії та в інших країнах. За роки існування колектив став добре відомим не лише в Кропивницькому, а й у нашій області, у населені пункти якої ми доволі часто виїздимо на запрошення. Оркестр грає як сучасні твори, зокрема українських композиторів, так і ті, що вже стали світовою музичною класикою, чарує своє майстерністю на відкритих майданчиках і в закладах культури. У ньому працюють також двоє співаків, чоловік і дружина Олександр та Анастасія Безаї, тож глядачі мають змогу не лише слухати музику оркестру, а й спів у його супроводі.
– Концертна діяльність оркестру різнопланова, він має декілька концертних програм до будь-якого свята чи врочистостей, – продовжує Володимир Соляр. – Ми беремо участь у всіх заходах, які проводить управління культури і туризму міської ради Кропивницького. А репетирують артисти нині, поки триває ремонт у будівлі колишнього кібернетико-технічного коледжу (саме там раніше розміщувався оркестр), у музичному училищі. Виступаємо по всьому місту, куди нас запрошують, зокрема депутати міської ради. Це – Новоолексіївка, Кущівка, селище Гірниче, Новомиколаївка та інші мікрорайони. У теплу пору року граємо в Ковалівському парку, беручи участь у заходах програми управління культури і туризму міської ради Кропивницького «Мистецькі вихідні». Учасниками програми є також музичні школи й інші оркестри нашого міста. Моя робота директора полягає в піклуванні про колектив, маю знаходити для нього професіоналів і створювати для них хороші умови для праці. Займаюся цим уже чимало років за всебічної підтримки раніше відділу, а тепер управління культури і туризму міської ради та його керівника Анни Назарець. Вдячний і міському голові Андрієві Райковичу за постійну підтримку колективу й увагу до нього. Як музикант нині я вже не виступаю. Але якщо треба замінити когось в оркестрі, то роблю це. Однак моє головне завдання перед концертом – забезпечити диригентові той склад, який йому потрібен, щоб виступ пройшов на високому рівні і в залі був аншлаг. Людям потрібні ті мелодії, які йдуть від душі й до душі. Саме так ми й прагнемо грати. Оркестр виконує класику, вальси, естрадну музику – усе те, що подобається слухачам. Постійно працюємо над оновленням репертуару, адже людям потрібно дарувати не лише їхні улюблені мелодії, а й пропонувати щось нове. На оновлення репертуару витрачаємо чимало часу, багато репетицій, але це того варте…
Розповідь про Володимира Іларіоновича була б неповною, якщо не сказати про те, де ж той віднаходить фізичні й душевні сили після своєї напруженої (буває, що й стресової) роботи, яка триває з ранку до вечора й часто без вихідних. А відновлює він їх у великій родині, в якій є чоловіком, батьком і дідусем, та на пасіці. Від сім’ї і бджіл набирається енергії, яка так необхідна директорові міського професійного духового оркестру для його непростої роботи.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
