– Зі стін об’єднаного міського та обласного комісаріатів уже пішли до армії останні цьогорічні весняні призовники. Скільки, Миколо Анатолійовичу, їх цього разу дали місто й Кіровоградський район та якою є їхня "якість"?
– Комісаріат отримав наряд на 226 призовників, відправлено у війська 240. На медичну комісію було викликано 1713 осіб, з яких не з’явилися на медогляд 224. Працівники правоохоронних органів, які зобов’язані за поданням військового комісаріату розшукувати так званих ухильників і доправляти їх на медичну комісію, навіть не відповіли на жоден запит стосовно того чи іншого призовника! Так було і торік, і раніше. Дивує, що правоохоронці легко ігнорують те, що записано в міліцейських посадових інструкціях.
Та навіть без допомоги міліції ми все ж відстежуємо ухильників. Їм у будь-якому випадку доводиться звертатися до нас по той чи інший документ. І тоді вже з порушником закону про обов’язкову строкову службу розмовляємо не ми, а працівники прокуратури, які з’ясовують, чому людина порушила закон, не з’явившись вчасно на призовну дільницю. За результатами весняного призову прокурори вже розглядають справи трьох призовників, які після всіх медкомісій і співбесід утекли з обласного збірного пункту перед самим відправленням їх до військових частин. Це є злочином, тому хлопці відповідатимуть за скоєне.
Відразу ж хочу застерегти від подібного інших. Якщо хтось з певних причин не здатен проходити строкову службу, то про це слід повідомити працівників військкомату під час призовної кампанії. Ми з’ясуємо суть справи – і компроміс буде знайдено.
– Медична комісія при міському комісаріаті постійно констатує поганий стан здоров’я багатьох юнаків і тих, хто втратив право на відстрочку від служби…
– Дуже прикро, але щороку стан здоров’я, фізична підготовка призовників стають дедалі гіршими. Нинішнього призову медики нашого призовного пункту виявили п’ятьох носіїв ВІЛ, тринадцятьох хворих на гепатит С. Окрім них, ще сто чотири призовники виявилися не придатними до служби за станом здоров’я. Минулого призову таких було п’ятдесят троє. 618 юнаків направлено на лікування з подальшим їх призовом (восени 2009 року таких було близько п’яти сотень). Більше виявилося й осіб, які мають судимість, тому армії вони не потрібні.
– Хоча у нас вистачає і хворих, і незаконослухняних, проте відібраних для проходження служби кіровоградців, наскільки мені відомо, у військах вважають хорошими солдатами.
– Так воно переважно і є. Кіровоградських призовників цінують у президентському полку, тому і взяли туди двадцять одного юнака. Хоча новий міністр оборони планує перевести особовий склад Військово-морського флоту України на контрактну основу служби (Прикордонні війська вже чотири роки складаються лише з контрактників), та на посади, які не потребують спеціальної морської освіти, на середній десантний корабель "Кіровоград" спрямовано вісьмох наших земляків, а на корабель морської охорони Держприкордонслужби "Григорій Куроп’ятников" – двох. Багатьох жителів обласного центру призвано на службу автомобілістами для забезпечення життєдіяльності штабів у Києві, артилеристами, у Військово-повітряні сили України.
Під час проходження призовної комісії кожен призовник зараз має право висловити бажання служити в конкретному роді військ, а то й у конкретній військовій частині. Якщо його визнають придатним до служби в обраному ним місці, то він там і служить. Таку можливість вільного вибору місця служби позитивно оцінюють як призовники, так і їхнє начальство у військовій частині.
– Чи не зазнала змін у зв’язку зі зміною влади концепція переходу Збройних сил України на професійну основу?
– На даний час ніяких змін стосовно гальмування чи пришвидшення переходу армії на контрактну основу не оголошено. Армія й надалі орієнтується на 2015 рік як час повного переходу на професійні рейки. Інша річ, що ця дата стає все менш реалістичною. На утримання українського війська уряд виділяє мізерні кошти. Маємо застарілу військову техніку та некомплект контрактників, які спочатку (на час оголошення поступового переведення війська на контрактну основу) масово пішли до армії, а тепер так же масово звідти йдуть. Як може прожити солдат-контрактник на дев’ятсот гривень щомісячної заробітної плати без відомчого житла, без пільг (їх дію тимчасово призупинено), але зі стовідсотковою готовністю будь-якої хвилини дня і ночі виконувати покладені на нього непрості обов’язки? А за концепцією переходу української армії на контрактну форму комплектування ще 2008 року платня солдата-контрактника мала сягнути трьох з половиною тисяч гривень. Не готовими виявилися до командування контрактниками (переважно вже досвідченими людьми 20 – 40 років) й військові командири, які за інерцією ставилися до них, як до строковиків, тому й дозволяли собі наказувати виконувати те, чого контрактник апріорі не має робити. Наприклад, підмітати плац або чистити картоплю замість того, щоб займатися бойовою підготовкою. Через названі й неназвані причини центр комплектування військовослужбовців за контрактом при Кіровоградському обласному військовому комісаріаті торік виконав план їх набору тільки на сімдесят відсотків. Лише при достатньому фінансуванні війська та забезпеченні військовослужбовців соціальними гарантіями можливим стане його повний перехід на контрактні рейки та закупівлю сучасного озброєння. На це потрібна політична воля лідерів країни. США, наприклад, ретельно й послідовно переводили свою армію на професійну основу протягом сімдесяти років, а Франція – за два місяці. У кожної країни свій шлях, але його треба долати не хаотично, зі смиканням уперед–назад, а поступально і зважено.
– В одній із наших попередніх розмов ви розповіли про формування в Україні військового резерву, до складу якого входять колишні військовики в запасі, котрі протягом двадцяти чотирьох днів на рік підвищують свою бойову готовність у військових частинах, отримуючи за це платню від Міністерства оборони України та на своєму основному місці роботи. Яка доля цієї програми?
– Програма формування військового резерву, як і програма набору контрактників, пробуксовує. На нинішній рік наш військовий комісаріат має залучити до резерву сімнадцятьох солдатів і сімох офіцерів. На даний час на це зголосилися восьмеро солдатів і четверо офіцерів із чотирьох сотень звільнених у запас, з якими я як міський військовий комісар особисто спілкувався і пропонував їм увійти до складу військового резерву. Хоча за двадцять чотири дні перепідготовки протягом року Міністерство оборони України сплачує резервістам тисячу (солдатам і сержантам) та більше тисячі (офіцерам) гривень, а на їхній основній роботі вони також отримують заробітну плату, однак охочих служити в резерві обмаль. А резерв цей формувати треба, бо слабка держава – то завжди велика спокуса для держави сильної.
Через тривале неприйняття державного бюджету нинішнього року зірвано перепідготовку ста десяти військовослужбовців запасу, що перебувають на обліку в нашому військовому комісаріаті. Через це на наступну осінь заплановано направити на перепідготовку на тридцять діб уже триста тридцять осіб, які під час неї отримуватимуть заробітну плату лише на основному місці роботи на відміну від тих, хто перебуває у військовому резерві. Тому фінансова вигода від служби у військовому резерві очевидна.
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
