"Вечірня газета" уже розповідала про те, як лихі люди хотіли позбавити житла кіровоградця Миколу Кодака – незрячого самотнього чоловіка, учасника війни, і як їм у цьому завадила міська влада. А нещодавно в цій історії розбирався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Перш ніж розповісти про його рішення, нагадаємо, про що йшлося у наших попередніх публікаціях з цього приводу – "Вкрали у сліпого житло" та "Купила квартиру у мерця".
У квартиру № 6 будинку № 18/21 на вулиці Фрунзе Микола Кодак вселився у 1985 році. Отримав це житло на тих же підставах, що й мільйони радянських громадян. Але, на відміну від більшості квартиронаймачів комунального житла, не скористався правом приватизувати його. Про цю обставину й пронюхали недобрі люди і вирішили викинути сліпого на вулицю.
Начальник КРЕПу № 6 (на балансі якого перебуває згаданий будинок) Світлана Ковальова дізналася про це навіть раніше, ніж Микола Кодак. За словами Ковальової, навесні 2010 року до неї в кабінет прийшла відвідувачка, відрекомендувалася і попросила зареєструвати її в квартирі. При цьому відвідувачка показала договір купівлі-продажу, відповідно до якого вона є новою власницею тієї нерухомості. Подивившись на документ, начальниця КРЕПу зрозуміла, що йдеться про квартиру Миколи Федоровича Кодака, сліпого самотнього чоловіка. Відмовивши відвідувачці у її проханні, Світлана Ковальова провела її до дверей, а сама – в прокуратуру. Там написала заяву про те, що в інваліда хочуть відібрати квартиру. Також повідомила про це міському голові Олександру Саінсусу, тодішньому голові облдержадміністрації Сергію Ларіну. А Наталія В. (жінка, яка називала себе власницею Кодакового помешкання) після того не раз приходила в КРЕП і вже не просила, а вимагала зареєструвати її в тій квартирі. За словами Ковальової, Наталія В., бувало, з’являлася у КРЕПі в супроводі молодиків, як кажуть, спортивної статури. Приходили вони й до Кодака. Керівниця КРЕПу, дізнавшись про це, звернулася за допомогою до міської спецінспекції. Разом з її працівниками Ковальовій доводилося вартувати Кодака в квартирі, щоб її не захопила нова, як вона себе називає, власниця. Микола Федорович, запам’ятавши її та спецінспекторів голоси, відчиняв тільки їм, і більше нікому. Коли хтось стукав у двері, він підходив з молотком. За словами Ковальової, спілкуючись із Наталією В., вона дізналася, що та живе у Новоукраїнському районі і що її нога зроду не ступала в квартиру, за яку начебто віддала п’ятнадцять тисяч доларів. Начальниця питала в неї: "Як же це ви квартиру купили, навіть не подивившись на неї?" А у відповідь: "Так вийшло"…
Протягом літа 2010 року прокуратура Кіровограда проводила перевірку за заявою Ковальової. І порушила кримінальну справу. Підстав було більш ніж достатньо.
Так, з’ясувалося, що згадувана квартира стала об’єктом дуже сумнівних операцій.
У березні 2009-го її було приватизовано такою собі Надією Б. 1985 року народження. Згідно з документами, поданими до органу приватизації, ця молодиця була прописана в квартирі, де фактично живе Кодак. Прокурорські працівники розшукали Надію Б. і поцікавилися, яким чином їй вдалося приватизувати житло, де ніколи не мешкала. Жінка дуже здивувалася цим запитанням і розповіла, як наприкінці літа 2006 року заклала свій паспорт в залі гральних автоматів, а назад його не отримала. "Ніяких заяв про приватизацію я не писала і нікуди не подавала, – доводила молодиця. – З чоловіком на прізвище Кодак не знайома".
Як виявилося, вона не брехала. Почеркознавче дослідження заяви від її імені про приватизацію житла показало, що вона написана іншою людиною. А в копії паспорта, докладеній до приватизаційних документів, було не її зображення. Також виявилися підробленими відтиск печатки та підписи посадовців КРЕПу № 6.
З усього цього випливало, що якісь аферисти, скориставшись чужим втраченим паспортом та ввівши в оману працівників органу приватизації, оформили квартиру на людину, яка про це ні сном ні духом не відала. Та приватизація була лише першим кроком шахраїв на їхньому шляху до заволодіння нерухомістю. Наступним в ланцюжку афер був договір міни, укладений наступного місяця після її приватизації. Згідно із цим документом, посвідченим у квітні 2009 року кіровоградським приватним нотаріусом В., Надія Б. віддала згадану квартиру якомусь Богдану Л. 1965 року народження і отримала взамін іншу. Прокурорські працівники з’ясували, що Богдан Л. помер у листопаді 2008 року, а паспорт, який від його імені пред’являли нотаріусу, було загублено ще в 2005-у.
Отже, виходило, що жителька Новоукраїнського району Наталія В. купила в серпні 2009 року квартиру у померлого. Прокурорським працівникам залишалося встановити, хто за цими угодами стоїть. Та це виявилося складною справою.
Тому прокуратура Кіровограда, проводячи слідство у кримінальній справі, вирішила одночасно судитися із Наталією В., щоб витребувати в неї незаконно здобуту квартиру і повернути її в комунальну власність. У листопаді 2010-го Кіровський районний суд задовольнив прокурорський позов. Наталія В. поскаржилася в апеляційний суд, і той 28 квітня 2011 року дійшов висновку, що вона є добросовісною набувачкою спірної квартири. Скасувавши рішення райсуду, апеляційна інстанція постановила нове, відповідно до якого незрячий Микола Кодак мав збирати свої пожитки і перебиратися, наприклад, у теплотрасу.
Дізнавшись про це, кіровоградський міський голова Олександр Саінсус звернувся до тодішнього прокурора міста Світлани Клюкіної з проханням вжити заходів для скасування рішення апеляційного суду і повернення квартири в комунальну власність.
Прокуратура подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ. Але у цій інстанції не знайшли підстав для скасування рішення апеляційного суду. Словом, шансів у Миколи Кодака залишитися з дахом над головою не було майже ніяких.
Тоді кіровоградська влада почала сама судитися за квартиру для інваліда. Справу за позовом міської ради до Наталії В. розглядав усе той же Кіровський районний суд. Слухання затягнулися на декілька місяців. Нарешті 17 жовтня 2012 року було проголошено рішення, яким позов міськради задоволено. Наталія В. не змирилася із цим і подала апеляцію. Вона продовжувала стояти на тому, що купила квартиру. 14 травня 2013 року апеляційний суд області переглянув цю справу і, визнавши вимоги Наталії В. безпідставними, залишив рішення районного без яких-небудь коректив.
Та Наталія В. не зупинилася на цьому й подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Громадянка вказувала на порушення законів, вчинені, на її думку, Кіровським районним і апеляційним обласним судами в ході розгляду її претензій.
Столичні судді не побачили в її касації раціонального зерна. Про це повідомив днями редакції "ВГ" начальник юридичного управління Кіровоградської міської ради Олег Колюка:
– Вищий спеціалізований суд ухвалою від 5 вересня відхилив касаційну скаргу претендентки на комунальну квартиру, в якій мешкає Микола Кодак. Попередні рішення у цій справі, постановлені Кіровським районним та апеляційним судами, залишено без змін.
