Відповідно до чинного Порядку компенсації роботодавцям частини фактичних витрат, пов’язаних зі сплатою єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 153 (далі — Порядок), визначено механізм виплати компенсації фактичних витрат роботодавця на сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за працевлаштування осіб, яким надано статус безробітного, на нові робочі місця, тобто реалізовано дію ст. 26 та частини другої ст. 27 Закону України «Про зайнятість населення".
Право на отримання компенсації має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менш ніж на два роки за направленням служби зайнятості зареєстрованих безробітних таких категорій громадян:
діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;
особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;
особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років;
інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування";
один з батьків або особа, яка їх замінює, і має на утриманні дітей віком до шести років; виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда; утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності).
Також право на компенсацію має роботодавець, який є суб’єктом малого підприємництва та який працевлаштовує зареєстрованих безробітних на нові робочі місця в пріоритетних видах економічної діяльності строком не менше, ніж на два роки за направленням служби зайнятості.
Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування зареєстрованого безробітного.
Просимо роботодавців взяти до відома, що компенсація не виплачується у разі, коли роботодавець:
– має заборгованість із сплати єдиного внеску та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;
– визнаний у встановленому порядку банкрутом або стосовно нього порушено справу про банкрутство.
Роботодавець, який працевлаштував зареєстрованого безробітного на нове робоче місце, протягом двох місяців з дня працевлаштування подає центру зайнятості заяву та інші відповідні документи для отримання компенсації.
