22 липня 1919 року Олександр Іванович призначається інспектором авіації Дієвої армії УНР. Найвищий його злет у національному війську Батьківщини припав на жовтень того року. Тоді він очолив авіацію Дієвої армії УНР. З ініціативи Єгорова український уряд направив до Відня місію для закупівлі літаків. Але АНТАНТА не була зацікавлена у ввезенні до України військового спорядження і навіть ліків. Один із фундаторів українського військового повітряного флоту в листопаді 1919-го потрапляє до Збройних сил Півдня Росії (білих), а в січні його беруть у полон червоні, внаслідок чого служить у робітничо-селянській Червоній Армії.
1 травня 1923 року єлисаветградська газета “Червоний шлях” у переліку нових членів місцевого відділення Товариства друзів авіації та повітроплавання вказує військового льотчика Олександра Івановича Єгорова. Через вісім днів тут публікується його стаття “Авіація в недалекому майбутньому”. В ній авіатор висвітлив досягнення Заходу (в тодішньому СРСР це ще було можливо), зокрема, Франції в будівництві та проектуванні нових літаків. 6 травня наступного року у великій статті “Створимо аеродром” на першій сторінці газети він пише: “На єлисаветградців покладена термінова, відповідальна, але почесна робота – підготовка в себе проміжного аеродрому повітряної лінії Харків – Одеса”, котрою тими днями мали розпочатися регулярні поштово-пасажирські рейси літака Дорньє-Комета “Укрповітрошляху”. Виділена для цієї мети наприкінці березня ділянка в 22 десятини між в’язницею і міським садом, де ще за півроку до того знаходилися городи, була не готовою для приземлення авіамашини. Тож льотчик О.Єгоров закликав: “Громадяни, з лопатою – на аеродром! Госпоргани, кавшкола, дайте коней, вози, борони та ін. Спільними зусиллями, своєю працею… створимо аеродром!” Наступного дня з цією метою відбувся суботник, у якому взяла участь і кавалерійська школа. Розпорядниками заходу стали Єгоров, Статенко, Любельський, Карасик, Оглин. Додамо, що очікуваний 13 числа приліт літака з не залежних від інгульчан причин відбувся пізніше.
Олександр Іванович викладав у місцевій 5-й кінній школі ім. Будьонного. Можливо, мав відношення до нього начальник штабу військової частини в Зінов’євську Єгоров, нагороджений 1933 року до 15-річчя Червоної Армії цінним подарунком. Згодом ветеран авіації працював у Військово-повітряній академії ім. М. Жуковського, Центральному будинку авіації і космонавтики ім. М. Фрунзе, у роки Великої Вітчизняної війни – у навчальному центрі з вивчення ворожої авіатехніки, який сприяв бойовій підготовці льотного і технічного складу частин московської зони протиповітряної оборони, до останніх днів життя був консультантом згаданого Будинку авіації.
Сергій Шевченко
