З лютого по квітень цього року кіровоградка Тетяна С. працювала касиром-експертом в одному з місцевих ломбардів. За цей час вона привласнила кілька десятків тисяч гривень, що належали установі.
Тетяна Вікторівна просто брала гроші з каси, легковажно розраховуючи, що власник ломбарду не помітить нестачі. А щоб надати крадіжкам вигляду законних операцій, оформляла фіктивні кредитні договори, в яких позичальниками значилися колишні клієнти ломбарду, персональні дані яких залишилися в його документації. Перший такий договір Тетяна склала на початку березня. У ньому ішлося про надання громадянці Ш. кредиту в розмірі 1430 гривень під заставу золотого ланцюжка. Розписавшись за "позичальницю" у договорі та видатковому касовому ордері, Тетяна Вікторівна поклала гроші собі в гаманець. Що ж стосується золотого ланцюжка, то він існував лише в уяві касирки. А через чотири дні Тетяна знову відчула фінансову скруту. І склала договір про надання громадянці О. кредиту в розмірі 3468 гривень під заставу золотого персня. Як і в попередньому випадку, "позичальниця" нічого не знала про це, а предмета застави не існувало як матеріального об’єкта. Минуло ще два дні, і від майже трьох з половиною тисяч гривень у гаманці Тетяни залишилися дрібняки. Довелося оформляти чергову липу…
До кінця квітня Тетяна С. устигла скласти ще з десяток фіктивних кредитних договорів. І, мабуть, продовжувала б чинити так і надалі, якби власник ломбарду не провів ревізію у довіреному їй хазяйстві. І виникли у Тетяни Вікторівни проблеми. А тут ще й, як на зло, вона попалася на вулиці патрульним міліціонерам, і ті знайшли в її сумці шприц, наповнений опієм. Тими ж днями за таких же обставин було затримано її брата.
Недавно Тетяна Вікторівна тримала відповідь у суді – і за привласнення чужих коштів, і за зберігання наркотика. 28-річна підсудна не заперечувала, що винна, і пояснювала свої примітивні фінансові афери тим, що, мовляв, гроші дуже потрібні були – на лікування бабці. А ще розказувала, що брат регулярно просив виручити копійчиною. Що ж стосується вилученого в неї опію, не заперечувала, що збиралася його вжити.
Здається, якби не ця пристрасть Тетяни і її брата, то й в ломбарді не виникло б нестачі.
А покарання молодій жінці призначили таке: чотири роки позбавлення волі. Та, згідно з цим же вироком, вона уникне в’язниці, якщо протягом трьох років не попадеться на чомусь кримінальному.
