Одним з найвидатніших європейських астрологів ХХ століття вважається француз Алекс Вольжен – так на батьківщині Мішеля Нострадамуса пристосували до своєї мови прізвище нашого земляка Олександра Волгіна (1903-1976). Прикметно, що серед десятків тисяч емігрантів з Росії, він – єдиний, хто здобув визнання як астролог. Більше того, Олександр Волгін належить до категорії справжніх астрологів (за всю історію людської цивілізації ними визнано лише трохи більше 300 „звєздочотов”). На відміну від шарлатанів, справжні астрологи займаються передусім духовним самовдосконаленням, вивченням внутрішнього світу людини, постійним накопиченням знань, досвіду та майстерності для побудови точних моделей реальності, аби правильно тлумачити майбутні події.
Народився Волгін 3 березня 1903 року о 5 годині 30 хвилин (для складання справжніх гороскопів така точність – обов’язкова умова) в містечку Нова Прага Олександрійського повіту. Середню освіту здобув у Харкові, астрологією захопився у фатальному для Російської імперії 1917 році, тоді ж з’явилися його перші публікації. У 1920 році після громадянської війни 17-річний юнак емігрував до Франції.
Сучасники відзначають феноменальну навіть для астролога ерудицію та енциклопедичний інтелект Волгіна, основні праці якого написані французькою мовою! А це ж астрологія – одна з найскладніших наук із специфічними символікою і термінологією. Вищої освіти Волгін внаслідок відомих катаклізмів на батьківщині здобути не встиг. До вершин освіченості дістався винятково завдяки самоосвіті!
Перших п’ять років перебування у Франції були найважчими. Волгін, попри слабке здоров’я, працював спочатку на металургійному заводі, потім у поштовій службі, згодом влаштувався секретарем у кінематографічний журнал. Весь цей час він продовжував самостійно вивчати астрологію, яку називав „своєю релігією”.
Місцем постійного проживання астролог обрав курортне місто Ніццу – столицю Лазурного берега Франції, розташовану на березі Середземного моря.
У 1926 році в газеті „Новое русское слово”, що виходила в Нью-Йорку, Олександр Волгін під псевдонімом Вега (це моє припущення!) опублікував низку захоплюючих астрологічних статей під промовистими назвами „В мире тайны", "Влияние Зодиака на судьбу человека" та інші. Написані вони настільки блискуче, що читаються як поезія в прозі:
„...Испокон веков дивился человеческий ум тайнам бытия, тайнам человеческой души. Дивился судьбе простолюдина, блистательному шествию королей и фатальному их падению, и власти женщины. Человеческая мысль, не раздробленная на миллионы осколков, не озабоченная тысячью мелких забот в ранние эпохи человеческой жизни сильнее ощущала потребность в ответах на вечные и глубокие вопросы о тайнах бытия, о величайшем из чудес – Человеке и его судьбе. И когда стихал крик суетливого дня, этого яда глубокого и ясного понимания души, более пытливые умы погружались в тайну мироздания. Пытливо, с трепетным сердцем жаждущих познания, смотрели на мерцающие лампады, зажженные неведомой рукой в небесах, и вопрошали богов. И верили, что не случайны мириады звезд над землей, и одинокое шествие бледной луны, и ясность дня и солнца зной. Целая наука была основана – Астрология, наука о Зодиаке – солнечном пути, планетах и их влиянии и на человека”.
Або ось такий вислів: „В безбрежном море времени каждый правит своей ладьей жизни”.
А в 1927-1928 роках уже під власним прізвищем у „Новом русском слове” Волгін опублікував низку надзвичайно цікавих нарисів: “Мудрость звезд”, „Секрет Нострадамуса”, „Современный алхимик”, “Древняя Атлантида – родина астрологии”, “Астрология в древней Месопотамии”, “Астрономические памятники Халдеи”, “Астрологические предсказания”.
У 1927 році Олександр Волгін починає видавати журнал “la Revue Francaise d’Astrologie” (“Ревю Франсез д’Астроложи”). Проте внаслідок хвороби астролога світ побачили лише два номери часопису. В 1933 році наш земляк очолив видавництво, яке спеціалізувалося на виданні астрологічної літератури. Через 5 років Волгін засновує свій знаменитий астрологічний журнал “Les Cahiers astrologiques”(„Астрологические тетради”), видання якого стане головною справою його подальшого життя. У цьому часописі наш земляк боровся проти вульгаризації астрології, повертав до життя праці давніх астрологів, публікував статті талановитих початківців. Сучасний російський історик астрології Валерій Толстой відзначає; „...Наука, которую он исповедовал, была объемной, глубоко эзотеричной и требующей от изучающего ее открытости ума и необходимости познаний в разных областях. Астрология, которая пробуждала бы в человеке его духовное начало, а не отрезала от неба, делая заложником собственных иллюзий”.
Сьогодні біографи Волгіна називають це періодичне видання „детищем “великого русского”, которое золотыми буквами вписало фамилию своего редактора в историю мировой астрологии, настоящим сокровищем для изучающих эту древнюю науку”.
З 1969 року часопис Волгіна друкувався ще й англійською мовою. Журнал виходив з січня 1938-го по травень 1976 року. Навіть після смерті засновника його учні та послідовники ще 7 років продовжували випускати „Астрологические тетради”. Всього за 43 роки існування часопису світ побачили 222 номери. А ще Волгін прославився тим, що його видавництво випустило унікальну серію „Метри окультизму”, яка складається з 25 книг.
У липні 1937 року Волгін був учасником IV Міжнародного конгресу з наукової астрології в Парижі, на якому виступив з доповіддю “Роль Сіріуса у світовій астрології”. Прикметно, що того ж дня свою знамениту лекцію „Вплив сонячних плям та як його уникнути” прочитав делегат конгресу з Радянського Союзу Олександр Чижевський (1897-1964). Той самий геніальний учений, пристрасним пропагандистом вчення якого про сонячно-земні зв’язки, про вплив зірок та сонячного випромінювання на життя людини і суспільства в цілому уже понад 30 років є професор КДПУ ім. В.К.Винниченка доктор технічних наук Залмен Юхимович Філер. На замовлення облдержадміністрації кіровоградський науковець навіть підготував брошуру "Вплив сонячної активності на погоду, врожайність, демографічні та соціально-економічні процеси у 2008-2009 роках". А в 2007 році під загальною редакцією Філера в Кіровограді видано в перекладі на українську мову працю О.Л.Чижевського „Фізичні фактори історичного розвитку” (1924).
От якби хтось на батьківщині видатного астролога Олександра Волгіна так само захопився дослідженням його духовної спадщини! В Росії завдяки зусиллям історика астрології Валерія Толстого це вже зроблено. Деякі фундаментальні праці Волгіна у перекладі з французької на російську мову уже видані в Москві: „Лунная астрология” (1992), „Метод солнечных обращений” (2006), „Эзотеризм астрологии” (2009).
У Росії також побачила світ книга послідовника Олександра Волгіна, авторитетного італійського астролога Дешиполо Чиро „Новый трактат о солнечных революциях (2009)”. Готується до видання ще одна книга нашого земляка “Les Astres parlent” („Звезды говорят”) з інтригуючим анонсом автора: “Астрологическое изучение о будущей войне, конце Республики и влиянии Нептуна и Плутона сквозь призму всеобщей истории”.
Під час окупації Франції за категоричну відмову співробітничати з фашистським режимом Олександра Волгіна в 1942 році депортували до концтабору Маутхаузен. Маючи слабке здоров’я, астролог, здавалось, був приречений на швидку смерть. Проте в’язень під № 63311 не впав у відчай. Він склав гороскоп і знав, що не тільки виживе, а й навіть коли буде звільнений. Декільком друзям він назвав цю дату – 5 травня 1945 року. Неймовірно, але так і сталося!
Волгін свято вірив: „Час триумфа Астрологии близок. Он приближается с двух сторон: с одной стороны, есть именно официальные ученые, которые обнаруживают и изучают некоторые астральные влияния, главным образом Солнца и Луны на земной организм. С другой стороны, есть нынешние астрологи, которые приносят в древних доктринах поддержку для современных наук. Час близок, где эти два течения соединятся”.
Володимир БОСЬКО
