У всьому світі кожен регіон, кожне місто мають якісь свої особливості, родзинки, якими відрізняються від інших. Більше того, там, де їх не мають або вони маловідомі, їх спеціально шукають, пропагують, підсилюють часом навіть якісь незначні моменти, аби вирізнитись, мати своє обличчя, творити свою неповторну ауру.
Нашому місту нічого вигадувати чи вишукувати не треба. Слава засновників українського професійного реалістичного театру відома і сьогодні виходить на перший план. Адже мистецьке, емоційне утвердження українського дискурсу в умовах гібридної війни не менш важливе, ніж півтора століття тому.
Тож, очевидно, вже дозріла і потребує втілення в життя ідея відзначення Дня міста у день народження Марка Лукича Кропивницького. З цією пропозицією до міської влади звернулась ініціативна група містян. Цю дату відзначають у травні. Та поки що залишається дискусійним питання конкретного дня. Річ у тім, що свого часу шанований і відомий у нашому краї письменник і краєзнавець Микола Смоленчук, посилаючись на метричну книгу церкви села Бежбайраки, стверджував, що Марко народився 10 (22) травня 1840 року. А у своїй «Автобіографії» Марко Лукич писав: «Я родився у 1840 році апреля 25, в селі Бешбайраки». Пізніше у різних виданнях називалася то одна, то інша дата. Краєзнавець Юрій Матівос стверджує, що логічно було б вважати справжнім днем народження Марка Лукича другу дату, адже саме цього дня (за новим стилем – 8 травня) церква вшановує євангеліста Марка. І усім нам відома давня традиція – дітей, народжених у день поминання святого, називали його ім’ям.
Цю дату вважає справжнім днем народження режисера та драматурга і один з найавторитетніших дослідників його життя та творчості доктор філологічних наук Анатолій Новиков. У своїй новій книзі «Учитель корифеїв: життя Марка Кропивницького» він цитує не лише автобіографію Марка Лукича, а й його листи до друзів, «Спогади про Бобринець та бобринчан», а також спогади його сина Володимира. Останній, зокрема, писав, що батько свій день народження 25 квітня (за старим стилем) завжди проводив у колі сім’ї. А число з метричної книги, більше всього, – дата реєстрації чи охрещення.
Тож центром майбутнього свята Дня міста можуть стати театр та Театральна площа. І тут уже – безмежне поле для фантазії організаторів. Від нових цікавих прем’єр до масових флешмобів чи театральних маскарадів. До речі, така форма проведення Дня міста могла б сприяти і ширшій популяризації нашого обласного академічного музично-драматичного театру, і зміцненню його матеріально-технічної бази. Доречно було б розпочати цю традицію, яка, без сумніву, стане особливою окрасою культурного життя краю, саме в ювілейний для Марка Лукича рік: у 2020-му – 180 років з дня його народження.
Тим більше, що сьогодні постає питання і про перенесення праху Марка Кропивницького до нашого міста. Як відомо, він похований у Харкові. Той цвинтар уже давно перестав існувати. Збереглися тільки могили кількох письменників та видатних діячів, які сьогодні знаходяться фактично у міському парку. Але й до нього уже добирається сучасна забудова. Тож небайдужі харків’яни звернулися до нашої міської влади з проханням розглянути питання перенесення праху Кропивницького до міста, яке носить його ім’я і де його могила може бути належно вшанована й доглянута.
Світлана ОРЕЛ
