"Сьогодні відбувається ключовий момент у війні." Розвідники бригади "Рубіж" розповідають про свої завдання на передовій, а також про ТЦК і процес мобілізації.

На передовій неможливо обійтися без розвідників: їхня роль полягає у зборі даних про ворожі позиції, техніку та пересування, а також у спостереженні для коригування вогню. Вони також здійснюють вогневі атаки на місця дислокації окупантів. РБК-Україна поговорила з трьома представниками розвідки бригади швидкого реагування "Рубіж" НГУ, які поділилися своїми завданнями, мотивацією до служби та досвідом спілкування з цивільними.

Протягом року повномасштабної війни українці були вражені вражаючими інформаційними кампаніями та атаками дронів, які вміло здійснювали українські розвідники. Проте існує й інша сторона розвідки, більшість завдань якої залишаються поза увагою, не з'являючись у телеграм-каналах і залишаючись поза медійним полем.

Діяльність розвідника на передовій має величезне значення: щодня вони опиняються на "нулі", ризикуя своїм життям заради отримання критично важливих відомостей. Інформація, яку вони збирають, є основою для завдань, які виконують наші захисники в безпосередній близькості до супротивника.

Про діяльність розвідників на передовій, еволюцію ставлення цивільного населення до військових під час війни та важливість підтримки фронту з тилу — все це у матеріалі журналістки РБК-Україна Катерини Гончарової.

Відео: Розвідники бригади "Рубіж": про вогневий наліт, ТЦК і піхотинців-титанів

Наші співрозмовники — троє розвідників: командир взводу роти спеціального призначення бригади "Рубіж" на прізвисько "Мішок", командир взводу "Кадзума" та головний сержант розвідувального взводу "Хрест". Кожен з них має унікальну історію свого вступу до армії. Проте всіх їх об'єднує сильна мотивація боротися з ворогом і захищати свою країну.

"Мішок" з "Хрестом" були у військкоматі вже в перші дні великої війни, різними шляхами намагалися потрапити саме в той підрозділ, де вони могли б застосувати свої навички. "Кадзума" на війні довше: спершу працював на еваку, і в певний момент йому запропонували піти у розвідники. Опинившись на службі в "Рубежі", всі троє кажуть, що потрапити сюди стало одним з найважливіших рішень, яке вони колись приймали.

Щодо обов'язків розвідника, відзначають, що ця діяльність має багато аспектів.

"Ми - універсальні бійці, здатні виконати вогневий наліт або привести когось на позиції. Ми діємо подібно до піхотинців, але з певними перевагами та особливостями. Вогневий наліт полягає в тому, щоб швидко потрапити в місце, створити хаос, за можливості щось захопити і швидко відступити", - розповідає "Кадзума".

За його словами, вогневий наліт виконується з метою визначення чисельності ворога, наявних у нього ресурсів та місця розташування його позицій, а також можливих допоміжних пунктів. Наліт може бути успішним, а може й зазнати невдачі. Якщо ж вдається утриматися на позиції, то це вже перестає бути нальотом і перетворюється на штурм.

"Умовно є позиція, є ми. Ми накатами просуваємося. Звісно, засоби в цей час прострілюють. Підійшли - фортонуло - зайшли, не фортонуло - відійшли. Якщо фортонуло, це вже не вогневий наліт, це вже закріплення", - розповідає він.

Командир взводу роти розвідки спеціального призначення бригади "Рубіж" "Мішок" (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

Розвідник - це спеціаліст, який працює на верхівку командування, здобуваючи та аналізуючи інформацію про противника на фронтовій лінії. Він відфільтровує важливі дані і представляє їх у стислій формі, що полегшує військовим та іншим підрозділам виконання своїх завдань.

Нещодавно, зазначає розвідник, значну частину розвідувальної діяльності виконують безпілотники. Вони здатні спостерігати на більші відстані та з кращою якістю, оскільки оснащені тепловізійними камерами. Усе це можна переглянути на відео, де є можливість збільшувати зображення або розширювати його для детальнішого аналізу.

Розвідник - це солдат піхоти вищого рівня, здатний виконувати завдання, які не під силу звичайному піхотинцеві. Його діяльність зосереджена на роботі в польових умовах, включаючи маскування та спостереження за противником. Коли бригада прибуває на новий фронт, саме розвідник стає першим, хто займає позиції. Він також першим контактує з підрозділом, що буде замінений, підкреслює "Мішок".

Деяка інформація про противника доступна, в той час як інша залишається невідомою. Для її отримання необхідно проводити розвідку на фронті, зазначає "Хрест".

"Ми йдемо, перевіряємо інформацію, чи правдива чи ні. А задачі із закріпленням ми починаємо в темну пору і закінчуємо, коли вже світає. Вночі менше дронів. Тому це певна перевага, бо тоді менше втрат. Хоча ніч - теж такий момент, що втрати все одно будуть. Але вдень набагато більше шансів що тебе вб'ють. В таких задачах ти розумієш, що піхота прийде закріпиться за тобою. І це нормально, і це такі реалії наразі: іхота має зайти на облаштовані позиції", - розповідає він.

Існують специфічні критерії, які розвідники завжди враховують при відборі кандидатів на службу. Серед них важливими є фізична підготовка та моральні якості. Також перевіряється наявність юридичних проблем, а також ставлення до командування у випадку, якщо особа вже має військовий досвід і прагне приєднатися до розвідувальних підрозділів.

"Ми завжди раді, з великим заохоченням забираємо до себе людей. Є велика матеріальна база, є люди, які можуть навчити. З будь-кого можна зробити розвідника. Але якщо людина до цього прагне. Краще менше людей, але щоб вони були мотивовані, і які не підведуть у складних моментах. Зазвичай люди себе проявляють саме в критичних моментах: ти на нього саме зараз сподіваєшся. В такі моменти люди або ламаються, або показують свою найкращу сторону", - каже "Мішок".

Старший сержант розвідувального відділення "Хрест" (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

За словами "Хреста", не слід забувати про можливі форс-мажорні обставини, які вимагають оперативної реакції.

"Для цього у розвідника має бути критичне мислення, щоб він міг прийняті рішення "на землі" вже сам. Це не тільки критичне мислення офіцерського складу і командування. Це і для звичайного бійця - всі мають вміти приймати рішення самостійно", - додає він.

Як відбувається навчання для цієї професії? "Кадзума" пояснює, що на початковому етапі новачків знайомлять з основами, а потім вони проходять БЗВП - базовий курс військової підготовки. Завершивши цей етап, майбутній військовослужбовець повертається до взводу розвідки, де починається інтенсивна фаза навчання.

"Наше керівництво дійсно проявляє високу адекватність. Воно активно підтримує як навчання, так і професійний розвиток. Якщо працівник має бажання, наш підрозділ готовий зробити все можливе для його розвитку. У нас є безліч курсів і навчальних програм, включаючи можливості за кордоном. Все, що можна собі уявити, у нас доступно. Головне, щоб людина мала бажання вдосконалюватися," - зазначає розвідник.

Про розвідників є й різні стереотипи - навіть у тих, хт осам служить, але з такою роботою не стикався. "Кадзума" згадує: якось до них прийшов новобранець, який на першому ж виході не витримав психологічно. Подумав, що його посилають "на м'ясо". А в нього насправді була проста задача - занести на позицію зарядну станцію.

«Запитав у нього: "Ти розумієш, що таке розвідка?" Він трохи відійшов, потім повернувся і відповів: "Я подивився на YouTube, розвідка - це коли потрібно проникати в тил ворога та виконувати якісь диверсійні місії". Це було дуже кумедно. Хоча він у нас не затримався надовго, тоді ж всіх розсмішив», — розповідає військовий.

Окрім безлічі інших вмінь, для розвідника надзвичайно важливо володіти критичним мисленням та здатністю швидко ухвалювати рішення (джерело: РБК-Україна).

Попри небезпеку від дронів на фронті, завжди можна заховатися, робити хибні позиції, впевнений "Мішок". Навіть при тій кількості "мавіків", на лінії бойового зіткнення все одно є сірі зони: там ти не знаєш, де ворог, в якій він кількості.

"Мавік не здатен забезпечити абсолютну точність. Багато чого залежить від пілота. Втома також може вплинути на результат: можливо, він щось не помітив або не звернув уваги на деталі. Існує безліч випадків, коли ворог проникав у позиції, які не були помічені. На місцях є особи, які спостерігають за ситуацією. І врешті-решт, ворог може з'явитися з іншого напрямку, проникаючи в тил", - зазначає він.

За його свідченням, траплялося чимало випадків, коли противник, вважаючи, що рухається по своїй території, несподівано натрапляв на позиції наших бійців.

"Заблукавши, він зайшов у бліндаж до хлопців і запитав, чи є тут свої. Але це вже справжній тил, всього лише 500 метрів від лінії фронту", - розповідає він про один із таких моментів.

За словами військового, багато залежить від місця роботи хлопців. Якщо це справді посадка з рослинністю, заховатися там легше. Коли ж все скошено і перерито, в такому місці ситуація вже інша.

"Як показує практика, ворог прекрасно копає. Він заходить в одному місці, виходить зовсім в іншому. Прокопують собі шляхи і з'являються просто серед наших позицій. Це неодноразово вони робили. Відправляли людей. Скоріш за все, їм їх не шкода. Бо відправляли без зброї, без нічого, лише з лопатами", - зауважує він.

Розвідники та представники інших професій постійно беруть участь у навчаннях та виїжджають на стрільби (фото: РБК-Україна).

Піхота виконувала важливу роль у Силах Оборони під час перших етапів повномасштабного вторгнення. Ці солдати були досвідченими, витривалими та прекрасно підготовленими для виконання своїх завдань.

"Стара гвардія піхотинців, яка була раніше - це геніальні люди. Нам розвідникам, з ними не було роботи (піхотинці облаштовували собі позиції самі - ред.). А ми виконували те, що ми і вчили - спостереження за ворогом, підслуховування, засідки, наліт. А всю колосальну тотальну роботу забрала на себе піхота. Вони робили те, що й було потрібно", - додає захисник.

Важливо надихати тих, хто нині виконує службу в піхоті.

"Це обов'язок сержантів — працювати зі своїм особовим складом, мотивувати людей та відвідувати їх на позиціях. Важливо, щоб піхотинець відчував, що командир поруч, що вони разом у цій справі, і щоб він розумів значення своєї роботи. Коли мені розповідають про хлопців, які безперервно живуть у землі, про їхні зусилля і труднощі, з якими вони стикаються, я відчуваю гордість за цих людей," - ділиться думками розвідник.

Усі наші експерти з розвідки стверджують, що на війні ключову роль відіграють позитивні взаємини з керівництвом.

"З управлінням роти нам дуже пощастило, бо у нас всі командири зараз - це ті, хто пройшов від бійця до командира весь наш шлях, вони знають, як це. Це такі ж люди, як ми. Ти слухаєш його як людину, ти розумієш, чому він командир. Ти відчуваєш якось всередині: це командир, і слухаєш його", - зауважує "Хрест".

"Мішок" запевняє, що на лінії фронту він служить з людьми, з якими працювати дуже комфортно. Він задоволений і підходом до самої роботи, і до виконання певних задач.

"Це люди, з якими я розділяю спільні погляди і відчуваю глибоку повагу та любов. Незважаючи на те, наскільки злагоджено працює підрозділ або як сильно ми прагнемо до змін, якщо на вищому рівні все руйнується і не дають можливості впроваджувати нововведення, це створює великі труднощі. Проте, у нас є молоде керівництво, яке пройшло той же шлях, що й ми. Вони живуть духом підрозділу, бажають змін, прагнуть покращень - як для своїх колег, так і для країни", - підкреслює він.

Хлопці вважають, що з кожного можна виховати розвідника, якщо є бажання вчитися та відкривати нові горизонти (фото: РБК-Україна).

До роти розвідки бригади "Рубіж" зазвичай потрапляють люди, які виявляють високу мотивацію та не потребують додаткових переконань для захисту своєї держави. Саме тому "Кадзума" висловлює свою думку про примусову мобілізацію як таку, що має свої особливості.

"Якщо чоловік призовного віку насправді бажав знайти своє місце, він міг би зробити це самостійно. У цивільному житті існує безліч професій, які підходять для кожного. Наприклад, програміст – це важлива фігура, здатна виконувати різноманітні завдання і бути максимально універсальною. Якщо ж він сподівався, що його просто заберуть в бус і потім ображався на всіх, то, можливо, в чомусь і сам винен", - відзначає він.

За словами військового, ключовим є правильний підхід до людей. Коли їх мотивують і демонструють різні перспективи, особа сама захоче діяти. Наприклад, якщо надати людині дрон, вона зможе ознайомитися з цією технологією і усвідомити, що може знищувати ворога, що, в свою чергу, може пробудити в ній запал і енергію.

"Зараз ми переживаємо критичний момент у війні, коли є два можливі варіанти: або зазнаємо поразки, або ж зможемо використати ситуацію на свою користь," - підкреслює розвідник.

Протягом трьох років війни військові стикалися з найрізноманітнішими ставленнями з боку цивільних. З часом починаєш відчувати різницю між поглядами, що виражають повагу, зневагу чи байдужість, зауважує Кадзума. Іноді можна помітити, що людині некомфортно, але вона все ж відчуває вдячність. Проте траплялися й випадки, коли у спину чулися образливі слова.

Їх часто плутають з працівниками ТЦК. Наприклад, у торгово-розважальному центрі до "Кадзуми" підійшла жінка і попросила, щоб він не відводив її чоловіка. Спочатку він був здивований, але згодом зрозумів, що її помилка полягала в тому, що вона прийняла його за співробітника ТЦК. Іншого разу, коли він відвідував супермаркет зі своєю дружиною, одна жінка запитала його про місцезнаходження туалетного паперу. На його питання "Чому я маю це знати?" вона з подивом відповіла: "А ви не охоронець?"

Військові добре розрізняють погляди поваги, неповаги, зневаги, каже Кадзума" (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)

"Мішок" каже, що колись сам теж слухав російську музику, читав російські книги. Але 2022 рік для нього став переломним і змінив буквально все. За час великої війни йому взагалі перестало бути цікаво спілкуватись з тими, хто не долучений до війни.

Брати участь у його розумінні означає робити все можливе для підтримки фронту. Наприклад, знайома його матері працює в дитячому садку, де діти регулярно малюють малюнки для військових. Вихователька сама доставляє ці творчі роботи на фронт. За словами захисника, такі дії вже є вагомою підтримкою для армії в цей складний час.

Військові звітують, що наразі мають достатню кількість всього необхідного: від форми і амуніції до озброєння. Командування також організовує різноманітні тренування, як в Україні, так і за межами країни. Проте найбільша потреба залишається у мотивованих кадрах.

"Навіть для мобілізованих існують шанси продемонструвати свої здібності та потрапити до підрозділу, в якому можна реалізувати свої навички. Особливо враховуючи, що війна триває вже не перший рік, доступно багато безкоштовних курсів навчання. Якщо ти зможеш довести, що вмієш працювати з РПГ або освоїв озброєння західних союзників, тобі нададуть можливість проявити себе", - зазначає "Мішок".

З'ясувати, яка саме робота в "Рубежі" вам підійде, можна безпосередньо на співбесіді. Хлопці підберуть спеціальність за вашими побажаннями, вміннями і навичками.

Бригада забезпечує повноцінне навчання (фото: РБК-Україна)

Звертатися можна напряму - писати в дірект на сторінку в Instagram.

Всі троє хлопців кажуть, що навіть після завершення війни принаймні деякий час хочуть залишитися в Силах Оборони України. "Кадзумі" цікаво, як розвиватиметься армія мирного часу, якщо ми на той момент вступимо у НАТО.

"Хотілося б, щоб концепція підрозділу продовжувала існувати, і щоб у разі звільнення була можливість повернутися в цей підрозділ. Важливо зберегти певний рівень його розвитку," - зазначає "Хрест".

У розвиток підрозділу було інвестовано чимало ресурсів і зусиль. Герої віддали свої життя заради захисту рідної землі. "Мішок" сподівається, що ці жертви не підуть даремно.

"Я планую залишитися в Україні. Хочу бути впевненим, що коли війна знову загостриться, мені не доведеться метатися в ТРО, і щоб мене прийняв підрозділ, який дійсно готовий до військових дій. Адже ця ситуація (конфлікт між Росією та Україною - ред.) триває не 8 і не 10 років. Це питання, яке розвивається протягом століть, і мені здається, що Росія ніколи не відступить від своїх намірів. Їхній імперіалізм виявляється незнищенним. Тому важливо зберігати надію і впевненість у будь-якому сценарії." - зазначає захисник.