Оберіг української мови, що створив хвалебний вірш Сталіну.

Максим Рильський, відомий поет і перекладач, який належав до неокласичної течії, виступав за захист української мови та культури. У своєму житті він мав честь спілкуватися з такими видатними особистостями, як Микола Лисенко та Олександр Русов. Рильський зазнав тяжких випробувань, коли багато його друзів стали жертвами репресій і були страчені. Саме ж він зміг вберегтися, завдяки своїй хвалебній оді на адресу Сталіна.

ZAXID.NET ділиться захоплюючими аспектами життя Максима Рильського, які зазвичай не викладаються на шкільних заняттях.

Максим Рильський з'явився на світ у березні 1895 року в родині шляхетного походження в Києві. Його мати, Меланія, була простолюдинкою, тоді як батько, Тадей, здобув популярність як етнограф, активний громадський діяч і публіцист. Дідусь і бабуся Максима, Розеслав Рильський, був заможним польським поміщиком, а княжна Дарія Трубецька — його дружиною. Відомо, що один з предків Рильських у XVII столітті обіймав посаду міського писаря в Києві. Також в біографії Максима згадується, що його прадіда майже стратили під час Коліївщини; за легендою, він врятувався, заспівавши православний гімн "Пречиста Діво, мати Руського краю".

Цікаво, що ім'я майбутнього поета було дано на честь Максима Залізняка, який очолював гайдамацьке повстання. Перші роки життя Максим Рильський провів у Житомирській області, а після того, як його батько помер, сім'я переїхала до Києва. Спочатку хлопець отримував освіту вдома, а згодом перейшов до приватної школи.

З раннього віку Максим Рильський почав знайомитися з видатними особистостями, які зіграли ключову роль у його житті. Серед них були композитор Микола Лисенко, етнограф і фольклорист Олександр Русов, мистецтвознавець і музикознавець Дмитро Ревуцький, а також режисер і актор Панас Саксаганський. Максим деякий час навіть мешкав у сім'ях Миколи Лисенка та Олександра Русова.

Молодий поет розпочав свою творчість досить рано – перше віршоване творіння він опублікував у віці 12 років, а вже через три роки вийшла його перша збірка під назвою "На білих островах". Максим Рильський, зокрема, вважав своє літературне становлення початком зрілого періоду, що стартував у 1918 році, коли йому виповнилося 23 роки, і він представив світу свою збірку "Під осінніми зорями".

Зліва направо: Максим Рильський, Микола Зеров, Павло Филипович

Максим Рильський був одним з наймолодших учасників мистецького руху неокласиків, до складу якого входили такі видатні особистості, як Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Дмитро Загул і Павло Филипович. Для НКВД представники неокласики становили небажане товариство, оскільки влада вважала, що вони "не визнають радянську реальність". У день свого народження, 1931 року, Рильського заарештували за звинуваченням у зв'язках з контрреволюційною організацією, зокрема, Спілкою визволення України. По завершенні арешту, він провів майже півроку в Лук'янівській в'язниці.

Результатом "пропрацювання" Рильського стало його каяття: "Моя провина перш за все негативна, тобто я винен не так у тому, що я робив, як у тому, чого я не робив, хоч і повинен був робити".

У ті часи багато неокласиків було знищено, серед яких і згадані друзі Рильського: Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара та Павло Филипович.

"Пані Галю, я скоро збожеволію, я не можу витримати вже більше, мені хочеться взяти телефонну трубку і кричати по прямому проводу до Кремля: "Що ж ви робите, ви виймаєте мозок України і залишаєте її жити без мозку, ви заливаєте кров'ю нашу землю"", - писав Максим Рильський дружині Євгена Плужника, реагуючи на розстріли найближчих друзів.

Вдова Плужника, Галина, згадувала, що Максим Рильський був єдиним літератором, який під час арешту приносив передачі її чоловіку.

Після арешту кар'єра Максима Рильського зазнала суттєвих змін. У своїй збірці "Знак терезів" поет адаптується до радянської дійсності та пристосовується до умов того часу, зберігаючи при цьому свою гідність. Рильський постійно перебував під ретельним контролем, і лише завдяки оді, написаній ним разом із композитором Левком Ревуцьким на честь Сталіна, йому вдалося уникнути ув'язнення. Відомо, що Хрущов навіть телефонував Сталіну, запитуючи, як можна арештувати поета, який створив дуже популярну на той час "Пісню про Сталіна" ("Із-за гір, та з-за високих сизокрил орел летить..."). Якби його все ж таки заарештували, цю пісню довелося б вилучити.

Після арешту творчість Максима Рильського зазнала суттєвих трансформацій – поет почав приймати радянські реалії та адаптуватися до існуючого в той час режиму.

Поет удостоївся Сталінської премії двічі і один раз отримав Ленінську премію. Він був членом Академії наук України та Академії наук СРСР, обирався до Верховної Ради УРСР, а також очолював Спілку письменників і академічний Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії.

Крім свого поетичного генія, Максим Рильський також був видатним майстром перекладу. Він вільно спілкувався тринадцятьма мовами, а найбільше перекладів здійснив з російської, польської та французької. У його скарбниці перекладацьких робіт можна знайти "Пана Тадеуша" Адама Міцкевича, "Євгенія Онєгіна" Олександра Пушкіна, а також безліч опер та інших літературних творів. Рильський активно підтримував українську мову та культуру, закликаючи до збереження національних традицій і розвитку освітніх ініціатив.

Максим Рильський мав дружину на дев'ять років старшу за нього — Катерину (в її першому шлюбі вона носила прізвище Очкуренко). Ця жінка раніше була одружена із приятелем поета. Максим взяв на виховання шестирічного сина Катерини від її попереднього шлюбу, а згодом у них народився спільний син, якого назвали Богданом.

З Гобі Рильський мав пристрасть до подорожей, захоплювався музикою (гри на піаніно йому викладав сам Лисенко) і також цікавився риболовлею.

Максим Рильський відійшов у вічність 24 липня 1964 року в Києві, а його останнє місце спочинку знаходиться на Байковому кладовищі. У столиці України функціонує літературно-меморіальний музей, присвячений його пам'яті, який знаходиться в будівлі, де поет мешкав протягом останніх 13 років свого життя.