З цієї Пандориної скриньки можуть вирватися навіть страшніші істоти: що робити та як зберегти країну.

викладач Київської школи бізнесу Могилянки

В Україні активно обговорюють наслідки, ймовірно, наймасштабнішого корупційного скандалу в її історії — скандалу, який спалахнув на тлі тривалої та жорстокої війни. Враховуючи важливість цієї теми для суспільства, ми публікуємо повну версію думки Валерія Пекаря, відступаючи від наших звичних редакційних норм.

Спробуємо поглянути на найбільший корупційний скандал з більш широкої перспективи, не забуваючи про роль "адвоката диявола". Ця скринька Пандори лише почала розкриватися, і незабаром з неї виринуть ще неймовірніші істоти.

Праві ті, хто кажуть, що нічого не доведено, і ми маємо класичну ситуацію зливу оперативної інформації задля емоційного вибуху широких верств громадян, що має на меті сформувати суспільну думку ще до судової оцінки доказів та підриває презумпцію невинуватості.

Вірно стверджують ті, хто підтримує дії правоохоронних органів НАБУ та САП: зважаючи на сильний політичний тиск, з яким стикаються під час розслідувань (особливо якщо йдеться про особистих друзів президента, де опір буде надзвичайно потужним), вони прагнуть використати публічність як захист від спроб замовчування справи та зриву розслідувань, які вже не раз мали місце.

Водночас неможливо заперечити тих, хто стверджує, що подібні ситуації не є новими; вони можуть затягуватися в судовій системі на роки, а врешті-решт завершуються через недостатність доказів (а іноді й відсутність складу злочину). Усі пам'ятають гучні справи реформаторів, яких переслідували без вагомих підстав, завдаючи шкоду людям на десятиліття та відштовхуючи від державної служби чимало гідних професіоналів.

Одночасно справедливими є й слова тих, хто стверджує, що НАБУ та САП повинні виправдати кредит довіри, який був наданий їм влітку. Тоді тисячі людей, здебільшого молоді, вийшли на вулиці по всій Україні, щоб відстояти їхню незалежність.

Здатність ефективно боротися з масштабною корупцією є безпосереднім наслідком "картонного Майдану". Інакше ми навряд чи коли-небудь дізналися б про те, як країну обкрадають під час війни за виживання.

Праві ті, хто стверджує, що контрольований розподіл інформації та завчасне сповіщення учасників справи про можливі дії не свідчить про добру репутацію правоохоронних органів.

Ті, хто стверджує, що корупція відбувалася на наших очах протягом багатьох років, мають рацію. Що стосується мене, я зовсім не був здивований тим, що побачив. Обговорення корупційних схем у сфері енергетики тривало в медіа кілька місяців, а злочинці залишалися впевненими у своїй безкарності завдяки політичній підтримці.

Яка ж це дозована інформація, коли весь план дій ще півроку тому був оприлюднений? Пригадайте, наприклад, сумну ситуацію з болгарськими ядерними реакторами, яка коливається між масштабною корупцією та зрадою держави. Усе це відбувалося прямо у нас на очах.

Це лише початок, адже незабаром з’являться дані про корупцію (а за нею – і державну зраду) у військових закупівлях. Половина уряду може опинитися на лаві підсудних, включаючи ваших улюбленців. Чи це не є частиною московської спецоперації? Чи, можливо, ми бачимо дійсно боротьбу з корупцією? А можливо, це поєднання обох цих аспектів в одному?

Вірно говорять ті, хто стверджує, що корупція під час війни зазвичай супроводжується державними зрадами (як це видно в даному випадку, коли сліди ведуть до Москви). Росії не потрібно вербувати чи підкуповувати українських чиновників; натомість, вони застосовують рефлексивне управління, щоб корупціонери самі потрапили в заздалегідь підготовлену пастку. Один злочин нерідко веде до іншого, ще більш серйозного.

Справді, є підстави вважати, що російські агенти вже тривалий час активно функціонують в урядових структурах, парламенті та в офісі президента. Особи, які мають прямий зв'язок із Москвою, беруть участь у ухваленні важливих рішень. Інформація про їхні зв'язки з Росією широко обговорюється у публічному просторі, проте вони продовжують залишатися на своїх посадах.

Тепер давайте розглянемо більш широкий контекст.

Праві й ті, хто каже, що політична криза надзвичайно послабить Україну. Ми маємо величезний скандал з корупцією та державною зрадою у безпосередньому оточенні президента України. І момент для цього дуже несприятливий: на фронті критична ситуація, росія готується до останньої спроби прорвати фронт, а якщо не вийде, то може вдатися навесні до масової мобілізації; а суспільство виснажене й емоційно вигоріло, починається темна й холодна зима; а бюджет не затверджений, а грошей нема де взяти, Україна ризикує вперше за час великої війни опинитися з незакритою дірою в бюджеті.

Саме в цей момент стартує місія Міжнародного валютного фонду, і активно ведуться дискусії щодо майбутнього заморожених активів Росії, що робить ситуацію надзвичайно складною.

Ті, хто стверджує, що теперішній час не підходить для корупційних скандалів, мають рацію. А коли ж, на їхню думку, може настати більш вдалий момент? Через кілька місяців виснаження фронту та тилу ситуація лише погіршиться, а фінансова криза посилиться, тому наслідки поганих новин стануть ще більш руйнівними. Справжнього сприятливого часу для таких скандалів ніколи не існує.

Праві й ті, хто каже, що зробити президента України "хромою качечкою" є частиною плану нав'язати Україні неприйнятні умови "гнилої угоди": не маючи підтримки ні всередині країни, ні в міжнародній спільноті, президент України не зможе ефективно протистояти західному (передусім американському) тиску.

Є підстави вважати, що деякі впливові сили на Заході прагнуть не лише примусити Україну до укладення мирного договору, що не відповідає її інтересам, але й завадити розвитку українських військових програм, зокрема у сфері ракетних технологій. Україна демонструє значний прогрес у військових інноваціях, що викликає занепокоєння серед західних політиків і незадоволення у виробників зброї на Заході.

Праві ті, хто стверджує, що монополізація ключових секторів економіки є частиною російської спецоперації, спрямованої на ослаблення української стійкості, а корупційні практики виступають тут як додатковий фактор. Те ж саме можна сказати про вплив осіб, згаданих у розслідуванні, на призначення урядовців та на структуру уряду в цілому — пам'ятаєте, як я критикував безглузде об'єднання міністерств? Тепер відомо, хто за цим стоїть. Метою тут є зменшення спроможності України, а корупція стає лише супутнім явищем.

Вірно стверджують, що удари спрямовані на всіх потенційних кандидатів у президенти, з метою підриву політичної стабільності після війни та повернення України до сфери впливу "русского мира".

Якщо ви дійшли до цього моменту, саме час зробити паузу.

Ми разом намагалися розглянути ситуацію в усій її складності, багатошаровості та багатовимірності. Саме так виглядає справжнє життя, на контрасті з ідеалізованими образами.

Здатність існувати в сучасному світі, не піддаючись тиску його складнощів, є важливою навичкою нашого часу.

Навіщо я все це написав? Щоб довести, що в надзвичайній ситуації врятують лише надзвичайні заходи.

Які дії слід вжити тепер?

Ми стикаємося з класичним випадком "програш-програш". Нас завжди навчали шукати варіанти "виграш-виграш" (ситуації з позитивним результатом), щоб уникати "виграш-програш" (ситуації з нульовим результатом). Однак у даному випадку навіть це виявляється недоступним. Незалежно від наших дій, нас очікують лише негативні наслідки.

Чи не допомагаємо ми росіянам, борючись із корупцією? Безумовно, так.

Тавруючи корупцію, чи ми даємо Заходу інструмент для тиску на Україну? Однозначно.

Й навпаки, толеруючи корупцію, ми так само граємо на руку росіянам та західним "миротворцям". Тільки ще більше.

Ми самі опинилися тут, ми самі стали жертвами цієї пастки.

Вихід із такої пастки лежить лише через правду, а не брехню.

Шляхом прозорості, а не мовчання. Завдяки демократії, а не авторитаризму. Через горизонтальні структури, а не вертикальні.

Зламати прозорі бар'єри неправди, навіть якщо є ризик поранитися осколками, куди краще, ніж дозволити цим бар'єрам знищити тебе.

Якщо граєш у "програш-програш", стратегія гри є лише одна -- вийти з гри якомога раніше. Поки програш не накопичився.

Загострення захворювання — це початкова стадія на шляху до одужання.

Я проведу аналогію з осінню 2013 року. Революція Гідності призвела до глибокої політичної кризи в країні, що створило можливості для російської агресії. Анексія Криму та всі наступні події стали наслідком цієї кризи, використаної Росією для своїх цілей.

Однак слід зазначити, що російська агресія, як це можна зрозуміти, відбулася б незалежно від обставин. Основною причиною стало небажання Росії прийняти факт існування України як суверенної країни, яка обрала шлях до Європи. Ми також усвідомлюємо, що без запалу Революції Гідності українське суспільство не змогло б сформувати ті сили, які вперше дали відсіч російському вторгненню під час антитерористичної операції.

Таким чином, Україна не мала б жодних шансів, якби Росія застосувала тактику "повільного варіння жабки", замість відвертої агресії, намагаючись підпорядкувати нашу державу через фінансову підтримку, культурний вплив та агентурну діяльність. Приклад Білорусі служить нам яскравим нагадуванням про це.

З цього ракурсу, чим швидше відбудеться загострення, тим сприятливіше це буде.

Это произошло.

Тепер звіримося з причинними чинниками зла, аби виявити шлях до вирішення наших труднощів.

Першим коренем зла є надмірна монополізація влади, це не виправдано навіть під час війни. Влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно. "Любі друзі" поховали не одного президента.

Іншою суттю злого кореня є брак політичного процесу та свободи засобів масової інформації. Це важливо навіть у часи війни. Звичайно, це може виглядати як безперервний політичний скандал, який виснажує та дратує. Але краще мати такий постійний конфлікт, ніж допустити накопичення напруги, що призведе до вибуху. Адже вибух може мати руйнівні наслідки.

Третім коренем зла є концентрація влади над правоохоронними органами. Так, у протилежному випадку ми матимемо ганебні політичні ігри із залученням правоохоронців, але це краще, ніж те, що маємо нині, коли всі важелі в одній руці. Іншими словами, демократія виглядає жахливо, але все інше ще гірше, набагато гірше.

Четвертим коренем зла вважається мовчання впливових осіб. Не можна змиритися з очевидним лихом, таким як корупція, що приносить страждання, виправдовуючи своє бездіяльність можливістю займатися добрими справами на користь держави. Саме так чинять багато представників уряду та парламентаріїв. Я особисто неодноразово звертався до багатьох із вас із застереженнями. Якщо ви не почуєте цього заклику зараз, ситуація стане ще гіршою.

П'ятим коренем зла є мовчання суспільства. Страшно уявити, що б сталося, якби не "картонковий Майдан". Як я вже зазначав, скоріш за все, Євросоюз зробив би висновок про свідому відмову України від євроінтеграції та зміну геополітичного курсу. Це могло б призвести до серйозних наслідків, включаючи швидку військову поразку через відсутність підтримки з боку Європи.

Шостим коренем зла є відсутність реформ. Перезавантаження правоохоронних органів блокується роками, так само як перезавантаження митниці та інших важливих інституцій.

Сьомим коренем зла є формування влади з лояльних, а не професійних. Професійних судять, лояльним дають можливість втекти. Професійні можуть запобігти проблемам, лояльні мовчатимуть навіть тоді, коли бачитимуть проблему й матимуть хист і повноваження вчасно її владнати.

Які дії слід вжити тепер?

Влада все ще не усвідомлює справжні розміри проблеми і намагається звести її до мінімуму. Це серйозна помилка. Як я вже зазначав, ящик Пандори відкритий, і з нього можуть з’явитися ще більш небезпечні загрози. Ми будемо вражені не лише масштабами корупції в тих сферах, де давно вже відомі її деталі, але й державними зрадами на високих рівнях, де інформація про зрадників вже багато років циркулює в медіа.

Ми вже давно були в курсі. Чому ж тоді наші емоції такі сильні? Все накопичувалося, і врешті-решт сталося. Мабуть, краще так, ніж пізніше. Що тепер робити?

Заявляю, що лише рішучі дії можуть нас врятувати. Невизначеність та напівзаходи тільки призведуть до накопичення енергії вибуху, не кажучи вже про ігнорування та відстороненість. Наші противники скористаються кожною миттю, коли ми коливатимемося або затримуватимемося.

Я вже не раз зазначав, що основним фактором для вирішення багатьох проблем нашої країни є публічна обіцянка президента не балотуватися на другий термін. Це стане поштовхом для реалізації важливих реформ і дозволить йому залишити свій слід в історії як переможця і реформатора. Адже з таким тягарем перемога на виборах виглядає малоймовірною. Краще не залишати по собі сліду ганьби.

2. Ключ до розв'язання будь-якої політичної кризи -- парламент. Саме парламент рятував Україну в усіх політичних кризах новітньої історії. Нині ми не маємо ні однопартійної більшості, ні парламентської коаліції. Це позбавляє Україну інструментів виходу з кризи. Нам потрібна коаліція негайно.

3. Уряд національного порятунку. Я неодноразово висловлював свою недовіру до уряду національної єдності, в якому об'єднуються різні політичні сили під час такої серйозної кризи. На мою думку, уряд повинен формуватися з незалежних фахівців, які не мають політичних амбіцій. Такі люди дійсно існують, але вони не йдуть в уряд через брак довіри та наявність несправедливих звинувачень. Лише реалізація перших двох пунктів у поєднанні з авторитетним неполітичним прем'єром зможе переконати їх пожертвувати своїм життям заради свободи — так, як це щодня роблять захисники та захисниці України.

4. Відставка міністрів, що є фігурантами розслідувань, є обов'язковою й негайною. Тим, хто з'явиться на плівках, що будуть опубліковані найближчим часом, варто вже зараз подавати у відставку самим. Відставка правління Енергоатому та внутрішній аудит є негайними завданнями. Спроба перекласти відповідальність на недієздатну наглядову раду виглядає смішно.

5. Відставка уряду перед створенням парламентської коаліції не призводить до вирішення питань, а лише ускладнює існуючі проблеми. Новий уряд не буде сформовано, і країною продовжать керувати в.о. (виконувачі обов'язків) з попереднього складу. Це негативно впливає на ефективність державного управління.

6. Негайно розблокувати відкриті конкурси на керівників правоохоронних органів, які багато років заблоковані.

7. Негайно почистити владу від відкритої російської агентури (всі прізвища відомі). Ці люди можуть приносити користь як фахівці, тому їх і взяли. Але шкода на порядок більша. Вони працюють не на Україну.

8. Прозора та зважена комунікація з громадськістю. Експерти надали безліч рекомендацій, але наразі ситуація виглядає зовсім інакше.

Ніщо з цього не буде реалізовано. Через це ситуація тільки погіршиться, поки не розпочнеться лікування, згадане вище.

Якщо нічого не робити, можна й втратити країну.

Це вже серйозно. Сьогодні здійснюються найзаповітніші бажання Путіна. Не дозволимо йому святкувати перемогу. Принаймні, вшануємо пам'ять тих, хто вже загинув.