Врадіївка може бути сприйнята як позитивне або негативне місце, тоді як Нові Санжари вважаються негативними чи позитивними. Усе зводиться до того, з якої точки зору оцінювати, адже врешті-решт всі прагнуть добра.
Можливо, ви навіть не згадуєте про ці яскраві прояви народної волі. А може, це і добре. Забування про минуле може слугувати своєрідним механізмом психологічного захисту. Давайте зосередимося на актуальних темах.
Не посилатимуся на черговий напад на ТЦК, бо доки ви прочитаєте ці рядки, він уже буде не черговим, а попереднім.
Фраза "гібридна війна" вже трохи втратила свою актуальність. Проте сутність цієї концепції полягає в тому, що межа між фронтом і тилом стає розмитою. Ураження може завдати навіть те, що ви найдужче любите, як і близька людина, яка раптом може стати найнебезпечнішим противником.
Факт, що війна охоплює всю територію України, напевно, визнається владою. Проте статуси учасників цієї загальнонаціональної війни в основному передбачають моральну відповідальність. Це пов'язано з особливим українським сприйняттям кантівської філософії: моральний закон вважається вищим за юридичні норми.
Моральний консенсус у суспільстві передбачає, що ми, в теорії, визнаємо владу та очікуємо, що вона також повинна враховувати наші потреби. Це є ключем до стабільності під час війни, адже взаємні зловживання існують у старих мирних формах, проте тепер їх прикривають новими, привабливими оболонками.
Клептократичний консенсус руйнується, щойно одна зі сторін звертається до законодавства. Наше юридичне середовище — це не просто поле, а справжній хаос, заповнений інтригами і суперечливими нормами. Це своєрідний заповідник, де перетинаються абсолютно різні законодавчі акти, часто без будь-яких механізмів їх реалізації. Адже закони у нас створюються не для того, щоб їх дотримувалися всі, бо це було б занадто демократично. Як казав Лю Цисінь, автор науково-фантастичного твору "Проблема трьох тіл", у такому темному лісі краще залишатися тихим під захистом лопушків, якщо прагнеш вижити.
В умовах пролонгованого, хронічного стресу, спричиненого війною, всі психофізичні, особливо невротичні стани мають тенденцію до загострення. Відповідно, загальна недовідповідальність як результат неписаного суспільного договору перетворюється на загальну претензійність і ворожість. Усі кидаються одне в одного "вандеями" і "п'ятими колонами". (Порівняння протилежні, бо "п'ята колона", втім, швидко виявилася переможцем, і генерал Франко спокійно керував Іспанією ще 40 років. А Вандейське повстання селян і аристократів захлинулося кров'ю від демократичних революційних репресій, хоч і тривало 10 років.)
Отже, якщо говорити науковою термінологією, в суспільстві спостерігається тенденція до домінування зовнішнього локусу контролю. Простими словами це можна висловити так: "в усьому винні всі інші, але не я, адже у мене є виправдання". Щодо соціальної динаміки цього явища, можна скористатися народною мудрістю: "згорів сарай, нехай палає й хата".
Класичні принципи психологічних операцій вказують на те, що не варто намагатися винайти абсолютно нову структуру впливу. Звичайно, це можливо, але вимагає значних витрат і не завжди приносить очікувані результати. Замість цього слід використовувати вже існуючі соціальні розбіжності — вони присутні в усіх суспільствах, просто відрізняються за масштабом. Треба перетворити ці розбіжності на глибокі протиріччя та конфлікти (заохочуючи участь у "квестах" зі стрибків через прірву з будь-якого боку). Далі необхідно масштабувати ці процеси, залучаючи "корисних ідіотів" та різноманітних неосвічених людей. Важливо забезпечити силову підтримку через напіворганізовану злочинність, яку місцева влада охороняє від мобілізації, адже їй це вигідно. Слід також створити систему правозахисних активістів як частину правового хаосу; закликати не до дотримання законів, а до боротьби за свободу, віру та справедливість (потрібно підкреслити).
За бажанням можна також, наприклад, відстоювати певну мову або ж виступати проти неї (яка саме мова не має значення, головне – наявність конфлікту). Це окремий напрямок, але в процесі розробки операцій ці питання взаємодіють і переплітаються з іншими, залишаючись непомітними для більшості людей.
Ледве не забув. Порівнювати збройні напади на працівників ТЦК з акціями протесту з плакатами – це абсурд. Мовляв, і те, й те є протестами. Сьогодні вони виходять з картонками, а завтра, хто знає, можливо, з танками.
Пацифізм, ухилянтство, тероризм і бандитизм -- старі, перевірені в Європі та США ще В'єтнамською війною треки. Саме в такій послідовності. Від Make Love Not War через Power to the People -- і до The Rifle Begets Power.
Які природні соціальні явища використовуються. Влада в нас -- традиційно свавільна, а народ -- традиційно волелюбний. Про українську волелюбність складено чимало легенд, дум і пісень. Що далі в часі від оспіваних подій, то воно поетичніше й масштабніше. Класична українська проза скупіша на компліменти (на те вона й проза). Можливо, ще тому, що виховувалася вона на ідеях соціалізму, за невеликим винятком. А український соціалізм -- це дегенеративний романтичний культ "терпил", нужденних "маленьких українців", найвища мрія яких -- спалити пана й утекти на Січ. Тому коли соціалісти заходилися будувати УНР, вони цю мрію сповна реалізували. Спалили панів і втекли до Парижа. А соціалізм нам залишили.
Як і будь-яка утопічна концепція, соціалізм виглядає привабливо, поки не отримує реальну владу. Коли він приходить до управлінських структур, стає очевидним, що питання рівності та справедливості залишаються невирішеними. Замість старих злочинців і обманщиків з'являються нові, але їхні методи не завжди відрізняються від попередників.
Які природні фактори впливають на психіку людини? Будь-яка форма агресії свідчить про відсутність впевненості, а ця невпевненість часто корениться в неусвідомлених страхах. Агресивна поведінка, що проявляється у вигляді ухилянтської люті, характерна для людей, які відчувають страх.
Гормональні прояви страху в основному пов’язані з вивільненням катехоламінів, таких як адреналін і норадреналін, а також з ростом рівня кортизолу. Адреналін запускає реакцію "бий або біжи", готуючи тіло до миттєвих дій: він розширює дихальні шляхи, звужує кровоносні судини для того, щоб переорієнтувати кров до м'язів, і збільшує загальну пильність. У той же час підвищується рівень кортизолу — гормону стресу, який контролює обмін речовин, імунну відповідь та готує організм до тривалої адаптації в умовах загрози.
Також може знижуватися рівень гормонів щастя (ендорфінів), а тривога й страх можуть супроводжуватися зниженням тестостерону й окситоцину, що посилює відчуття неспокою та небезпеки.
Агресія має два можливі напрямки -- всередину себе й назовні. З погляду інстинкту самозбереження ефективніше з переляку напасти на когось, аніж на себе. В разі успішного нападу підвищується самооцінка, рефлекс закріплюється, є запит на повторення поведінки.
Оскільки агресивність -- емоція примітивна, керувати нею теж дуже нескладно. По-перше, є загальна деградація інтелектуальних здібностей людства ("зворотний ефект Флінна"). По-друге, давно описаний ідіотизуючий "ефект юрби" посилився в рази через те, що інтелект у принципі стрімко переміщується з мізків у гаджети. Якими (тобто вами) віддалено керувати -- раз плюнути.
Які цілі ставляться перед нами? Щоб зрив мобілізації став політичним сигналом початку (а згодом "борці проти мобілізації" стверджуватимуть, що саме вони зупинили війну). Тут приклад Вандеї частково актуальний, оскільки у Франції проти революції об'єдналися різні сили з абсолютно несумісними інтересами — неписьменні селяни, родова аристократія та католицька церква. І все це тривало доти, поки не прийшов Наполеон і не знищив їх.
Так і в нас російська агентура, "корисні ідіоти", політична опозиція, правозахисники та правдошукачі, ждуни в Україні й еміграції загалом схвалюють і підтримують радикальне народне волевиявлення. Водночас кожен із гравців сподівається, що саме він буде стейкхолдером майбутнього контрольованого хаосу, отримуючи максимальну вигоду за мінімальних витрат. Як то кажуть у народі, "дурень думкою багатіє".
Трохи окремо варто згадати про "корисних ідіотів", зокрема серед політиків, та їхню хворобливу фіксацію на ТЦК. Верховна Рада за своєю суттю не має суттєвих відмінностей від центрів територіальної комплектації, так само як і Кабінет Міністрів. І це стосується всіх, незалежно від ієрархії. Той, хто найгучніше закликає "піймай злодія!", часто виявляється самим злодієм.
В кожній українській установі, незалежно від її рівня, можна зустріти таку ж кількість чесних людей і безсоромних індивідів, справжніх патріотів і соціопатів, доброзичливих і жорстоких, а також шизоїдних та зациклених особистостей. Якщо вам не подобається певна частина суспільства, це чудова нагода подивитися на себе в дзеркало.
Що на нас чекає. Розширення номенклатури диверсій і терористичних актів від військових і військово-цивільних об'єктів до суспільно-політичних. Дискредитація влади (вона й сама не покладає рук для цього) задля політизації й опартійнення обурених громадян.
"Нас виставили на продаж" — це антизахідна тенденція, що натякає на те, що колись нас хтось придбав, і взагалі ми сприймаємося як товар.
Несамовитий внутрішній торг за активи та власне майбутнє між агентурою глибокого рівня всіх іноземних розвідок, присутніх в Україні, далеко не тільки кацапів. Це "сіра зона", про яку ми ніколи не дізнаємося, хіба колись якийсь Джон ле Карре вийде на пенсію.
Що не спрацює. Політичний тероризм не має перспектив впливу на маси. Зараз у нас хоч убий когось, хоч воскреси -- ця новина й дня не проживе. Ліквідації технічно можливі, але ефект "Гонгадзе-2" -- ні.
Дискредитація ефективно спрацьовує лише тоді, коли у людей стабільні емоції, які підкріплюють їх ціннісні орієнтації. Проблема в тому, що з нашими емоціями справи йдуть не надто добре, і завдати удару вже пораненій душі вкрай важко. Для частини населення чиновники досі сприймаються як "тефлонові" постаті, в той час як інші вважають їх узурпаторами та негідниками з 2019 року. Більшість же просто чекає на зміни, спостерігаючи за ситуацією, яка нагадує незібрані огірки та недостиглі кабачки.
Не спрацює підбурювання поліції до участі в замісах із різних причин. Це, зокрема, й інституційна пам'ять про втягування ментів у політично-силові розборки й подальше роблення їх терпилами.
Що робити? Ті, хто ознайомлюється з цим текстом (оскільки знають, як читати та писати), вже сформували свої погляди та ухвалили власні рішення.
Інші особи, згадані в звітах Національної поліції, Служби безпеки України та Прикордонної служби, мають свої власні думки, які відрізняються від ваших. Вони навряд чи коли-небудь відчують до вас симпатію, незважаючи на шевченкове "Обніміться ж, брати мої!". Тож і вам це не є необхідним.
Коли ви вступаєте в суперечку з недоумком, ви стаєте частиною його безглуздого світу. А з мудрими людьми не має сенсу сперечатися, адже вони зосереджені на важливих і корисних справах у житті.
Продовжуйте в тому ж дусі.
#Франція #Париж #Українська мова #Українці #Україна #Мобілізація #Європа #Організм #Демократія #Іспанія #Емоції #Уряд України #Агресія #Кров #Суспільство #Страх. #Тероризм #Соціалізм #Добре. #Проза #Репресії #Гормон #Аристократія #Наполеон! #Українська Народна Республіка #Кортизол #Адреналін #Нові Санжари #Проблема трьох тіл (роман) #Лю Сісінь #Іван Франко
