Експорт сільськогосподарської продукції з України через порти зупинився і триває вже шість днів.
Російські загарбники завдали ударів по портовій інфраструктурі та суднам, що призвело до значного зменшення товарообігу України в Чорному морі. Основною проблемою стало те, що експорт сільськогосподарської продукції через чорноморські термінали став неможливим.
У той же час в країні триває активна кампанія зі збору нового врожаю, в той час як залишки нерозпроданого збіжжя з минулого сезону перевищують 10 мільйонів тонн. Фермери накопичують зерно, що призводить до зростання витрат на його зберігання, в той час як деякі регіони світу стикаються з ризиком продовольчої кризи.
Голова Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко в інтерв'ю для УНІАН розкрив масштаб загрози, пов'язаної з можливим "замороженням" українських портів. Він також обговорив, які втрати можуть зазнати аграрії та як це вплине на ціни на харчові продукти. Найважливіше - чи є реальні рішення для виходу з цієї складної ситуації.
Судна перестали заходити в порти України вперше з 2022 року. Вчора міністр агрополітики Тарас Висоцький сказав, що судновласники переоцінюють ризики і ситуація щодня може змінюватися. Чи дійсно суднополавство може так само раптово відновитися? І якщо ні, то які умови для цього потрібні?
Ситуація досить складна. Дійсно зупинилось судноплавство і ми знаємо, що більше 20 кораблів за останні два тижні були пошкоджені. Також втратили життя декілька моряків, які були на цих кораблях. Зараз точних цифр немає. Такої кількості пошкоджень суден не було за весь період повномасштабної війни. Тому практично зупинилось транспортування сільськогосподарської продукції, і не тільки - будь-яких вантажів через чорноморські термінали.
Навіть застраховані судна уникають курсу до наших морських терміналів, оскільки противник застосовує не лише "Шахеди", але й вперше почав використовувати ракети-дрони під назвою "Бандеролі". Тож ситуація залишається вкрай напруженою.
Протягом останніх кількох місяців ми здійснили експорт через морські термінали не менше ніж 3,5 мільйона тонн зерна щомісяця. Додатково приблизно півмільйона тонн було перевезено іншими способами, зокрема залізницею та автомобільним транспортом у напрямку Європейського Союзу. Однак з початку цього місяця ми ще не змогли відвантажити 1,5 мільйона тонн.
На початку цієї ситуації, попри наявність пошкоджень, судна ще продовжували курсувати. Але згодом усе завмерло - вже шостий день поспіль жоден корабель не прямує до наших морських терміналів.
Вже очевидно, що ця ситуація не може не вплинути на вартість сільськогосподарської продукції, і світові ціни на зерно вже почали підвищуватися. Які, на вашу думку, будуть подальші наслідки?
Це матиме серйозний вплив на нашу аграрну індустрію. Втрати можуть бути суттєвими. Навіть у разі відкриття європейського ринку, він не зможе задовольнити всі потреби в експорті. Європейський Союз зможе забезпечити лише близько 1,6 мільйона тонн, якщо використовувати порти, такі як Гданськ, але цього явно недостатньо.
На Дунаї ми також не можемо здійснювати рух, оскільки це зашкодить нашим логістичним терміналам. Крім того, існує ще одна складність: рівень води в річці знизився до показників, яких не було протягом останніх тридцяти років. Водяний рівень надзвичайно низький. Раніше ми могли відправити баржу вагою 3000 тонн до Німеччини, але тепер навіть доставити тисячу тонн до Будапешта стало неможливо через недостатню кількість води в Дунаї. Це також є серйозною проблемою.
І як в цій ситуації бути? Я думаю, головне, що треба зробити терміново - підняти це питання на порядок денний Організації Об'єднаних Націй. Тому що йдеться не тільки про втрати наших фермерів - йдеться про ситуацію на світовому ринку.
USDA (United States Department of Agriculture) провело аналіз та підготувало прогноз, згідно з яким у цьому році світовий врожай пшениці буде нижчим, ніж у попередньому. Якщо Україна припинить експорт, це матиме серйозні наслідки для багатьох людей, і кількість тих, хто страждатиме від голоду, значно зросте.
Отже, це питання має велике значення для ООН. Необхідно залучити Туреччину, з якою ми нещодавно уклали угоду про зону вільної торгівлі, адже існують плани активізувати нашу співпрацю, особливо в сфері торгівлі сільськогосподарською продукцією. Важливо об'єднати зусилля всіх учасників, докладати максимум зусиль і міркувати над тим, як діяти, оскільки зараз у нас триває активний період збору врожаю.
Не вистачить потужностей для зберігання врожаю, який ми тільки-но почали збирати. Запаси й так уже значні, а ми отримуємо нові плоди. Нам потрібно знайти рішення для цих викликів.
Необхідні спеціалізовані рукави, які фермери використовують для збору та тимчасового зберігання свого зерна, щоб згодом експортувати цю продукцію за кордон.
Розкажіть, будь ласка, як ця ситуація вплине на ціни в Україні? Чи варто очікувати зростання вартості товарів, чи, можливо, навпаки, вони стануть дешевшими?
Навпаки, вартість товарів знизиться, оскільки аграрії не зможуть реалізувати свою продукцію. Якщо вони не здатні продавати за цінами, що відповідають світовим ринковим стандартам, їм доведеться знижувати ціни для продажу.
Проте я переконаний, що багато компаній намагатимуться зберігати свою продукцію якомога довше, щоб згодом реалізувати її за ринковими цінами і, принаймні, досягти беззбитковості. Можливо, їм не вдасться отримати прибуток, але важливо, щоб вони уникнули втрат, які зазнали в попередні роки.
Протягом останніх двох років вирощування зернових культур майже не приносило прибутку. Основний дохід отримувався від реалізації олійних рослин, таких як соняшник, ріпак, соя та інші.
З урахуванням перехідних залишків з минулого сезону, 10 мільйонів тонн, які зберігаються на елеваторах, на скільки кожен день простою портів збільшує витрати фермерів під час збиральної кампанії? Чи можна оцінити їхні збитки?
На внутрішніх терміналах у нас знаходиться значно більше за 10 мільйонів тонн. І, звичайно, його утримання наднормоване [тобто тримається понад встановлені терміни] - тому що нормують, як правило, максимум на рік. Наднормоване утримання суттєво б'є по кишені наших сільгоспвиробників.
Не можу вказати точну цифру, але можна з упевненістю стверджувати, що збитки перевищать мільярд гривень. Вони справді будуть значними. Конкретна сума залежатиме від тривалості ситуації: якщо вона триватиме більше двох місяців, то втрати будуть катастрофічними.
Зараз важко сказати, я думаю, що на тонні щодня фермер втрачає до 10 доларів - 3-4 долари в день точно.
Лунали оцінки, що ситуація може стати критичною за 2-3 місяці. Яка ваша оцінка та в чому буде проявлятися ця критичність? Тобто зерно буде стояти неприбраним в полях, гнити на елеваторах - чи його почнуть продавати всередині країни дешевше собівартості?
Все разом. І будуть дешевше продавати, і буде втрачати свою якість - особливо якщо воно зберігається на так званих напольних елеваторах. Не в металевих конструкціях, а таких, що висипають просто на земельну таку площадочку під навісом. Якщо продукція там зберігається більше року, то її якість вже не відповідає стандартам, коли її можна продавати.
Також залишиться незібраним врожай, бо хтось буде рахувати і скаже, що краще мені не збирати, бо менші втрати будуть. Залежить від того, скільки ми не зберемо, але мінімум 300 доларів на гектар - це будуть мінімальні втрати, які понесуть фермери.
Внутрішня ціна на продукти тимчасово буде стабільною, за рахунок того, що нема виходу - треба продавати дешевше, ніж ринкова ціна.
Навіть за найбільш песимістичного варіанту це не призведе до загрози для покриття потреб внутрішнього ринку. Не може так статися, що ми втратимо 80% площ посіву. Це неможливо. Нам достатньо 20% цих площ, щоб забезпечити потреби внутрішнього ринку.
Проте значні втрати очікують населення деяких країн, зокрема на африканському континенті, куди ми постачали зерно безпосередньо або через посередників. На жаль, подібні жахливі явища, як голодна смерть, також торкнуться й інших держав.
Якщо в Україні вже відбувалася подібна ситуація у 2022 році, якою мірою ми готові до повторення такої кризи?
Ми завжди готові до викликів. Ніхто не очікував, що ми зможемо витримати майже п'ять років у такій складній війні. Але ми тримаємося і будемо триматися далі. У цій ситуації ми також знайдемо сили вистояти. Звісно, ціна, яку нам доводиться платити, настільки велика, що я навіть не можу уявити, якою вона стане. Проте я вірю, що все зміниться на краще. Максимум за два місяці, адже ООН також буде втягнута в процес, і багато країн, які можуть вплинути на нашого супротивника, приєднаються до нас.
Це не залишиться непоміченим і для Китаю, який є значним імпортером. До початку війни країна отримувала шість мільйонів тонн нашого зерна. Наразі ж ми постачаємо їм лише половину від цього обсягу. Якщо ж ми повністю припинимо постачання, що тоді робитиме Китай? Де вони знайдуть продукти харчування для своєї країни? Інші держави також можуть впливати на нашого опонента та досягти певних домовленостей.
Якщо наші супротивники припинять нападати на наші судна, ми, можливо, також утримаємося від атак на російські кораблі, які займаються незаконним перевезенням пального і отримують з цього прибуток для виробництва зброї та ведення бойових дій проти нас.
Я не бажаю приймати такі умови. Цих перевізників давно слід було усунути, але, здається, питання все ще обговорюється і розглядаються різні варіанти вирішення цієї ситуації. Чомусь я відчуваю, що максимум через два місяці ми опинимося у значно кращих умовах, і ситуація покращиться.
Можливо, вам буде цікаво дізнатися про такі новини:
#Україна #Українське незалежне інформаційне агентство #Африка #Голод #Порт #Європейський Союз #Китай (регіон) #Організація Об'єднаних Націй #Німеччина #Будапешт #тонна #Корабель #Вода #Гданськ #Експорт #Фермер #Сільськогосподарська продукція #Туреччина #Зерно #Залізниця #Прибуток (економіка) #Зона вільної торгівлі #Термінал аеропорту #Дунай #Оскільки #Президент (урядове звання) #Збіжжя #Міністерство сільського господарства Сполучених Штатів #Товарообіг #Козаченко Леонід Петрович #Агропромисловий комплекс
