Археологи, що займалися розкопками давнього некрополя на півдні Італії, в районі селища, відомого своїми довгожительками, які досягають ста років, натрапили на гробницю, що датується 2300 роками. Про це повідомляє видання Heritage Daily.
У цій знахідці виявлено унікальні написи на мессапській мові, яка є маловідомою до римською мовою, що колись використовувалася в південно-східній частині Італії. Ці написані свідчення наводять на думку, що жінка, похована в цьому місці, могла виконувати роль жриці. В даний час досліджується ймовірний зв'язок цього поховання з культом Деметри.
Відкриття сталося в археологічному парку "Мура Мессапіке" (Mura Messapiche), який знаходиться в місті Мандурія, що розташоване в південній частині Італії, в регіоні Апулія.
Гробниця № 17 була вирізьблена прямо в скелі і спочатку накрита трьома великими кам'яними плитами.
Археологи натрапили на два написи на мессапському, а також на зображення, що мають зв'язок з релігійними ритуалами.
Рідкісні мессапські написи
Дивно, але один із написів був витесаний на трьох кам'яних плитах, що спочатку закривали вхід до могили.
Розпочаткове дослідження дало можливість ідентифікувати ім'я жінки, її батька, а також слово "thabara", яке в цьому контексті вважається терміном, що вказує на священний статус. У публікації зазначено:
Якщо ця інтерпретація вірна, то напис може свідчити про те, що похована жінка мала значну релігійну роль у мессапській спільноті.
Другий напис було нанесено фарбою на внутрішню сторону однієї з плит, що закривали вхід.
Цей текст містить чотири рядки і згадує слово "thabara" поряд із ім'ям, яке дослідники інтерпретують як "Даматріоас" (Damatrioas).
Дослідники висловили припущення, що назва "Даматріоас" може мати зв'язок з Деметрою — грецькою богинею, яка відповідала за сільське господарство та врожай.
Синтез цих двох трактувань — "thabara" як титул жриці та "Даматріоас" як посилання на Деметру — спонукав до думки, що жінка, похована на цьому місці, можливо, була жрицею, що мала зв'язок з культом цієї богині.
Однак жоден із зазначених фактів не є достатнім доказом того, що гробниця № 17 належала саме жриці Деметри. Така інтерпретація є попередньою і потребує додаткового епіграфічного аналізу мессапських текстів.
Сакральні знаки в інтер'єрі усипальниці.
Зазначено, що розписи, які прикрашають цю гробницю, є додатковим підтвердженням зв'язку поховання з релігійною практикою, хоча самі по собі вони не дають змоги стверджувати, що похована особа була жрицею. Верхні частини кам'яних плит оздоблені меандровим орнаментом, а серед інших зображень можна виділити об'єкт, який було впізнано як ключ до храму чи святилища, а також тіміатерій — ємність для спалювання ароматичних речовин.
Ці елементи вказують на релігійний контекст і можуть слугувати підтвердженням інтерпретації, запропонованої на основі знайдених написів.
Гробниця була розграбована ще в давнину, тому від первісного похоронного інвентарю збереглася лише незначна частина.
Серед артефактів, які збереглися, можна знайти бронзові фібули, срібне кільце з зображенням змії, монету зі срібла, викарбувану в Таранто, а також незрозумілий залізний предмет, чия функція досі залишається невідомою.
Людські залишки збереглися лише частково, оскільки їхній стан постраждав від давніх пограбувань поховання та високої кислотності ґрунту.
Хто такі месапи
Цікаво відзначити, що мессапи були одним із автохтонних народів, які жили на південно-східних територіях Італії до того, як цей край став частиною Римської імперії.
Вони займали значну частину території нинішнього півострова Саленто та підтримували широкі культурні й торговельні зв'язки з грецькими громадами по той бік Адріатичного та Іонічного морів.
Їхня мова, що носила назву мессапська, поступово зникла після того, як римляни завоювали південну частину Італії.
До наших днів дійшло лише близько 600 мессапських написів, тому кожен новий виявлений зразок має особливу цінність для реконструкції як самої мови, так і суспільства, яке нею користувалося. У статті зазначено:
Написи з могили номер 17 можуть мати важливе значення, оскільки дослідження ролі жінок у релігійному житті мессапської культури залишаються досить обмеженими.
Потенційна взаємодія з Деметрою.
Зазначається, що Деметра була одним із найважливіших божеств у давньогрецькому пантеоні; вона опікувалася землеробством, урожаєм зернових та родючістю.
Зв'язок між гробницею № 17 і культом Деметри базується на тлумаченні напису, який на ній присутній, а не на безпосередніх свідченнях того, що похована там особа була жрицею цієї богині.
На думку дослідників, підтвердження зв'язку терміна "thabara" із жрицькою діяльністю, а також асоціація імені "Damatrioas" із Деметрою можуть свідчити про те, що жінки в мессапському суспільстві займали офіційні релігійні ролі. Це також вказує на те, що даний народ або запозичив, або адаптував грецькі культові традиції.
На сьогоднішній день найбільш переконливою виглядає теорія, відповідно до якої в гробниці номер 17 могла бути похована видатна жінка (можливо, жриця), чий зв'язок з Деметрою залишається ймовірним, але наразі не підтвердженим.
Археологи планують продовжити дослідження написів, займатися консервацією настінних розписів та аналізувати знайдений похоронний інвентар, щоб з'ясувати особу жінки, пов'язаної з цією гробницею, а також визначити її релігійні обов'язки.
Актуальні події в археології
Не так давно археологи, що працюють на південному сході Болгарії, натрапили на мармуровий рельєф, який зображує богиню Кібелу в компанії трьох німф. Дослідники вважають таке поєднання досить дивним.
Його було знайдено в язичницькому храмі, знищеному пожежею близько 1500 років тому. Ця знахідка може пролити світло на те, кому поклонялися в цьому місці та як довго тут проводилися релігійні обряди.
Вас також можуть зацікавити такі новини:
#
