Українець на конклаві: чи має Микола Бичок шанси стати наступним Папою Римським?

Чи можливе обрання Папи-українця?

Сьогодні 7 травня, у Ватикані розпочинається конклав - збори кардиналів, які мають обрати нового Папу Римського. Їх завдання - обрати понтифіка, який зможе ефективно реагувати на проблеми як у світі, так і всередині церкви.

Що важливо, на конклаві буде чутно і голос України. Один з 135 кардиналів-виборників - Микола (Бичок), єпископ Української греко-католицької церкви з Австралії, родом з Тернополя. Суто теоретично він навіть сам може бути обраним Папою, але є чинники, які роблять це де-факто неможливим.

Водночас, Україна отримала представництво на конклаві завдяки цій особі, повідомив римо-католицький священник та директор "Радіо Марія" Олексій Самсонов. Цей факт сам по собі є значущим, враховуючи, що Католицька церква зосереджується на багатьох інших питаннях, окрім військових конфліктів.

Якою мірою можна оцінити значущість цього конклаву та участі кардинала Бичка в ньому, зокрема для українських католиків?

Це не перший випадок. В історії вже були українці, які долучалися до попередніх конклавах. Після смерті кардинала Гузара, колишнього очільника УГКЦ, в Україні не було кардиналів. Це є певною честю та престижем для нашої країни.

В Україні активно обговорювали можливість його обрання на пост Папи. Це теоретично може статися.

На практиці це, ймовірно, малоймовірно. Хоча існує безліч "людських" передбачень, насправді лише Бог і Дух Святий можуть дати вказівки цим кардиналам. Таким чином, відповідно до канонічного права Церкви, можливості є безмежними.

Які причини обмежують шанси кардинала Бичка на обрання?

Зазвичай молоді кандидати не отримують обрання на пост Папи, але кардинал Бичок є винятком. При обранні папи Франциска у 2013 році основними викликами були питання екології, соціальної нерівності та відносини між багатими і бідними країнами.

Минуло менш як 15 років і ми бачимо, що проблеми зовсім інші. Є війна. І Папа повинен крокувати в ногу з часом, щоб відповідати на проблеми, які має світ, які він розуміє, з якими він знає, як впоратися. Якщо натомість Папа буде людиною дуже молодою, то є всі шанси, що він просто залишиться десь там в своєму часі, а світ зміниться, і це буде проблема.

У випадку Миколи Бичка, він лише рік носить титул кардинала, тому ще не здобув широкої популярності в Церкві. Це, звичайно, можна вважати "людським" підходом, але існують також божественні чинники, які можуть змінити ситуацію. Саме тому на цьому конклаві можливі несподіванки.

Чи можемо ми стверджувати, що кардинал Бичко стане голосом української позиції під час виборів нового папи?

У Римі зібралося 135 кардиналів. Як я розумію, кожен з них отримає можливість висловити свою думку та представити певну позицію. Напевно, кардинал Бичок також матиме шанс обговорити ті труднощі, які постають перед Церквою. Ми не можемо точно передбачити, як все відбуватиметься, але кардинали, що присутні в Римі, активно розглядають виклики, з якими зіткнеться наступний Папа, а також питання, які йому доведеться вирішувати.

Від екологічних питань до військових конфліктів, а також до прибуття мігрантів у Європу та розширення ісламських впливів — існує безліч різноманітних викликів. Сьогодні Церква прагне розглядати ці проблеми у глобальному контексті. Вона звертає увагу не лише на війну в Україні, а й на те, які події можуть відбутися у світі протягом наступних 10-15 років.

Ми також спостерігаємо наявність певних викликів усередині самої Церкви, пов'язаних з різними дискусіями, що там ведуться. Папа повинен стати тією особою, яка зможе забезпечити єдність Церкви та зберегти її вчення цілісним і неподільним. Окрім того, він має бути голосом, який звертається не лише до католиків, але й до мусульман, буддистів та людей інших переконань. Проте ми, як українці, сподіваємося, що наступний Папа також приділить особливу увагу Україні.

- Зрозуміло, що кардинал Бичок служить в Австралії, але чи відбувається якась координація з українськими греко-католиками та римо-католиками?

Усі єпископи Української греко-католицької Церкви утворюють єдину спільноту, що забезпечує постійний обмін інформацією між ними. Тож, навіть перебуваючи в Австралії, вони завжди в курсі подій в Україні, відчуваючи біль та переживання за свою батьківщину. Можливість бути українцем існує незалежно від місця проживання, будь то Австралія чи Америка. Я впевнений, що кардинал Бичок – це людина, якій не байдужа доля України, і він докладе всіх зусиль, щоб Церква підтримувала український народ у ці складні часи.

Яким чином обираються кардинали для конклаву? Цьогоріч, зокрема, цікаво, що в ньому не братимуть участі ані керівник українських греко-католиків, ані голова римо-католицької церкви.

Це специфічна структура управління Церквою. Найвища авторитетність належить Римському Папі, який особисто обирає кардиналів, яких вважає достойними цього титулу. При призначенні кардиналів Папа не зобов'язаний радитися з іншими, хоча має можливість це зробити. Тому деякі рішення попереднього Папи Франциска виявилися досить несподіваними.

Наприклад, Папа обрав кардиналом єпископа з Монголії. Уявіть, що в цій країні католиків налічується лише кілька тисяч, не більше. Проте їхній єпископ отримав звання кардинала. Те ж саме стосується кардинала Бичка.

Невелика спільнота українців, яку представляє кардинал Бичок, отримала власного кардинала. Як ми розуміємо, Папа Франциск вважає, що Церква є всесвітньою, тобто об'єднує представників різних народів.

І ми звикли, що є такі народи, які вважаються католицькими: італійці, іспанці, португальці, поляки, хорвати і так далі. Але папа хотів бачити насправді таку вселенськість, католицькість Церкви, щоб також і маленькі спільноти, які, можливо, в своїх країнах дуже незначні, але також були представлені. Тому для України, коли єпископ із Австралії був обраний кардиналом - це насправді несподівано.

Яка б була значення для нас, якби українця обрали Папою?

Як священнослужитель з України, я б бажав, щоб папа був українського походження. Згадаємо, як після обрання Івана Павла ІІ, польського папи, у Польщі відбувся значний духовний підйом і зміцнення Церкви. Це, безумовно, сприяло позитивним змінам у країні: Польща змогла перейти від комуністичного режиму до демократичного розвитку, ставши однією з провідних держав Європейського Союзу. Я вірю, що якщо б на цю посаду був обраний українець, наша країна також могла б пережити подібні трансформації.

Безсумнівно, це принесло б Україні не лише престиж, але й підвищену увагу з боку міжнародної спільноти. Наша країна отримала б можливість виразити свою позицію більш впевнено. Крім того, всередині суспільства це могло б сприяти духовному відродженню, адже ми також шукаємо підтримки та натхнення у постаті Ісуса Христа. Це, в свою чергу, сприяло б глибшому духовному розвитку нашого народу та нації в цілому.