На сьогоднішній день цей об'єкт є частиною списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
Британський юрист Сесіл Чабб вирушив на аукціон у Солсбері з метою придбати меблі, але повернувся додому з титулом власника найзнаменитішої неолітичної структури південної Англії. Ця випадкова угода стала однією з найкурйозніших у сфері нерухомості і врешті-решт обернулася щедрим подарунком для всієї нації, інформує Times of India.
Всё почалося 21 вересня 1915 року в Palace Theatre у Солсбері — невеликому містечку, що знаходиться всього за кілька миль від місця, де народився Чабб. Чоловік прийшов на аукціон у пошуках обідніх стільців. Проте під номером 15 на продажу виявився сам Стоунгендж разом із трикутною ділянкою сусідньої землі площею приблизно 30 акрів. Ці землі раніше належали родині сера Едмунда Антробуса, але після його смерті маєток виставили на торги, і ця всесвітньо відома пам'ятка була продана як звичайна нерухомість.
Чабб узагалі не планував торгуватися за кам'яну споруду. В інтерв'ю газеті він пояснив свій вчинок: "опинившись у залі, він відчув, що купити його повинен житель Солсбері". Переможна ставка склала 6 600 британських фунтів (з урахуванням інфляції сьогодні це трохи більше ніж 1 мільйон доларів). Дружина покупця Мері очікувала побачити домашні речі й була геть не рада такій несподіванці.
Власником знаменитої пам'ятки Сесіл залишався всього три роки. 26 жовтня 1918 року він офіційно передав Стоунгендж у власність британського народу. У 1919 році прем'єр-міністр Девід Ллойд Джордж висловив вдячність меценату, надавши йому титул сера Сесіла Чабба, першого баронета Стоунгенджа. Того ж року уряд Великобританії розпочав великий проект з відновлення: камені вирівнювали та фіксували за допомогою бетону.
Дарча містила три чіткі вимоги: пускати людей за скромну плату, зберігати монумент у максимально наближеному до наявного стані та суворо обмежити нове будівництво поруч.
Нині пам'ятка входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, її збереження триває вже понад століття, а призначення каменів і спосіб їх встановлення досі залишаються відкритими питаннями.
Секрети Стоунхенджа
Раніше науковці висунули нову теорію щодо того, як вівтарний камінь Стоунхенджа опинився в Англії. Ця велетенська брила, вагою приблизно 6 тонн, має своє походження з північно-східної частини Шотландії, що знаходиться більш ніж за 700 км від самого монумента. Дослідники вважають, що близько половини цього шляху камінь міг "поплисти" на льодовикових масах: близько 12 тисяч років тому лід міг перенести його до Доггер-банки, яка нині ховається під водами Північного моря. Іншу частину відстані, ймовірно, подолали люди епохи неоліту.
Можливо, вас також зацікавлять ці новини:
#
