Страви на Святвечір: чому вважається, що їх повинно бути дванадцять, і які погляди Церкви з цього приводу - Люди та виклики | Експрес онлайн

Для одних Святвечір - це лише кутя, для інших - дванадцять страв, а дехто готує аж тринадцять.

То скільки страв має бути насправді й чи є обов'язкове меню для Святої вечері? Розповідаємо, як змінювалися традиції, яким був святковий стіл у наших предків і що на ньому вважали головним.

Чи потрібно на Святвечір подавати 12 різноманітних страв?

Багато родин і досі готують 12 страв, адже саме стільки було апостолів. Деякі ж вважають, що їх може бути й 13, враховуючи Ісуса Христа, -- пояснює Леся Горошко-Погорецька, етнологиня та кандидатка історичних наук. -- Існує також теорія, що кількість страв пов'язана з 12 сузір'ями. Проте етнографічні дані свідчать, що в минулому господині іноді готували лише сім або дев'ять страв. У випадку, якщо родина жила в бідності, на святковому столі могли бути всього три страви. Загалом, люди вірять, що велика кількість страв на Святвечір принесе достаток у домівку протягом року.

"Дванадцять страв (як дванадцять апостолів) – це більше традиція, ніж церковний закон," відзначає протоієрей Михайло Сивак, священник ПЦУ та ректор Львівської православної богословської академії. "Головне з богословської точки зору – це те, щоб родина зібралася в атмосфері любові, щирості та радості, аби разом вшанувати народження Ісуса Христа. Духовна атмосфера за столом є важливішою, ніж кількість приготованих страв."

Чи можливо визначити "правильний" список страв для Святвечора?

Л. Горошко-Погорецька

Ні, такого списку не існує. Святвечірній стіл завжди формувався в залежності від місцевості, де проживали люди, їхніх культурних традицій, а також наявних продуктів у коморі. Сьогодні, коли з'являється безліч досліджень української гастрономії, а святвечірні страви вражають своєю різноманітністю, це ще раз підтверджує: існували регіональні особливості, і єдиного стандарту для всієї України не було. Головна спільна умова полягала в тому, що на Святвечір стіл мав бути накритий лише пісними стравами.

-- Кутя -- це поминальна обрядова страва, яка символізує пам'ять про предків і зв'язок поколінь. Водночас на Закарпатті досі можна почути, що кутю не готують взагалі. Замість неї там роблять бобальки -- маленькі кульки з тіста, які заливають медом або маковою підливою, додають горіхи.

Крім того, кутя не завжди виготовлялася з пшениці. Стародавнім варіантом вважається ячмінна кутя, яка була поширена, зокрема, в Карпатському регіоні. Загалом, для приготування куті використовували те зерно, яке вирощувалося в певній місцевості. Наприклад, українці, що опинилися в Сибіру, готували кутю з рису, оскільки інших круп не було в наявності. Іноді кутю готували з кількох видів зерна, щоб забезпечити щедрий врожай у наступному році. Деякі господарки додавали (і продовжують додавати) свячену воду до куті, бажаючи забезпечити здоров'я своїй родині.

Чи потрібно обов'язково готувати узвар на вечерю?

Л. Горошко-Погорецька

У етнографічних дослідженнях згадується традиція "проганяти кутю" під час Водохреща. В цей час звучало: "Геть кутя -- з покуття, а узвар -- на базар". Це свідчить про те, що узвар займав вагоме місце в ритуалах наших предків, будучи невід’ємною частиною святвечірнього застілля. Крім того, обов'язковим було приготування поминального пісного хліба.

Які інші страви є характерними для українців на Святвечір?

Л. Горошко-Погорецька

Наприклад, розглянемо вареники. В основному їх готували з різноманітними пісними начинками — не тільки з картоплею, але й з капустою чи грибами. В регіоні Покуття популярні креплики — своєрідні вареники, які можуть мати як солоні, так і солодкі начинки, наприклад, з маком. Сучасні рецепти навіть пропонують варіанти крепликів з оселедцем. Окрім того, господині готували пісний борщ. Якщо родина жила поблизу річки, на столі зазвичай можна було знайти рибу. Історичні джерела свідчать, що у козаків на святвечірньому столі могло бути кілька видів риби.

Цікаво, що в минулі часи під скатертину або під стіл обов'язково клали сіно, символізуючи те, як Діва Марія вклала новонародженого Ісуса на сіно. Цей звичай продовжують дотримуватися й сьогодні. По кутах столу розміщували часник для захисту від злого. Наші предки вважали, що в святкові дні нечиста сила намагається завдати шкоди, і саме часник здатен її відлякати. Наприклад, на Бойківщині та Лемківщині традиційно ставили відро з водою під стіл, щоб корови давали більше молока.

У святвечір люди вірили, що в їхніх домівках з'являються душі тих, хто відійшов у інший світ, і їх необхідно "задобрити". Тому для них також готували чистий посуд. На Гуцульщині, перш ніж сісти за стіл, прийнято було дмухати на лаву, щоб не заважати душі покійника. Після вечері на столі або підвіконні залишали кутю та інші страви в дар для душ, що прийшли в гості.