Морський науковець Тім Сміт та його колеги виявили цю закономірність, аналізуючи супутникові дані за останні 20 років. За його словами, вода стає менш прозорою для світла, що докорінно змінює життя морських екосистем.
Причини потемніння різняться залежно від регіону. У прибережних зонах головним фактором є діяльність людини на суші. Зміни у землекористуванні, зокрема перетворення лісів на сільськогосподарські угіддя, призводять до того, що річки вимивають у море величезну кількість органіки та завислих часток.
"Під час повеней річки переносять набагато більше частинок і розчинених органічних речовин, які надають воді кольору "завареного чаю"", -- пояснює Сміт.
Також, добрива, що потрапляють з полів, сприяють інтенсивному росту фітопланктону. Хоча ці мікроскопічні істоти є фундаментом екосистеми, їх надмірна присутність формує щільну плівку, що перешкоджає проникненню сонячного світла на глибину води.
У відкритому океані ситуація ще складніша. Через підвищення температури та зміни солоності води виникає ефект стратифікації -- формування стабільних поверхневих шарів, які не перемішуються. Це концентрує поживні речовини та світло вгорі, провокуючи аномальний ріст водоростей.
"Ми аналізуємо складні взаємозв'язки між трансформованими глобальними циркуляційними моделями та локальними змінами в погодних умовах. Це, своєю чергою, стимулює збільшення фітопланктону та сприяє загальному затемненню відкритих океанських просторів," -- підкреслює науковець.
Щоночі в океанських глибинах відбувається неймовірна, хоча й малопомітна подія: трильйони мешканців (зоопланктон, кріль, дрібні риби) піднімаються з підводних глибин до поверхні, щоб насолодитися вечерею під завісою темряви. Ця міграція є найбільшою в світі за обсягом біомаси і налічує приблизно 10 квінтильйонів особин.
Зоопланктон орієнтується на рівень освітленості. Вдень вони ховаються на глибині 200-300 метрів від хижаків, а вночі спливають. Проте потемніння води "стискає" їхній життєвий простір.
"Якщо виникають затемнені зони, площа існування в верхніх шарах океану зменшується на десятки, якщо не сотні метрів. Це можна порівняти з ситуацією, коли населення Лондона раптом опинилося б у межах Гайд-парку," -- зазначає Сміт.
Коли світло не проникає глибоко, хижакам, що орієнтуються на зір (наприклад, тунцю), стає легше полювати у вузькому освітленому шарі, що може зруйнувати харчові ланцюги та підірвати світове рибальство.
Потемніння океанських вод має наслідки не лише для рибних популяцій, але й для здатності Землі до "дихання". Зоопланктон виконує важливу функцію в циклі вуглецю: споживаючи фітопланктон, що росте на поверхні, вони занурюють вуглець у глибину океану. Коли ці мікроскопічні організми гинуть, їхні залишки осідають на дно, "зберігаючи" вуглець на сотні років.
Якщо через темну воду зоопланктон перестане опускатися глибоко, вуглець залишатиметься у верхніх шарах і швидше повертатиметься в атмосферу, посилюючи парниковий ефект.
Наукові дослідження вказують на можливість відновлення прозорості прибережних вод. Для цього потрібно переосмислити аграрні практики, знижуючи споживання добрив та оберігаючи ґрунти від ерозійних процесів. Ініціативи, подібні до британського проекту AgZero+, вже співпрацюють з фермерами, прагнучи зробити сільське господарство екологічно збалансованим та зменшити вивітрювання поживних речовин у водних системах.
Проте для того, щоб протистояти затемненню відкритого океану, необхідні міжнародні зусилля у боротьбі з потеплінням, адже саме зміна температури виступає основним чинником, що спричиняє "затемнення" нашої планети зсередини.
Нагадаємо, рибальські команди біля узбережжя США продовжують випадково витягувати з океану старі боєприпаси з хімічними речовинами. Через контакт із ними члени екіпажів зазнають серйозних хімічних опіків, а вилов доводиться знищувати.
#Ліс #Організм #Поживна речовина #Чай #Риба #Вода #Екосистема #Солоність #Хижацтво #Органічна речовина #Вуглець #Велика Британія #Міграція людей #Добриво #Водорості #Антезіс #Зоопланктон #Фітопланктон #Oryctolagus #Сільськогосподарські угіддя #Біомаса
