Вони зберели у собі ДНК стародавнього вірусу.
Вчені дослідили середньовічні манускрипти та з'ясували, що вони зберегли дві історії: ту, яку написали переписувачі, та ДНК вірусу овечої віспи, який циркулював протягом тисячоліть, повідомляє SciTechDaily.
В ході своїх досліджень науковці проаналізували шкури тварин, які використовувалися для виготовлення рукописів. Це дозволило їм відстежити 3500-річну історію вірусу овечої віспи (SPPV). Виділивши вірусну ДНК з пергаменту, дослідники змогли прослідкувати розповсюдження цього патогена по Євразії в епоху бронзи та в середньовічній Європі. Таким чином, вони перетворили такі відомі документи, як Йоркське Євангеліє, на несподівані джерела інформації про здоров'я тварин.
Міжнародну ініціативу очолили науковці з університету Дубліна. У проєкті брали участь експерти в галузі генетики, історії, вірусології, білкової хімії та реставрації. Зібрані ними дані становлять перше генетичне підтвердження того факту, що овеча віспа вражала європейські стада за кілька століть до виникнення сучасних ветеринарних документів.
Овеча віспа -- це захворювання, яке здатне стрімко поширюватися в стаді. Особливо воно небезпечне для молодняка, характеризується високою смертністю та негативно впливає на продуктивність тварин.
Пергамент, як правило, створювали з оброблених шкір овець, кіз або великої рогатої худоби. Хоча більшість видимих ознак тварини видалялися під час виробничого процесу, в матеріалі все ж могли залишатися частинки її ДНК та сліди патогенів. Це означає, що кожна збережена сторінка може містити залишки тварини, з шкіри якої вона була виготовлена.
У рамках нового дослідження науковці виявили сліди ДНК вірусу в кількох середньовічних манускриптах, зокрема в тих, що мають велике історичне значення. Серед них – Йоркське Євангеліє, створене приблизно тисячу років тому. Дослідники також проаналізували "Глосарій Корпуса" з коледжу Корпус-Крісті в Кембриджі, який є одним із найстаріших англійських словників, а також інші середньовічні твори, що походять з Британії та континентальної Європи.
У цих рукописах дослідники виявили ДНК овечої віспи. Це свідчить про те, що для виготовлення пергаменту використовувалися шкури тварин, які були інфіковані, і що ці матеріали зберегли сліди спалахів хвороби, що вражали великі стада.
Не так давно дослідник, що займався аналізом колекції староєгипетських манускриптів в одній з бібліотек Нідерландів, виявив фрагмент "Одіссеї" Гомера. Імовірно, цей текст належав до кишенькового видання поеми, яке було виготовлено в Єгипті приблизно в 300 році нашої ери.
#
