Саміт на Алясці приніс перемогу лише російському президенту Путіну. Проте засвідчив: президент Трамп не ухвалюватиме односторонніх рішень щодо України і готовий слухати Київ і Брюссель, - вважають експерти.
Зустріч між президентами США Дональдом Трампом і Росії Володимиром Путіним, що відбулася на Алясці, не призвела до укладення жодних угод про припинення вогню в Україні або ініціювання мирних переговорів між Києвом та Москвою.
Переговори тривали близько трьох годин. Як згодом розповів Трамп в інтерв'ю Fox News, в основу компромісів може лягти "обмін територіями" між Україною та Росією.
На даний момент інформації про деталі переговорів досить обмежено, але консультації між США, Україною та європейськими партнерами продовжуються після зустрічі Трампа з Путіним. Ясно одне: вдалося уникнути найгіршого сценарію, коли б Вашингтон уклав угоду з Москвою без участі Києва. Проте найочікуванішого результату — повного припинення вогню — досягти не вдалося. Яка ж реальна цінність саміту Трамп-Путін, і чи свідчить ця зустріч про наближення завершення війни в Україні? Ці питання DW поставило експертам.
Хоча детальна інформація про зміст угод між президентами США та Росії наразі недоступна, фахівці дійшли до однозначного висновку: основні вигоди від саміту на Алясці здобув Володимир Путін. "Навіть без конкретних угод, той факт, що він знову опинився за одним столом з американським президентом, надає Путіну міжнародну видимість і імідж легітимного глобального гравця – мету, до якої він прагне з 2022 року", – зазначила у коментарі DW експертка з питань зовнішньої політики, безпеки та оборони брюссельського Центру європейських досліджень імені Вільфреда Мартенса Іонела Марія Чіолан.
Зустріч на Алясці "показала вражаючу підготовку та маніпулятивні тактики Путіна, в порівнянні з Трампом", що забезпечило російському президенту "успіх в Анкориджі", підкреслює експерт з оборонних питань словацького аналітичного центру GLOBSEC Роджер Гілтон. Він зазначив, що візит Путіна до США "стала для Росії відмінною можливістю відновити та продемонструвати свою міжнародну дипломатичну силу, а також надати своїм пропагандистам безліч шансів для створення контенту".
Путін виявився на виграшній стороні, оскільки йому дали можливість відновити участь у колі впливових країн, незважаючи на його агресивні дії щодо України і без вимоги робити жодних поступок. Таку думку висловив Джеймі Ши, старший науковий співробітник аналітичного центру Friends of Europe у Брюсселі та колишній високопосадовець НАТО. "Коли Путін обговорював ситуацію в Україні, він знову озвучив свої максимальні вимоги, а Трамп не згадував про додатковий тиск або санкції проти Москви, хоча раніше обіцяв їх запровадити, якщо Путін не погодиться на мирні умови", - зазначив експерт, підкресливши, що "задоволена усмішка Путіна на завершення стала основним сигналом цього саміту".
Без детальної інформації про зміст тривалої розмови між Трампом і Путіним, що тривала майже три години, важко оцінити, яким чином саміт на Алясці може вплинути на припинення війни в Україні. Однак, "з огляду на рішучість Путіна досягти своїх цілей в Україні та усунути, як він стверджує, "корінні причини" конфлікту, не здається, що ця зустріч принесе користь у зупинці Росії. Хоча наразі вдалося уникнути найгірших можливих наслідків, викликає розчарування відсутність прогресу у напрямку тристоронніх переговорів, а Путін, здається, відчуває впевненість продовжувати діалог на двосторонньому рівні, нагадуючи про Ялтинський формат світового порядку, в якому великі держави ділять сфери впливу", - зазначив у бесіді з DW Роджер Гілтон.
Попри те, що Дональд Трамп оголосив про нібито досягнутий "прогрес" після майже трьох годин дискусій, реальних досягнень не було, а бажане припинення вогню, на яке він сподівався, залишається недосяжним, зазначила Іонела Марія Чіолан.
Водночас важливо, що Трамп дав зрозуміти: він не готовий вести переговори з Росією щодо України без консультацій з європейськими союзниками та президентом Зеленським, наголошує експертка. Вона переконана, що це "знаменує хоча й частковий, але помітний зсув до визнання важливості координації з Європою після місяців напруженої трансатлантичної риторики".
Хоча це може здатися парадоксальним, експосадовець НАТО Джемі Ши зазначив, що відсутність важливих рішень на зустрічі Путіна і Трампа на Алясці є позитивним моментом. За його словами, якби були прийняті якісь рішення, Україна та Європа могли б опинитися "перед диктатом або фактом, що склався". Наразі у Європи з'явилася можливість більш активно працювати над створенням справжнього альянсу зі США, орієнтуючись на спільну мету стосовно України, та перетворити двосторонні відносини між Москвою і Вашингтоном на багатосторонні переговори, подібні до підходу США та ЄС у питанні ядерної програми Ірану.
Тим більше, що у Брюсселі не раз наголошували на тому, що Європа повинна брати повноцінну участь у мирному врегулюванні в Україні. Роджер Гілтон з центру GLOBSEC вважає надзвичайно позитивним те, що "Європа формує єдину позицію з Трампом" з урахуванням застережень України і висловлює переконання, що будь-яке майбутнє припинення вогню чи всеохоплюючий мирний план вже "не будуть реалізовані без активної ролі Європи".
Експерт застерігає, що на формування спільного переговорного треку Європи та США та досягнення результатів щодо України може негативно вплинути "нинішня персоналізована динаміка" між Трампом і Путіним, вказує Гілтон. "Поки Трамп не усвідомить, ким насправді є Путін, Європа повинна зосередити свої зусилля на координації з Києвом та говорити з ним одним голосом на міжнародній арені", - радить експерт.
Для Володимира Путіна дипломатія не є лише шляхом до миру, а радше інструментом для маніпуляції світовим сприйняттям на свою користь. Таку думку висловила експертка Центру ім. Вільфреда Мартенса Іонела Марія Чіолан. Вона зазначила, що стратегія Росії в переговорах є зрозумілою: використання мирних діалогів для затягування часу, послаблення підтримки з боку Заходу та дестабілізації України зсередини. "Запрошуючи до переговорів, одночасно продовжуючи військові дії, Москва не демонструє наміру до компромісу, а радше чинить тиск і намагається змінити баланс сил на свою користь", - підкреслила вона.
Загалом зустріч Дональда Трампа та Володимира Путіна залишила по собі багато запитань. І на думку експертки Чіолан, саміт на Алясці "не став ні Мюнхеном 1938 року, ні Ялтою 1945 року, але з огляду на велику кількість невідомих, ще зарано знати, як історія оцінить цей момент".
Невизначеність результатів саміту на Алясці є яскравим прикладом того, що відбувається, коли такі зустрічі підготовлені недостатньо, в значній мірі базуються на імпровізації і відсутні чіткі заздалегідь визначені зобов'язання або вимоги. Крім того, це свідчить про те, що президент США, схоже, не може визначити позицію щодо війни в Україні або дотримуватися стратегічного курсу достатньо тривалий час, щоб він приніс результати, зазначає Джемі Ши.
"Хоча в підручниках історії Аляска може не бути згадана, їй все ж вдалося уникнути найгірших сценаріїв, таких як приєднання США до територіальних претензій щодо України або інших вимог з боку Росії", - зазначає аналітик центру Friends of Europe.
При цьому він застерігає, що щоразу, коли Трамп розмовляє з Путіним, він наближається до російської позиції. "Завдання президента Зеленського та європейців зараз полягає в тому, щоб знову повернути його (Дональда Трампа - Ред.) до більш принципової позиції", - закликає експерт.
#Росія #Дональд Трамп #Україна #Аляска #Європа #Президент (державна посада) #Володимир Путін #Володимир Зеленський #НАТО #Інформація #Дипломатія #Північна та Південна Америка #Вашингтон, округ Колумбія #Наступальні (військові) #Москва #Історія #Зовнішня політика #Фокс Ньюс #Словаччина #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Компроміс #Західна Європа #Риторика #Брюссель #Deutsche Welle #Мюнхен #Стратегія #Зустріч у верхах #Ялта #Прогрес (історія) #Київ #Ядерна програма Ірану #Велика сила
