Дмитро Рясний походить з Луганської області. У своїй молодості він захоплювався бджільництвом, яке практикували його батько та дід.
Невдовзі до їхніх справ приєдналася і дружина Анна, з якою він познайомився під час навчання в Лисичанському педагогічному коледжі. Після одруження молода пара вирішила заснувати власну пасіку.
У Лисичанську сімейна пара організувала приблизно 100 домогосподарств, які власноруч створили виробничий цех для видобутку та упаковки меду. Вони мали чітке бажання розширити свою діяльність, але повномасштабна війна внесла свої корективи.
На початку військових дій Рясня вирушила до Дніпра. Чоловік, який служив у "Азові" з 2015 по 2017 рік, вирішив знову повернутися на фронт. Тим часом його дружина займалася створенням притулку для переселенців на новому місці.
У 2023 році Дмитро завершив службу в армії і вирішив повернутися до улюбленого заняття — бджільництва. Завдяки грантовим коштам він зміг облаштувати власну пасіку. Пошуки відповідного місця тривали три-чотири місяці, оскільки в нього були специфічні вимоги: локація повинна бути близько до Дніпра, а також мати поблизу поля, сад та маленьку річечку, адже води для бджіл також необхідно.
Нині господарство героїв нашої розповіді вже налічує 80 сімей. Тож є мед, пилок. А ще віднедавна ґазда у спеціально обладнаному цеху виготовляє вулики з пінополіуретану, які стають альтернативою дерев'яним. Ці новинки -- теплі, щільні та надійні.
Тим часом дружина займається упаковкою солодощів. Щоб не відставати від чоловіка, вона з ентузіазмом поринула у навчання. Одну з програм навчання вона проходила в Фундації жінок-пасічниць — громадській організації, що вивчає бджільництво.
#Луганська область #Вода #Дніпро #Азов #Бджільництво #Пилок #Бджола #Лисичанськ #Вулик #Мед
