Полювання на людей, зруйновані автозаправні станції та примусова евакуація: Росія перетворює ще одну українську область на спустошену територію.

Російські агресори навмисно перетворюють північ Чернігівщини на безлюдну територію. Нещодавно безпілотник типу "Гербера" знищив деревообробне підприємство, а в Новгород-Сіверському районі стався удар, внаслідок якого були знищені склади та комбайн фермерського господарства. Крім того, зафіксовано атаку на енергетичну інфраструктуру. Життя в прикордонних зонах стає дедалі складнішим — водопостачання та електрику подають із частими перебоями. Водночас на Чернігівщині вже тиждень триває обов'язкова евакуація з прикордонних територій.

Куди вирушають люди та чи є ті, хто бажає виїхати – про це в репортажі журналістки ТСН Валентини Доброти.

Що коїться в Чернігівському регіоні?

Наталя Ревко колись придбала невелику хатинку на виплат, а тепер активно займається її ремонтом. Щодня вона трудиться самостійно, адже прагне завершити всі роботи до приходу зими. Жінка демонструє свіжопобілені стіни: "Я сама все фарбую, як можу. Вчора вже наношу ґрунтовку, підготувала все для шпалер".

Колись вона мирно мешкала у селі Мощенка разом із своїми дітьми – сином і донькою. Від їхнього населеного пункту до кордонів Росії та Білорусі – зовсім близько. Жінка розповідає: "Життя було цілком звичайним, але місяць тому сталося таке, що тепер я живу вдома з чотирма дітьми. На щастя, тоді нікого не було вдома, тому це можна було передбачити в будь-який момент".

Останнім часом дітям все важче добиратися до школи через пошкоджену інфраструктуру.

Удар дрона по будинку: 15-річний Матвій дивом вижив

Наталя глибоко розмірковувала над можливістю переїзду до центру громади. Одного дня, коли вона вирушила в Городню з важливими справами, в її рідному домі в Мощенці стався трагічний інцидент: російський дрон влучив у будівлю. У той момент вдома залишався лише її 15-річний син Матвій.

Наталя Ревко, мешканка прикордоння: "Він якраз вийшов у коридор, у туалет, у хатині був теж. І він знаходився якби у прибудові. А прилетіло, я кажу, прямо по центру будинку. Вибух був дуже потужний, що порозлітався дах у різні боки, стіна повністю вилетіла на город, пластикові вікна повилітали, лише одне залишилося цілим. Ну, а син був в іншій кімнаті. Його вибуховою хвилею просто викинуло на вулицю -- стіна, яка була поруч, вся повалилася, і він якби випав туди разом із нею".

Пораненого хлопчика місцевий фермер терміново віз до лікарні на власному автомобілі, а карета швидкої допомоги вже їхала назустріч, аби перехопити дитину. У підлітка діагностували зламані ребра та важкий забій легень, а також опіки другого та третього ступенів. Це ще велике щастя, каже з полегшенням мама Матвія, що минулося без складної пересадки шкіри. Тепер жінка планує на зиму обов'язково забрати з небезпечної Мощенки ще й свою літню маму.

Примусова евакуація з населених територій Чернігівської області.

Загалом, під обов'язкову евакуацію потрапляють населені пункти, що знаходяться в 10-кілометровій зоні від кордону з Росією. Це стосується 19 прикордонних сіл у чотирьох громадах області. Найбільша небезпечна територія розташована у Новгород-Сіверській громаді, де доведеться повністю евакуювати населення з 5 сіл.

Серед них знаходиться відоме село Чайкине, яке стало рідним домом для другого президента України Леоніда Кучми. В даний час тут проживає приблизно півтори сотні мешканців, серед яких лише 10 дітей. Село позбавлене стабільного мобільного зв'язку, а служба швидкої допомоги не наважується сюди виїжджати через ризик обстрілів. Більше того, місцеві фермери вже не обробляють навколишні поля. Єдиними залишками цивілізації є пересувний магазин та пошта, які з'являються лише раз на тиждень. Проте, незважаючи на складні умови, небагато людей прагнуть залишити свої звичні місця проживання.

Василь Шавша, староста села Чайкине, зазначає: "Існують періоди, коли ситуація стає небезпечною, а коли — мирною. Проте всі одностайно висловлюють сподівання: 'Ми доживемо до осені, займемося городами, а далі побачимо, що буде.' У нас є сім'ї з дітьми. Ті, хто цього року закінчив школу, планують поступати в навчальні заклади в Чернігові або в інших містах. Восени вони, безумовно, залишать наше село, але їхні батьки залишаться тут."

Та постійно жити на самій межі з Росією неймовірно важко. Люди цілодобово прискіпливо дослухаються до кожного звуку і з острахом дивляться в небо. Власні машини мешканці ретельно ховають під густими деревами або в гаражах, а селом намагаються пересуватися виключно на велосипедах. Справа в тому, що на людей в автомобілях під час руху російська армія влаштовує справжнє криваве сафарі -- скидає бойові дрони з повітря, а на дорогах додатково чатують так звані "ждуни" та ворожі коригувальники.

Олена Ребенок, староста села Лемешівка: "Ми завжди вважали, що у нас в селі абсолютно безпечно. Ми навіть подумати не могли, що нам колись доведеться з нашого рідного села виїжджати кудись. Тут у нас відносна тиша порівняно з тим, що там в інших місцях коїться. Можна спокійно жити. А те, що ми роками тут усе наживали, будинки будували своїми власними мозолями, батьки наші будували. І тепер усе це просто залишити і поїхати? Ні. Та і де вона, та повна тиша, скажіть, будь ласка".

У Лемешівці жителі дбайливо приховують свої транспортні засоби, але по вулицях поки що можна пересуватися без особливих обмежень. Староста села зазначає, що географічно їхня місцевість набагато ближча до Білорусі, ніж до Росії, тому місцеві мешканці психологічно важко сприймають ідею термінової евакуації.

Які можливості відкриває уряд?

Евакуйованим громадянам державні органи пропонують безкоштовні місця у спеціально облаштованому модульному містечку в Чернігові або у студентських гуртожитках. Загалом, за офіційними даними влади, під евакуацію наразі підпадає близько тисячі людей, з яких 120 -- діти. Безпека неповнолітніх перебуває у пріоритеті.

Жанна Шерстюк, заступниця голови Чернігівської обласної державної адміністрації, зазначила: "Ми можемо офіційно використовувати окремі поверхи гуртожитків не лише для проживання студентів, але й для інших цілей. Це забезпечує поєднання соціальної та освітньої функцій. На сьогодні ми маємо привабливі пропозиції з інших, більш південних районів області, де певні фермерські господарства та інші компанії активно шукають нових працівників. Для цього вони за власний рахунок придбали житло, виконали його ремонт і запрошують людей залишитися у них на проживання."

У Городнянській громаді прикладають зусилля, щоб утримати своїх переселенців. Громада активно інвестує в придбання житла для людей, проте знайти вільний і підходящий будинок у безпечному районі стає все складніше. Ціни на нерухомість стрімко зростають через високий попит.

Андрій Богдан, мер Городні, зазначив: "Ми не прагнемо, щоб люди покидали нашу громаду назавжди, і вони самі не мають такого бажання. Вони хочуть залишатися якомога ближче до своїх домівок – нехай Бог допоможе, щоб вони вціліли, і періодично навідувалися туди. Тому далеко виїжджати вони не бажають. Звісно, багато хто мріє переселитися безпосередньо в Городню, але ми не можемо всіх забезпечити житлом – тут ціни значно вищі, ніж у сільських районах."

На сьогодні більше ста мешканців області вже офіційно відмовилися від обов'язкової евакуації. Проте перебування в цих місцях є дуже небезпечним — доставка продуктів і медикаментів до відрізаних сіл є вкрай ускладненою, швидка допомога туди не доїжджає, а зв'язок практично відсутній. Окрім того, наявність цивільних осіб суттєво ускладнює виконання бойових завдань українськими військовими.

Фортифікації навколо Чернігова та перші переселенці

Прикордонні території Чернігівської області вже тривалий час стали ареною інтенсивних бойових дій. Щодня тут реєструються жорстокі атаки з боку російських військ на цивільні об'єкти. Лише протягом минулого місяця ворог здійснив 25 обстрілів місцевих автозаправок.

Водночас, навколо Чернігова та в інших куточках області інженери працюють безперервно, створюючи потужні додаткові укріплення. Техніка риє глибокі протитанкові рови, а військові встановлюють надійні "зуби дракона" та розтягують захисну колючу стрічку "Єгоза". Ці заходи мають на меті повністю унеможливити або суттєво ускладнити просування окупаційних сил у разі нових спроб наступу з боку Росії чи Білорусі.

Місцеві жителі відзначають, що в небі регулярно можна побачити як безпілотники, так і розвідувальні апарати, включаючи "шахеди". Пані Марія, разом зі своєю річною донькою Златою, не витримала постійного тиску війни і першою вирішила залишити небезпечну Лемешівку. Жінка відчуває полегшення в тилу: "Тут, якщо потрібно, можна просто виїхати, спокійно прогулятися, поруч є всі магазини та аптеки, лікарня під рукою... Не потрібно далеко їхати, просто вийшов і пішов. І укриття завжди під боком. Тут дійсно спокійно і комфортно".

Тепер у них на двох із дитиною є орієнтовно 10 квадратних метрів у приміщенні, яке влада переобладнала під затишний гуртожиток для переселенців. У кімнаті є все необхідне: ліжко, стіл, холодильник та мікрохвильова піч. Марія, граючись із малою донькою, посміхається: "Все гарне, так?". Кухня та санвузол у будівлі загальні, але тут панує спокій. Загалом від початку нової хвилі обов'язкової евакуації з небезпечного прикордоння вже успішно виїхало 35 жителів, які є мешканцями семи прикордонних сіл. Заходи безпеки тривають.

▶ Відвідайте YouTube-канал ТСН, щоб подивитися за цим посиланням: ТСН 20:00 НАЖИВО! ОГЛЯД НОВИН П'ЯТНИЦІ, 10 ЛИПНЯ.