На верхівці купола розташована фреска, що зображає Преображення Христове.
Церква Преображення Господнього, розташована в селі Вороблячин Яворівського району, була зведена між 1927 і 1930 роками. Архітектурний проект цієї неповторної будівлі належить українському архітектору Олександру Лушпинському, а вражаючий розпис вівтаря створив художник Дем'ян Горняткевич. Якщо ви бажаєте глибше ознайомитися з історією цього храму та його культурною цінністю, рекомендуємо завітати на сайт "Сакральна спадщина Львівщини".
Вороблячин відомий своїм багатим історичним спадком, що налічує більше 600 років, починаючи з 1409 року. Однією з найважливіших архітектурних пам'яток цього села є дерев'яна церква, побудована в 1662 році. У 1970-х роках цей архітектурний шедевр був перевезений до музею під відкритим небом у Пирогові, але, на жаль, згодом згорів у результаті пожежі. Деякі реліквії, такі як ікона Благовіщення, кілька хоругв та іконостас, що датується кінцем XVIII століття, були перенесені до львівського музею народної архітектури та побуту. Крім того, в Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові зберігається п'ять ікон, які колись прикрашали цю церкву.
Зникла дерев'яна церква, яка раніше розташовувалася в селі Вороблячин.
Мурована церква, яка знаходиться в селі Вороблячин, була побудована в проміжку між 1927 і 1930 роками. Як вказує мистецтвознавець Мар'яна Студницька, архітектор вміло інтегрував п'ятикамерну конструкцію з трьома куполами. Головні архітектурні елементи цієї будівлі виділяються своєю унікальною пірамідальною формою.
Головна баня знаходиться на найвищій точці архітектурного комплексу, під якою розміщені два куполи. Відсутність підбанників дозволяє цим архітектурним елементам бездоганно гармоніювати з дахом вівтаря та бабинця. У кутах нави, що оточує центральну баню, встановлено чотири стовпи, прикрашені витонченими маківками. Це створює враження священного простору з семи куполами, як зазначає Мар'яна Студницька.
Ця баня вражає своєю неповторною архітектурною стилістикою в стилі бароко, а вікна представлені в різних формах: квадратних, аркових та бойових. На відміну від звичних конструкцій, ці віконні отвори не розташовані в барабані, а безпосередньо інтегровані в купол. Сучасники обклали дах яскравим булатом, що надає йому унікального та вражаючого вигляду.
Західна частина фасаду будівлі має вигляд лоджії з підсіннями, оформленими аркадними деталями. Ці архітектурні елементи відсилають до традицій дерев'яних церков, ренесансних підсінь та барокових ґанків, що є типовими для визначних зразків української архітектури.
Стенопис, що знаходиться в алтарній частині церкви, є витвором мистецтва видатного українського художника Дем'яна Горняткевича. Фігури святих органічно поєднуються з розкішними орнаментами, що вражають насиченими відтінками ультрамарину, яскравими червоними акцентами та витонченими золотими елементами.
В рослинному орнаменті можна виявити шість круглих медальйонів, у яких майстерно зображені християнські символи. Особливо вражає зображення Агнця Божого — важливого титулу Ісуса Христа, а також елементи, що символізують Таїнство Євхаристії: виноградну лозу та пшеничні колоски. Ця композиція також містить євхаристійний хліб і рибу. Крім того, в орнаменті можна помітити герби Святого Престолу та Ватикану. Під куполом майстер Дем'ян Горняткевич зобразив сцену святкування храмового свята "Преображення Господнього".
Створення нових технологій стартувало в середині XX століття.
Персонаж Олекси Піджарого є яскравим відображенням його неповторної особистості та художнього бачення навколишньої дійсності.
Іконостас цього храму був створений у два етапи. Спочатку, під час будівництва церкви, було встановлено намісний ряд, а решту елементів додали лише в другій половині ХХ століття. Мистецтвознавиця підкреслює значущість ікон намісного ряду, до якого входять образи Святого Миколая, Діви Марії з немовлям, Ісуса Христа з Євангелієм та Преображення Господнього.
