У 18-річному віці я з власної волі став частиною бригади "Азов".
Старший солдат батальйону "Любарт" 12-ї бригади спеціального призначення "Азов" Петро Наумук загинув 12 листопада 2024 року на околицях села Неліпівка Донецької області під час ворожого артилерійського обстрілу. Поранення, які дістав воїн, виявилися несумісними з життям.
"Я мав честь тримати посадки та знищувати окупантів пліч-о-пліч з тобою. Сподіваюсь, там ти будеш в спокої та більше ніколи не бачитимеш цього жахіття. Я обіцяю, що ніколи тебе не забуду, бо таких достойних людей дуже мало. "Колос", вічно 18", - повідомив про загибель бійця його побратим Михайло Гаращук.
Петро з'явився на світ у селі Самари, що знаходиться в межах Самарівської громади на Волині. В його родині також були старший брат і молодша сестричка. Завдяки уважним батькам, які демонстрували йому цінності любові, доброти та відповідальності, хлопець отримав якісне виховання.
По завершенню 11-го класу Петро негайно вирушив на заробітки за кордон. Він працював у Нідерландах та Польщі. В той час, як його однолітки мріяли про сімейне щастя, автомобілі та власне житло, Петро заощаджував свої доходи на амуніцію, адже прагнув стати частиною бригади "Азов".
Ще до початку війни Петя висловлював бажання стати військовим. Ми з дружиною підтримали його прагнення, хоча в глибині душі сподівалися, що це лише тимчасова забава. Він був ще зовсім молодим, ми думали, що з часом передумає. Проте, коли війна розпочалася, його наміри стали ще серйознішими. Наприкінці 11 класу він заявив, що не хоче продовжувати навчання на військовій спеціальності, адже вважає, що просто витрачатиме час. "Закінчу школу, досягну повноліття – і піду на фронт", - сказав він. Друзі та родичі намагалися переконати його вступити до військового навчального закладу, запевняючи, що через кілька років він отримає офіцерське звання. Можливо, до того часу війна вже закінчиться. Але він був непохитний: "Не піду вчитися! Це лише марнування часу!" Ми надіялися, що зможе змінити свою думку, що він попрацює, і його погляди стануть більш зрілими. Не вірили, що він справді піде на війну, як тільки йому виповниться 18 років, - поділився своїми переживаннями батько Героя Петро Наумук.
Родичі та приятелі пригадують, що в день свого 18-річчя Петро не гаїв часу і відразу ж розпочав підготовку документів для вступу до "Азову". Він був сповнений тривоги щодо можливості пройти відбір, проте його мрія реалізувалася, і він став частиною військових рядів.
Згідно з висловлюваннями матері військового, пані Галини, вмовити сина відмовитися від служби в армії було абсолютно неможливо. Він чітко висловив свою позицію: "Якщо ви спробуєте заборонити, я все одно підемо, але не розповім, де буду і що зо мною трапиться, щоб ви не турбувалися".
Після завершення навчання Петро миттєво відправився на Донеччину. Його товариші по службі пригадують, що він невпинно прагнув опинитися в самому центрі бойових дій. Цей молодий воїн, здавалося, відчував, що у нього залишилось зовсім небагато часу для захисту своєї країни.
Петро не лише брав на себе найскладніші завдання, а й робив це з вражаючою мужністю та рішучістю. Його товариші завжди говорили про нього з теплом, підкреслюючи, що для свого віку він мав неймовірну пристрасть та бажання служити. Він став справжнім прикладом для оточуючих, завжди готовим прийти на допомогу. Коли настав його останній вихід на "нуль", він вирішив йти туди за власним бажанням, щоб не залишати новачків на їхньому першому бою без підтримки. Розуміючи всі ризики, Петро все ж таки ставив безпеку та моральний дух своїх побратимів вище за власне життя, - зазначив у петиції про надання Петру Наумуку звання "Героя України" його старший брат Олександр.
Спочатку рідним Героя повідомили, що він зник безвісти, а за кілька днів підтвердилася інформація про загибель воїна.
На прощання з Петром зібралося безліч молодих людей. У його громаді ще не відбувалися похорони 18-річних воїнів. Кортеж з тілом Героя супроводжували автомобілі та мотоциклісти, а дорогу прикрасили квітами.
Петра Наумука проводили в останню путь у Свято-Параскевському храмі. Під час прощання з героєм його товариші виконали "Молитву українського націоналіста". Присутні не могли стримати сліз, згадуючи про молоде життя та нездійснені мрії 18-річного Петра Наумука.
#Донецька область #Військовослужбовці #Батальйон #Нідерланди #Друга Польська Республіка #Машина. #Волинь #Герой України #Націоналізм #Рішучість #Сміливість. #Боротьба #Зниклі безвісти #Батальйон "Азов #Самара (Дніпро) #Неліпівка (смт) #Військовий навчальний заклад #Любарт
