Націоналізм і демократія: ключ до української самореалізації.

Націоналізм в його чистому, непохитному значенні - це бажання народу максимально розкрити свій потенціал шляхом створення незалежної держави.

Цей текст підкреслює, що йдеться не лише про формальний суверенітет, а й про здатність визначати власні правила життя, шляхи розвитку, систему цінностей та своє місце на світовій арені. Саме з цих причин націоналізм не обмежується якоюсь конкретною ідеологією: в різні історичні епохи та серед різних народів він може інтегруватися з тими політичними системами й цінностями, які найбільш ефективно сприяють реалізації цієї мети.

Націоналізм в Україні, що зародився на початку ХХ століття в контексті боротьби за незалежність, пережив складний і драматичний розвиток. В період Української революції 1917-1921 років він органічно поєднувався з соціалістичними ідеями, які в той час були на піку популярності в Європі та обіцяли соціальну справедливість і трансформацію суспільства.

У 1920-х роках певна частина українського руху прагнула встановити діалог із комунізмом, вважаючи, що в рамках радянського експерименту можна досягти певної форми національної самореалізації. У 1930-х роках виникли ілюзії щодо можливості тактичного зближення з фашизмом, що стало відповіддю на кризу ліберальних демократій та пошук "сильних" державницьких моделей.

Усі ці зусилля виявилися або неуспішними, або безрезультатними. Вони не принесли українцям те, чого націоналізм прагнув з самого початку — стабільної, визнаної та життєздатної незалежної держави.

Натомість найефективнішою виявилася "співпраця" українського націоналізму саме з демократією. Саме у форматі національно-демократичного руху наприкінці ХХ століття була досягнута головна його мета - відновлення незалежності України.

Це не випадковість і не історичне відхилення. Демократія стала тим середовищем, де українська нація може максимально реалізувати свій потенціал. Ключова якість, що визначає нас як українців і вирізняє в історичному контексті, - це прагнення до свободи. Бажання самоврядування, недовіра до надмірної централізації влади, готовність відстоювати свою гідність і право вибору - ці характеристики погано сумісні з авторитарними чи тоталітарними системами, але органічно вписуються в контекст демократичних інститутів.

Не менш значущим є й зовнішній аспект. Саме міжнародна система, заснована на демократичних цінностях, нормах міжнародного права та принципі самовизначення народів, надала українцям можливість не лише оголосити про створення власної держави, а й здобути її визнання на світовій арені. У відсутності такого контексту незалежність могла б залишитися лише декларацією, а не реальністю політичного життя.

Отже, захист демократії — це не лише актуальна тенденція, а й ключовий елемент внутрішнього прогресу України та основа ліберально-демократичного світового порядку. Це необхідна умова для нашої найкращої самореалізації як нації, як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.

У світі, де панують "політичні закони джунглів" і домінують хижаки на кшталт Путіна, Трампа та інших подібних, Україні складно реалізувати свій потенціал. І навіть питання виживання стає під загрозою. Тому наш вибір на користь демократії є не просто ідеологічною забаганкою, а критично важливим кроком для забезпечення історичного виживання та гідного майбутнього.

Не забудьте підписатися на "Прямий" у Facebook, Twitter, Telegram та Instagram!