Микола Карпюк втратив життя на передовій.

У 2019 році екс-в'язень Кремля повернувся на батьківщину, а згодом приєднався до лав Збройних сил України.

Микола Карпюк, один із засновників УНА-УНСО та колишній політичний в'язень Кремля, загинув під час бою на фронті. Він народився у селі Великий Житин, що на Рівненщині, і мав 62 роки. Про його смерть стало відомо 20 вересня завдяки повідомленням політика Артура Палатного, громадського діяча Юрія Гончаренка та колишнього заступника голови СБУ Віктора Ягуна, інформує "Суспільне".

За словами Ягуна, Карпюк загинув 19 вересня. "Микола був із тих людей, для яких Україна була не словами, а частиною самого життя. Він зробив свій вибір давно і залишався йому вірним за будь-яких обставин. На його долю випало багато труднощів. Те, що могло зламати іншого, його не зламало. Він залишався собою -- прямим, принциповим, небайдужим", -- написав Ягун.

Гончаренко розповів, що менше місяця тому спілкувався з Карпюком щодо історії створення УНСО. За його словами, восени вони планували спільну справу. "Людина, яка все життя присвятила Україні, яка ніколи не гналася за славою, грошима чи посадами. Людина, яка витримала катування в російській тюрмі. Яку викрали в 2014, бо розуміли його вагу для національного руху України", -- написав Гончаренко.

Палатний зазначив, що знав Карпюка особисто. "Навіть після 60 років він пішов воювати, захищати рідну землю. Бо для нього любов до України була не словами, а справою всього життя", - поділився він.

Додаткової інформації про обставини та місце смерті Карпюка не надається.

Микола Карпюк з'явився на світ 21 травня 1964 року у селі Великий Житин. Після закінчення школи він почав працювати токарем на заводі "Газотрон" у Рівному. У період з 1982 по 1984 рік проходив службу в армії. Після повернення до Рівного, Микола продовжив свою кар'єру на льонокомбінаті, а також на заводі тракторних запчастин, повторно працюючи на "Газотроні". Окрім цього, він також спробував себе в журналістиці, працюючи в газеті "Наша справа".

Карпюк очолював рівненський осередок Української національної асамблеї та був одним із керівників УНА-УНСО. У 1998 і 2002 роках балотувався до Верховної Ради за списками УНА-УНСО.

З 2000 по 2001 рік він брав участь в акції "Україна без Кучми", за що його засудили до 4,5 року ув'язнення. У 2015 році Європейський суд з прав людини постановив виплатити Карпюку компенсацію в 3 тис. євро через порушення його прав під час розгляду справи про події 9 березня 2001 року.

У березні 2014 року Карпюка затримали на кордоні з Росією. У 2016 році російський суд виніс йому вирок, призначивши 22,5 року в'язниці за звинуваченнями, що стосуються першої чеченської війни. Карпюк заперечував свою участь у бойових діях у Чечні. Правозахисна організація "Меморіал" визнала його та Станіслава Клиха політичними в'язнями.

У російському ув'язненні Карпюк провів п'ять років. У вересні 2019 року він повернувся в Україну в рамках обміну полоненими. Після цього він активізував свою громадську діяльність, а згодом вирішив приєднатися до Збройних сил України.

Детальніше про обставини "чеченської" справи та звинувачення на адресу Карпюка і Клиха можна дізнатися зі статті журналістки Анастасії Станко на сайті ZN.UA, під назвою "Перші полонені гібридної війни".