Крок убік в даному контексті може призвести до загибелі: як переживають та які надії на майбутнє мають жителі "замінованих територій України" - Огляди Донбасу.

Територія прифронтових регіонів України сьогодні густо усіяна мільйонами мін та нерозірваних боєприпасів. Як люди пристосовуються до життя в критичних умовах і що думають про перспективи відновлення зруйнованих міст і сіл, багато з яких являють собою суцільну "зону пустелі", -- у публікації "Новин Донбасу".

"У шоковому стані я доповз до кабіни"

Люди та техніка постійно стикаються з небезпекою мін на територіях, що знаходяться в зоні бойових дій, а також на деокупованих ділянках України. Яскравим прикладом цього є трагічна загибель Олексія Юкова 5 серпня. Він очолював пошукову групу "Плацдарм", яка займається ексгумацією та поверненням останків загиблих військових. Автомобіль, на якому Олексій повертався з місії, підірвався на міні в Лиманській громаді Донецької області. Ще один випадок стався 4 вересня, коли місцевий житель отримав серйозні травми поблизу Костянтинівки, підірвавшись на міні прямо на проїжджій частині. Відеоматеріали, що документують момент виявлення та надання допомоги потерпілому, були опубліковані представниками мобільної вогневої групи "Хижак".

Вибухи на мінах можуть відбуватися навіть на значній відстані від лінії фронту, про що свідчить випадок із харківським підприємцем Романом Прокудою, про якого ми вже згадували. У жовтні 2022 року він отримав завдання евакуювати автомобіль швидкої допомоги, який потрапив на протитанкову міну поблизу Балаклії, що знаходиться за 70 км від зони бойових дій. Внаслідок вибуху загинув водій, а фельдшер отримав поранення. Коли Роман вже завантажив автомобіль на евакуатор і готувався до виїзду, він наступив на замасковану міну, яка була всього в 30 сантиметрах від колії. Цікаво, що територію перед цим перевірили сапери.

"Вибухом мені відірвало ліву стопу. Перебуваючи у шоковому стані, я доповз до кабіни автомобіля й дістав американську аптечку, яку мені подарували військові. У мене не було досвіду надання першої допомоги, я лише бачив навчальні відеоролики", -- розповів "Новинам Донбасу" Роман.

Чоловікові все ж вдалося накласти джгут і зупинити кровотечу, при цьому він весь час натискав на клаксон, намагаючись привернути увагу військових, які мали перебувати неподалік. На щастя, звук почув чоловік, що проходив повз: чи то грибник, чи то лісник. Чоловік покликав військових, тим самим врятувавши Роману життя. Потерпілий визнає, що ще трохи -- і він би стік кров'ю, оскільки, крім стопи, у нього була глибока рана на стегні.

Одним з ключових аспектів проблеми розмінування є надання підтримки постраждалим. Особи, які зазнали травм внаслідок вибухів, пов'язаних з боєприпасами чи іншим військовим озброєнням на будь-якій території України, мають право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Цей статус відкриває доступ до підвищених пенсій та різноманітних пільг. Проте, процес отримання статусу виявляється надзвичайно складним, про що ми вже згадували раніше. Історія Романа Прокуди яскраво ілюструє цю проблему. Чоловік отримав свій статус лише нещодавно, майже через чотири роки після травми. Він розповідає, що пробував це зробити двічі. Перший раз його зусилля були зірвані бюрократичними перешкодами з боку медико-соціальної експертної комісії, і, розчарувавшись, він на деякий час призупинив усі спроби зібрати потрібні документи. Однак під час другого підходу Роман вирішив звернутися до адвоката, і саме з його допомогою йому вдалося отримати всі необхідні документи.

Тепер чоловік має право на підвищену пенсію та інші пільги. До цього він, як особа з інвалідністю третьої групи, отримував пенсію в розмірі 2,6 тис. грн на місяць. Тепер же, маючи статус особи з інвалідністю внаслідок війни, Роман може розраховувати на щомісячну пенсію в розмірі 10,6 тис. грн. Виплат чоловік ще не отримував, оскільки лише днями передав усі необхідні документи до Пенсійного фонду України. До речі, знайомий Романа, з яким вони разом лежали в лікарні і який також отримав поранення, підірвавшись на міні, так і не зміг оформити собі статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Надзвичайна ситуація з чоловіком не була зареєстрована екстреними службами, і ніхто це не проконтролював. Зараз чоловік, за словами Романа, живе на мізерну пенсію в розмірі 2,6 тис. грн.

Гинуть як дорослі, так і діти.

Життя в регіонах, де будь-яка територія може приховувати міни чи нерозірвані боєприпаси, є справжнім викликом. Це підтвердили жителі населених пунктів, які тривалий час перебували під безперервними обстрілами. Сергій Пересунько, голова Широківської територіальної громади Миколаївської області, у коментарі для "Новин Донбасу" зазначив, що наразі 10% території громади ще не очищено від небезпечних предметів. Він підкреслив, що 2023 рік став найскладнішим, оскільки після звільнення області не було достатньо благодійних організацій, які займалися б розмінуванням, і більшість робіт виконували самі мешканці.

"На своїх земельних наділах жителі виявляли вибухові предмети і зверталися до місцевої адміністрації. Відтак, інформація надходила до ДСНС, служба якої швидко реагувала на виклики. Коли ж мова йшла про поля, фермери самостійно займалися розмінуванням, беручи на себе всі ризики. Люди прагнули працювати, адже сільське господарство — це їхній засіб до існування. Тому, якщо на полях вони натрапляли на небезпечні знахідки, відразу повідомляли про це." — прокоментував Сергій Пересунько.

За його словами, в громаді неодноразово техніка зазнавала ушкоджень від вибухів, а також траплялися випадки травмування і загибелі людей. Одного разу вибухнув небезпечний предмет, який двоє дітей знайшли і підібрали. Внаслідок цього інциденту одна дитина загинула на місці, а інша отримала серйозні травми. Важливо зазначити, що з початку повномасштабної війни, станом на вересень, 1 688 осіб постраждали від мін та вибухонебезпечних предметів, серед яких 173 - діти.

Згідно з інформацією, наданою Головним управлінням протимінної діяльності, цивільного захисту та екологічної безпеки Міністерства оборони України, найбільш вразливими до мін і вибухонебезпечних предметів стали такі категорії населення: фермери – 296 осіб; безробітні – 238 осіб; пенсіонери – 166 осіб; працівники критично важливих інфраструктур – 164 особи; водії – 108 осіб; учні – 165 осіб.

Переміщення через мінне поле

У 2022-2023 роках фермер Олександр Кривцун з села Гракове, що в Пролісненській територіальній громаді Харківської області, розробив інноваційний метод безпечного розмінування своїх полів. Він модифікував великий трактор, посиливши його металевими пластинами та дерев’яними брусами, а управління трактором здійснювалося дистанційно за допомогою радіоуправління. Ця унікальна техніка дозволила йому не тільки очищати поля площею 2000 гектарів від бур'янів, але й ефективно розміновувати територію. Протягом кількох тижнів було виявлено 260 вибухонебезпечних предметів. На модернізацію трактору фермер витратив понад 1 мільйон гривень.

Зазначимо, що протягом багатьох місяців 2022 року село Гракове перебувало в "сірій" зоні. На його території знаходилася величезна кількість мін та боєприпасів. Нашим журналістам Олександр Кривцун розповів, що розмінування фермерського господарства він розпочав із прокладання стежок, якими можна було б безпечно пересуватися. Ці стежки та поля люди розмінували самостійно.

Староста сіл Гракове та Залізничне, Анатолій Коровкін, поділився з журналістами нашого видання історією про те, як разом зі своїм кумом у 2022 році вони самостійно відновили електропостачання в Залізничному. Спочатку, однак, вони зіштовхнулися з труднощами: підключити село до електромережі не вдалося, оскільки на лінії 10 кВ, що проходить за межами села, був виявлений обрив.

"Тоді я разом із двома друзями вирушив на квадроциклі через поле. Обрив був ліквідований, і електроенергія в Залізничному знову запрацювала. А через тиждень, прогулюючись біля слідів нашого транспорту, де ми звернули з узбіччя до лінії електропередач, натрапили на три протитанкові міни ТМ. Вийшло так, що ми, навіть не підозрюючи, проїхали через мінне поле," — розповів Анатолій Коровкін.

Ініціатива Анатолія здобула значну популярність серед місцевих чиновників, і йому запропонували зайняти посаду старости.

Електропостачання також відновлювали жителі сусідніх сіл Базаліївки та Юрченково. Староста цих населених пунктів, Микола Петля, розповів, як один із місцевих жителів випадково натрапив на розтяжку, що виявилася сигнальною ракетою. Після цього мешканці стали більш обережними і незабаром виявили та знешкодили ще кілька розтяжок із гранатами. Одну з мін виявили під поваленою електроопорою, яку якраз планували підняти.

Не тільки вибухові пристрої.

Розмінування -- лише перший крок до відновлення. Попереду ще величезна робота зі створення умов для повернення людей: ремонт житла, інфраструктури, наявність медичних та освітніх закладів, відновлення робочих місць. Навіть якщо очистити землі від усіх вибухонебезпечних предметів, більшість людей не повертатимуться до рідного села чи міста, спустошених війною.

Сергій Пересунько повідомляє, що в їхньому Telegram-каналі після закінчення бойових дій електропостачання та водопостачання були швидко відновлені, а завдяки допомозі благодійників вдалося відремонтувати чимало житлових будинків. Проте з 90% жителів, які покинули громаду у 2022 році, назад повернулися лише 68%. Голова ТГ підкреслює, що одним із ключових чинників повернення, особливо молодих родин з дітьми, є питання освіти.

"Наші дитячі садки та школи зазнали значних руйнувань або були серйозно пошкоджені. На даний момент, звичайно, були зведені укриття, створено освітній центр, і діти продовжують навчання. Але це не є повноцінним навчальним процесом, адже в школі відсутні спортивні зали, їдальні, актові зали та класи. Ми, звісно, сподіваємося, що люди повернуться. Проте вже пройшло чимало часу, і багато мешканців встигли облаштуватися в нових місцях, тому залишається відкритим питання, чи зможуть повернутися інші."

На сьогоднішній день Україна займає перше місце у світі за кількістю замінованих територій. Більше ніж 130 тисяч квадратних кілометрів землі в Україні покриті мінами та нерозірваними снарядами. Для очищення цих площ знадобляться значні ресурси і тривалий час, але навіть після цього життя у прифронтових районах залишиться небезпечним, що підтверджує сумний досвід багатьох місцевих мешканців.

Водночас розмінування -- лише частина заходів. Щоб відродити життя на спустошених територіях, необхідно створити умови для повернення людей. Окрім величезних капіталовкладень, необхідні кардинальні заходи з боку держави, якій у своїх діях слід продемонструвати, що саме люди є для країни найціннішим "ресурсом". Відповідно, і будувати політику, орієнтуючись на всебічну підтримку населення. Численні приклади відновлення та підтримки вже показали, на що здатні мотивовані українці.

Цей матеріал створено в рамках проєкту Інституту масової інформації за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів. Зміст публікації не відображає офіційну позицію ІМІ та Королівства Нідерландів.