У Верховній Раді було подано законопроект № 14057, який містить ряд змін до Цивільного кодексу України, зокрема щодо регулювання особистих немайнових прав. У відповідь на це, представники медіа сфери та журналісти висловлюють свої побоювання — цей документ може спровокувати цензуру, фактично перешкодити проведенню журналістських розслідувань у сфері корупції та ускладнити діяльність незалежних засобів масової інформації.
Гучний документ подали до Ради 21 вересня. У своїй попередній статті ми уже писали, що з ним не так. Після гучної публікації колег з видання "Голка", ТСН.ua взявся детальніше з'ясовувати, що не так з гучним законопроєктом, кому вигідне його ухвалення і чому засоби масової інформації м'яко кажучи "не в захваті" від положень документу.
"Недостовірною вважається інформація, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено..." (ч. 2 ст. 277 Цивільного кодексу України).
Таким чином документ пропонує автоматично визнавати недостовірною будь-яку інформацію, яка не підтверджена обвинувальним вироком суду.
Журналісти-розслідувачі в шоці: якщо закон дійсно ухвалять, журналістські розслідування про корупційні схеми і зловживання високопосадовцями будуть заблоковані. Адже алгоритм був зовсім інший -- саме після викриттів журналістів фігуранти розслідувань потрапляли в поле зору правоохоронних органів. І не завжди ці кримінальні справи завершувалися вироком суду, адже після того, як розголос вщухав, історії просто "заминалися".
Цю інформацію підкреслюють журналісти з Bihus.Info. Вони зазначають, що без зусиль розслідувачів суспільство так і не дізналося б про гучні корупційні схеми, оскільки у деяких випадках вироки у цих справах можуть затягуватися на роки.
"Якби ми чекали вироку суду, перш ніж розповісти про корупційні схеми, ви б ніколи не дізналися ні про оборонку Гладковського, ні про електростанції Шурми, ні про м'ясо Колюбаєва, ні про дрони Розенблата, ні про "яйця по 17" -- та взагалі ні про що", -- зазначають у Bihus.Info.
"Очевидно, запропоновані зміни посилюватимуть позиції тих людей, які зловживають процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності як формами захисту від обґрунтованих звинувачень журналістів. Як не дивно, багато посадовців та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, зрідка визнають свою провину і десь так само зрідка отримують вироки суду, наявність яких свідчитиме про дотримання презумпції невинуватості. А тому якісні журналістські розслідування, що стають підставами для досудових розслідувань, теж можуть стати таким надзвичайним явищем", -- зазначив Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.
Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук зазначає, що дотримання презумпції невинуватості не заважає проведенню розслідувань корупційних злочинів до винесення судового рішення. Це лише означає, що особу не можна вважати винною, поки її провину не буде доведено відповідно до закону.
Адвокат Юрій Мельник у своїй статті для видання "Голка" звертається до спікера, вказуючи на те, що в контексті презумпції невинності в даному законопроєкті відбувається плутанина термінів. Він підкреслює, що основна мета журналістського розслідування полягає не в тому, щоб "визнати когось винним", а в тому, щоб надати суспільству інформацію про факти, які можуть бути важливими для громадськості.
Мельник наводить приклад, в якому йдеться про журналіста, який опублікував дані про те, що багатство чиновника, що підозрюється у кримінальному провадженні, може мати сумнівне походження. Тепер йому доведеться спростовувати цю інформацію через те, що рішення суду ще не винесено.
Автор підкреслює, що зміни, внесені до частини 2 статті 277, які оголошують інформацію, що "порушує презумпцію невинуватості", є недостовірними. Він вважає, що включення цієї норми в діюче законодавство може створити додаткові підстави для осіб, які є об'єктами журналістських розслідувань, щоб подавати судові позови.
Ще один пункт, що потрапив у поле зору журналістів право на відповідь та спростування і компенсації за оціночні судження.
За інформацією Інституту масової інформації, будь-яка медійна згадка про людину надає їй право на відповідь, якщо вона вважає, що в статті були порушені її "особисті права".
Директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк зазначає, що впровадження подібної норми може суттєво підривати професійні стандарти журналістики й фактично перетворити медіа на прості платформи для мікрофонів, зобов'язані надавати ефір будь-якій особі, навіть якщо її згадали лише мимохідь.
"Ця ситуація дозволяє будь-якій особі нав'язувати власну інтерпретацію фактів, навіть коли мова йде про перевірені джерела. Це створює серйозні ризики для свободи слова та журналістики як професії в цілому," - зазначає Оксана Романюк.
За оціночні судження, які "принижують честь, гідність чи репутацію", можна буде вимагати компенсацію моральної шкоди.
У законопроєкті міститься стаття 306, яка регулює питання "цифрової конфіденційності".
"Обробка інформації, що стосується цифрового профілю особи, її приватних цифрових записів та електронної кореспонденції, виконується лише за умови отримання свідомої згоди цієї особи і в повній відповідності до законодавчих норм", -- зазначено у документі.
Розповсюдження скріншотів переписок з месенджерів без дозволу їхніх авторів стане забороненим. Суд матиме повноваження блокувати веб-сайти або канали, які розмістили подібні матеріали.
У пабліку Bankova Mail припускають, що цією нормою нардепи прагнуть убезпечити "зливи" власних переписок з колегами у робочих чатах, як це було, до прикладу у серпні. Тоді "Бігуси" отримали переписку з робочого чату "слуг народу", де народні депутати обговорювали меми, треки Арахамії та "розпуск богодельні".
Отже, введення нових норм може слугувати "захистом" для парламентських чатів, щоб їхній зміст залишався на пристрої, а не потрапляв у медіа-простір, - вважають у спільноті.
Що цікаво, один з авторів законопроєкту -- нардеп Богдан Яременко, який ще на початку каденції 2019 року потрапив у секс-скандал. Тоді журналісти у Раді підгледіли його листування з повією, яка описала, які секс-послуги пропонує, а на які має табу. Відповідно до нової норми законопроєкту, тепер би журналісти не мали право публікувати ці відверті переписки.
Фізична особа має право вимагати... видалення, анонімізації, або знищення даних... а також від операторів пошукових систем -- зупинення видачі посилань... у випадках, коли така інформація є неправдивою, застарілою... або втратила значення для суспільства... (ст. 302-2 Цивільного кодексу).
Transparency International Україна звертає увагу на те, що терміни "неактуальність інформації" та "втрата суспільного інтересу" є досить неоднозначними. Правозахисники висловлюють занепокоєння, що судова практика може підтримувати позови тих осіб, про яких негативна інформація була оприлюднена вже в минулому.
"Це матиме негативний вплив на процес конкурсних відборів, оскільки кандидати зможуть заздалегідь "очистити" інформаційний простір навколо себе. Це, в свою чергу, значно обмежить можливості громадськості зібрати вичерпну інформацію про такого кандидата," – підкреслюють у Transparency International Україна.
Окрім того, правозахисники вважають, що впровадження "права на забуття" може стати підмогою для тих українців, які в минулому підтримували проросійські ідеї, але тепер прагнуть залишити це в минулому.
Спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук повідомляв, що законопроєкти №14057 "спрямований на осучаснення" Цивільного кодексу. Він запевнив, що "цей законопроєкт -- не про медіа, а про розширення особистих прав кожної людини". Усі вищевказані пункти спікер прокоментував і запевнив, що кожен з них не містить ризиків для медіа.
#Журналіст #Документ #Ймовірна причина #Юрист #Кримінальне судочинство #Правоохоронний орган #Адвокат. #Суспільство #Фізична особа #Корупція #Чиновник #Руслан Стефанчук #Верховна Рада #Цивільний кодекс України #Народний депутат України #Журналістика #Журналістські розслідування #Transparency International #Цензура #Презумпція невинуватості #Інститут масової інформації #Яременко Богдан Васильович
