Коли союзники натякали на можливість вторгнення, Зеленський відповідав: "Ми в Києві маємо ясніше уявлення..."

Пригадаймо, з чого все починалося.

На північних рубежах України путін і лукашенко організували великомасштабні військові навчання. Західні лідери неодноразово відвідували Київ, демонструючи перехоплену інформацію своїх розвідувальних служб та попереджаючи українського президента про неминучість російської агресії. Володимир Зеленський відповідав із надмірною самовпевненістю: "З Києва ми бачимо ситуацію ясніше..."

Пакували речі і виїжджали з української столиці дипломати. З Києва через білорусь у росію втікала дружина кума путіна -- телеведуча Оксана Марченко-медведчук. Свої сім'ї вивезли деякі можновладці...

Парламентська опозиція била на сполох через наближення небезпеки, наполегливо вимагаючи від уряду термінових заходів, зокрема, виділення бюджетних коштів для Збройних Сил України. У одному з телевізійних ефірів колишній депутат, медик за освітою Валерій Івасюк, емоційно намагався донести до ухвалювачів рішень важливу інформацію: уздовж кордонів України Росія активно розгортає польові медичні заклади та в значних обсягах постачає донорську кров. Це чіткий сигнал про початок великих військових дій...

В той же час, уряд вважав розмови про можливу масштабну війну провокацією та підбурюванням паніки, що призводить до значних фінансових збитків та відлякує інвесторів. Попередження про можливий напад з боку путіна сприймалися як... деструктивна діяльність. Щоб заспокоїти громадськість, Банкова навіть змушувала військове командування давати помилкові свідчення, і, опустивши погляди, вони зверталися до телекамер з закликами до українців: живіть і працюйте спокійно, загрози немає, все під контролем...

Те, що нас чекає велике кровопролиття, особисто я зрозумів ще 13 лютого 2022 року. Того дня моя знайома розповіла, що родичка з-під Липецька телефоном шокувала її запитанням: "Чому ви, українці, хочете напасти на росію?" Було зрозуміло, що дезорієнтоване кремлівською пропагандою російське суспільство вже вибрало для себе ворога і морально готове нас вбивати.

Про чотири роки великої війни ми розмовляємо з Володимиром Омеляном, який обіймав посаду міністра інфраструктури України в період з 2016 по 2019 рік. Його думки іноді бувають дуже критичними, але він має на це право, адже 24 лютого 2022 року добровільно пішов на фронт. Майор Збройних Сил України Володимир Омелян (показаний на знімку) боровся на підступах до Києва, а також у Миколаївській та Херсонській областях, а також на Запорізькому і Харківському напрямках. Після удару російських авіабомб по українських позиціях він отримав важке поранення, провів шість місяців у лікарнях і через проблеми зі здоров'ям був демобілізований.

Росія вчинила відповідно до своєї традиційної стратегії.

-- Чи можна було Україні уникнути того, що сталося 24 лютого 2022 року?

Велика війна була неминучою. Вона повністю відповідала стратегії кремлівської політики. Кремль готувався до агресії, слідуючи традиційній російській тактиці: спершу країну, на яку планується напад, дестабілізують зсередини. Це викликає хаос - через інфільтрацію агентів Кремля, розповсюдження масової дезінформації, фінансову підтримку та інші дії, які підривають стабільність держави. Коли ситуація підготовлена, відбувається військове вторгнення. Російська сторона, безумовно, планувала цей крок ще за часів Януковича. У Москві усвідомлювали, що Україна остаточно віддаляється від Росії, і вважають, що втрачають її. Вони сподівалися, що проросійський уряд, який очолить українську державу, створить умови для інтервенції - щоб населення спокійно сприймало завойовників або менш рішуче захищало свою незалежність.

Однак цей план зазнав невдачі. На чолі України опинилась справжня українська влада, яка, незважаючи на складну економічну обстановку, змогла закласти основи міцної Української держави та сформувати потужну армію.

У 2019 році росіяни провернули спецоперацію -- через маніпуляції громадською думкою їм вдалося призначити Зеленського, в оточенні якого було багато явних російських агентів, які продовжували ту саму лінію, що і за часів януковича. Йшлося про дезінтеграцію, розкол усередині країни, переважання промосковських підходів -- і подальше вторгнення. Чи міг Зеленський, якби був воістину українським президентом, запобігти цьому вторгненню? Тільки у випадку важкої роботи, мобілізації всіх ресурсів країни! Тільки якби на лютий 2022 року ми, як і просили про це західні союзники, були обкопані шанцями. Якби було заміновано все наше прикордоння, яке межує з росією і білоруссю. Якби ми мали достатню кількість зброї власного виробництва, насамперед ракет.

Залишався останній шанс, щоб уповільнити вторгнення: організувати масштабні військові навчання спільно з союзниками на півдні, сході та півночі. Такі маневри могли б мати стримуючий ефект на Росію, особливо якщо в них брали б участь батальйони з США, Німеччини та інших країн НАТО.

Все це було проігноровано.

Безліч обіцянок, але дій мало...

-- Як ви оцінюєте нинішню ситуацію на російсько-українському фронті? У москві кажуть, що "дотискають" українців, у Києві запевняють, що виснажують ворога активною обороною і рано чи пізно це відіб'є у нього охоту воювати...

Найправдивішим показником ситуації є те, що відбувається на фронті: ми постійно відходимо. Після успішних наступів 2022 і 2023 років ми провели лише одну наступальну операцію на Курщині. Однак вона закінчилася невдачею, причому з великими втратами. Ми втратили значну частину боєздатних підрозділів, техніки та ресурсів забезпечення.

Незважаючи на обіцянки щодо мільйонів дронів і заяви про те, що ми "покращуємо", "розширюємо" та "посилюємо" забезпечення для підрозділів на передовій, ситуація залишається далеко від задовільної. Час було перейти до моделі "війни дронів", а не "війни людей". Однак ми спостерігаємо саботаж з боку кремлівських агентів, які все ще мають вплив у владі.

Економічна ситуація в росії погіршується. Але цю ситуацію міряємо західним підходом. Бо для будь-якої нормальної держави нинішня економічна ситуація в росії призвела б до згортання бойових дій і була б приводом віддавати під суд політичну еліту. Але кремль готовий витрачати на війну все, і робить це у стилі срср, імперської росії. Гадаю, щонайменше ще рік росія спроможна буде проводити військові дії. У наступному може зійтися низка чинників, які вгроблять економіку росії, -- там може статися внутрішній колапс.

Наразі ми так і не змогли запустити серійне виробництво ракет. Не вдалося згуртувати наших виробників дронів під егідою однієї чи двох великих державних-приватних корпорацій для масового впровадження у виробництво. У нас діє безліч окремих компаній, і ми залежимо від імпортних компонентів, переважно з Китаю...

Завдяки потужній підтримці наших союзників (вперше в історії України Захід стоїть на нашому боці, надаючи значні інвестиції в нашу оборону та економіку), ми, на жаль, не змогли ефективно організувати внутрішню роботу. Це стосується, насамперед, політичного управління та оптимізації ресурсів. Такі проблеми не є випадковими. Це свідчить про наявність саботажу, що ускладнює Україні досягнення перемоги у війні.

Захід допомагає нам, попри "міндічгейти"

Чи вважаються зусилля Заходу щодо стримування путіна достатніми? Чи є доцільним шукати шляхи для примирення з ним, як це робить Макрон? Чи не сприймають у Кремлі ці спроби як прояви слабкості?

-- Якби не було підтримки Заходу, на що сподівався путін, війна закінчилася б нашою поразкою ще у 2022-му році. Попри героїзм українського народу, доблесть ЗСУ, без фінансової підтримки Заходу ми не могли б протистояти ворогу.

Тому я не надто звертаю увагу на політичні висловлювання Макрона, Трампа та інших діячів. Наші партнери систематично чинять тиск на Росію. Вони підтримують нас, незважаючи на різні скандали. Це могло б стати приводом для того, щоб звинуватити нас у розкраданні власної країни, мовляв, чому ми повинні вам допомагати? Проте Захід не вдався до таких звинувачень і продовжує залишатися з нами.

Ми б бажали, щоб танкери, що перевозять російську нафту, затримувалися в усіх морських і океанських просторах, щоб Росія опинилася в повній ізоляції. Але ми самі не вживаємо таких заходів! Російська нафта все ще проходить через територію України, а російські компанії продовжують діяти на українському ринку, зокрема в енергетичній сфері. Єрмаки залишаються поза підозрами і не перебувають під вартою!

Потрібно щиро зазирнути в дзеркало і запитати себе: чи вклали ми достатньо зусиль для того, щоб наша країна працювала ефективно і не потрапила під контроль популістів, корупціонерів та зрадників?

Коли вся істина спливе на поверхню...

Серед українців існують різні погляди на функції Верховного Головнокомандувача в сучасних умовах. Деякі вважають, що Зеленський є справжнім патріотом, який щоденно віддає всі сили на захист країни. Інші ж критикують його, вважаючи популістом, і звинувачують у недостатній підготовці до війни, провалі мобілізації та невдачах у збройному конфлікті.

-- Якби був патріотичний президент, він заздалегідь готував би країну до великої війни з ворогом. Якби перед її початком у нас було мобілізовано в армію мільйон людей, як пропонувалося, чи пів мільйона, і вони були б озброєні, а кордони -- заміновано, то росіяни не ризикнули б нападати із 200-тисячною армією.

Я маю негативне враження від виступу Зеленського на Мюнхенській конференції, де він знову висловлював звинувачення на адресу наших партнерів. Це не вперше, коли він обирає таку тактику. Його слова не є спробою зміцнити нашу підтримку, а скоріше провокацією, яка може призвести до розбрату серед союзників і ще раз підкреслити наш статус невдячних. Президент говорить багато і красиво, але досі не отримали обіцяних ракет, і ресурси не були належним чином мобілізовані...

В українському суспільстві немає жодної єдності у поглядах! Існує велика частина населення, яка вражена війною, і не бере участі у бойових діях — принаймні, у кращому випадку, вони підтримують Збройні сили. Для них президент Зеленський є символом державності, навколо якого має зібратися нація для виживання. Ось і вся оцінка його діяльності на цьому етапі історії. Як тільки активні бойові дії завершаться і ми перейдемо до стадії перемир'я або менш інтенсивної війни, спливе на поверхню вся правда про діяльність Зеленського, його оточення: єрмаків, шефірів, арахамій, чернишових, галущенків. Тоді він не матиме жодного шансу на переобрання. Якщо країна не пройде через процес очищення після такої жахливої війни, у неї не буде майбутнього.