Остання станція - фронт. Чому та з якою метою Росія переправляє мігрантів на анексовані українські землі?

Комплексне вторгнення Росії в Україну значно вплинуло на міграційні процеси та економічну ситуацію в держави Центральної Азії. Попри очікування, що конфлікт призведе до зменшення числа мігрантів, які прямують до Росії, а також скоротить обсяги грошових переказів, ситуація виявилася зовсім іншою.

Внаслідок війни зросла кількість трудових мігрантів, а також посилилася економічна залежність країн Центральної Азії від Російської Федерації.

Які результати це принесе для України?

Сьогодні спостерігається зростаюча тенденція міграції з Центральної Азії до тимчасово окупованих територій України, що стало актуальним на фоні великої війни.

Наприкінці 2023 року Центр національного спротиву озвучив цифру у 100 тисяч мігрантів, яких Росія перемістила до українських областей. Однак, методика розрахунку цієї цифри залишилася неясною. Посол України в Узбекистані, Микола Дорошенко, підтвердив, що така оцінка може бути правдоподібною.

Для більшості з цих мігрантів Україна ніколи не виступала значущим центром привабливості. Проте нині Росія спонукає мешканців Центральної Азії, які прибули до РФ у пошуках працевлаштування, вирушати на території, що були захоплені в Україні. Більше того, іноді така робота може стати лише тимчасовим етапом, а остаточною метою – фронт.

Як працює механізм залучення трудових мігрантів на окуповані території України? Які передумови для цього існують? І до яких наслідків це може призвести?

Наприкінці минулого року російський уряд ухвалив бюджет "відновлення" окупованих територій сходу та півдня України. За наступні сім років на ці цілі планується направити майже 2,3 трильйона рублів, або приблизно 23 мільярди доларів за поточним курсом. Це не враховуючи коштів, які можуть надати російські регіони, компанії та банки, якщо ці землі не будуть найближчими роками деокуповані.

Щоб освоїти такі обсяги, потрібно багато робочих рук. Але їх бракує в самій РФ. Тож не дивно, що, для того щоб відбудувати зруйновану війною інфраструктуру та компенсувати гострий дефіцит робітників на українських землях, Росія намагається використати як дешеву робочу силу громадян Таджикистану, Узбекистану та Киргизстану.

Ці держави характеризуються низьким ступенем економічного розвитку та високими показниками безробіття. Згідно з інформацією Фонду ООН у сфері народонаселення (UNFPA), протягом наступних десятиліть населення Центральної Азії продовжуватиме зростати, що ще більше ускладнить ситуацію з пошуком роботи. Відсутність перспектив та обмежені можливості для самореалізації змушують молодь з цих країн шукати кращі умови життя за межами батьківщини.

Згідно з інформацією, наданою центральноазійськими медіа, фінансові перекази трудових мігрантів відіграють важливу роль у економіці Таджикистану, становлячи близько 40% його ВВП. У той же час, в Узбекистані та Киргизстані цей показник перевищує 20%. Враховуючи це, уряди цих країн підтримують своїх громадян, які обирають працювати за кордоном.

Узбекистан активно заохочує легальне працевлаштування мігрантів, створивши розвинуту систему підтримки для своїх громадян за межами країни. З 2021 року мігранти отримали статус самозайнятих, що забезпечує їх легалізацію в країнах, де вони планують працювати. Введено обов'язкове професійне навчання та мовні курси для тих, хто виїжджає на роботу. Держава також надає мікрокредити своїм трудовим мігрантам, допомагає їм знайти роботу за кордоном, а після повернення додому підтримує їх фінансово через кредити та надання земельних ділянок.

Виїжджаючи через такі механізми в Росію, трудові мігранти мають повний пакет документів, необхідних для легального перебування іноземця за кордоном. Але є нюанс. Всі ці папери мають обмежений термін дії, прямо пов'язаний з терміном контракту. Коли він завершується, перед людиною постає вибір. Вона може повернутися додому та шукати нового роботодавця, готового витрачати час на оформлення всіх необхідних документів в міграційних органах. Або залишитися в Росії та перебиватися тимчасовими заробітками, ризикуючи потрапити під рейди силовиків.

Російська влада і собі посилює контроль над мігрантами, запроваджуючи реєстр контрольованих осіб і режим висилки. Закони, що суттєво обмежують права нелегалів, дають російським силовикам додаткові умови впливу на громадян Центральної Азії. Тим більше, що МВС Росії має право висилати мігрантів без рішення суду.

У такій обстановці не викликає подиву, що російські окупаційні адміністрації та пов'язані з ними рекрутингові агенції успішно залучають трудових мігрантів з Центральної Азії. Сприяє цьому також російська пропаганда, яка активно розповсюджує відомості про "прості умови працевлаштування" на нововідкритих територіях та "перспективу отримання російського громадянства".

Мігранти також приваблюються можливістю легалізувати свою зайнятість, особливо в таких галузях, як будівництво, сільське господарство та сфера послуг. Ім обіцяють зменшений контроль за міграцією та спрощений процес отримання дозволу на проживання. Окупаційні влади на місцях пропонують легку процедуру оформлення документів, що підтверджують особу, включно з російськими паспортами.

Крім того, на окупованих територіях пропонують зарплату, яка не лише не є нижчою, а часто навіть перевищує ту, що мігранти могли б заробити в Росії.

Анна Мурликіна, колишня головна редакторка маріупольського сайту 0629.com.ua, ділиться з УП цікавим спостереженням на прикладі свого рідного міста. Після окупації Росія активно імпортувала в Маріуполь працівників з Москви та Санкт-Петербурга. Проте з часом фінансові потоки почали скорочуватися, і багато росіян повернулися на батьківщину, що призвело до серйозного дефіциту робочої сили. Тепер цю прогалину намагаються заповнити мігранти, яким платять менше, ніж раніше отримували російські працівники.

Опинившись на захоплених територіях України, мігранти виявляються в штучно створеній пастці. Окупаційна адміністрація не забезпечує їхніх прав, а українське законодавство на цих землях не діє. Це робить мігрантів вразливими до експлуатації, порушення трудових прав та свавілля з боку окупантів, що може призвести навіть до насильства. У випадку виникнення проблем, у них немає можливості звернутися за допомогою.

Низька заробітна плата замість обіцяної або взагалі її невиплата, погані умови праці, відсутність соціальних гарантій і банальний ризик перебування на прифронтовій території - це не єдина небезпека, з якою стикаються мігранти на окупованому сході та півдні країни.

Є значно серйозніша, і вона має важливе значення й для України.

Згідно з інформацією від Центру національного спротиву, Росія може призвати на військову службу заробітчан, які були привезені для виконання будівельних робіт. Іноді їм обіцяють надання громадянства, а в інших випадках це не є умовою.

"На превеликий жаль, ми маємо факти того, що трудових мігрантів з Узбекистану в Росії заманюють на тимчасово окуповану територію України нібито для будівництва та відновлення зруйнованих будинків, а потім забирають документи та відправляють на фронт, - розповідає посол Микола Дорошенко. - Я передавав інформацію про це узбецькій стороні і просив, щоб влада країни застерегла громадян від подібного".

Однак іноді російські представники активно залучають мігрантів до військових дій. Видання Bloomberg розповідає про випадок таджикського жителя на ім'я Солех, якого намагалися завербувати для участі у бойових операціях. "Вони вербують скрізь. Коли я перебував у центрі депортації в листопаді, мені постійно пропонували підписати контракт з обіцянкою отримати громадянство", — ділиться він своїм досвідом.

Незважаючи на обіцянку високої зарплати, Солех вирішив не приймати пропозицію і повернувся додому. Доля його друга склалася зовсім інакше. За словами Солеха, друг прийшов до центру міграції, щоб оформити дозвіл на проживання, але в підсумку підписав контракт на військову службу.

"Тих, хто їде працювати на будівельні майданчики в "ДНР" та "ЛНР", переконують іти воювати", - стверджує Солех.

Ще перед початком повномасштабного вторгнення, у грудні 2021 року, Владімір Путін вніс до Державної думи законопроєкт, який спростив процедуру отримання російського громадянства для іноземців, які стали контрактниками російських збройних сил. Хоча офіційно цей закон був ухвалений у вересні 2022 року, ще до цього часу вербувальники почали обіцяти мігрантам, що протягом трьох місяців після укладення контракту вони зможуть отримати російське громадянство.

Міністерство оборони Росії регулярно розміщувало рекламні оголошення як на території РФ, так і в державах Центральної Азії, обіцяючи зарплату до 200 тисяч рублів на місяць (за курсом 2022 року це приблизно відповідало 3000 доларів). Рекламна кампанія, спрямована на залучення мігрантів, проводилася через соціальні мережі, а також за участю представників "Вагнера".

В Росії було введено нові норми, за якими натуралізовані громадяни можуть втратити своє громадянство, яке для багатьох з них стало результатом значних зусиль, якщо вони не зареєструються на військовий облік.

Законодавства Киргизької Республіки, Узбекистану та Таджикистану забороняють своїм громадянам займатися найманством та брати участь у збройних конфліктах за межами країни. Ті, хто попри це вирушає воювати на стороні Росії, час від часу стають об'єктами судового переслідування. Однак, на практиці, покарання для таких осіб часто виявляються не надто жорсткими.

У 2023 році в Киргизстані розгорівся резонансний інцидент, коли 32-річний чоловік був засуджений до десяти років ув'язнення через свою участь у військових діях на Донбасі на стороні російських сил. Однак згодом справу переглянули, і обвинуваченого випустили на свободу безпосередньо в судовій залі, призначивши йому трирічний адміністративний контроль.

У грудні минулого року в Узбекистані було ухвалено вирок для 39-річного чоловіка, який у 2023 році вирушив до Москви для тимчасової роботи і там уклав контракт із Збройними силами РФ. Під час судового процесу узбекистанець зізнався, що під час бойових дій вбив десять українських військових, але тепер відчуває каяття. Суд призначив йому покарання у вигляді обмеження волі на 4 роки і 2 місяці.

ЗМІ повідомляли й про громадян Таджикистану, яких під обіцянку легко набути громадянство Росія відправляла на фронт.

"Уряд Таджикистану застеріг своїх громадян щодо недопущення участі у військових конфліктах в Україні, однак наразі жоден з них не поніс покарання, принаймні про це не з'явилося жодних відомостей," - зазначає таджицька редакція "Радіо Свобода".

Мігрантів, які їдуть на окуповані території не воювати чи копати окопи, а, наприклад, як будівельники чи різноробочі, за українським законодавством не можна буде притягнути до відповідальності просто за факт роботи. Про це говорить прокурор Криму Ігор Поночовний, який вже понад 7 років спеціалізується на питаннях порушення законодавства на тимчасово окупованих територіях.

Якщо ми розглядаємо питання мігрантів, то в основному йдеться про адміністративну відповідальність, оскільки вони незаконно перетинають державний кордон України. Причини, пов'язані з працевлаштуванням або його відсутністю, не впливають на кваліфікацію правопорушення, - зауважує Поночовний. - Проте, якщо порушення було здійснене з метою завдання шкоди інтересам України, тоді вже виникає кримінальна відповідальність.

З початку повномасштабного вторгнення українські війська взяли в полон орієнтовно 30 громадян країн Центральної Азії, які воювали на боці Росії. Такі цифри повідомила проєкту "Новини Приазов'я" міністерка юстиції України Ольга Стефанішина.

Звичайно, ці солдати не носять паспорти під час боїв, тому інформацію про їхнє неросійське громадянство зазвичай отримують лише з їхніх власних свідчень. Їхній статус нічим не відрізняється від становища російських військовополонених. Проте їхні шанси на обмін є найнижчими - Росія більше не виявляє інтересу до них.

Імовірність того, що цих осіб буде передано безпосередньо до країн Центральної Азії, надзвичайно мала, оскільки останні судові рішення стосовно їхніх громадян, які обвинувачуються у участі в російсько-українському конфлікті, не можна вважати справедливими.