Кабінет Міністрів надасть підтримку Дніпру після атаки з боку Росії, повідомила Свириденко.

Кабінет міністрів надасть підтримку Дніпру після масованого російського удару 25 квітня, повідомила прем'єр-міністерка Юлія Свириденко.

"У місті постраждали 13 цивільних об'єктів, а не менше ніж 27 житлових будинків отримали пошкодження різного характеру. Також постраждали два дитячі садки та амбулаторія. В даний момент триває процес оцінки завданих руйнувань. Уряд забезпечить необхідну допомогу Дніпру," - повідомила Свириденко у своєму телеграм-каналі.

Голова уряду зазначила, що дала вказівку Міністерству розвитку спільно з місцевими органами влади "терміново визначити потребу в державній допомозі".

В ніч та вранці 25 квітня російська армія здійснила атаку на житловий район Дніпра. Внаслідок потужної ракетно-дронової кампанії, що відбулася вночі, в місті спалахнули пожежі, зазнали пошкоджень підприємства, автозаправні станції та житлові будинки, а також частково зруйнувався чотириповерховий будинок. За інформацією місцевої влади, під час ранкового удару російські військові знову вдарили по тому ж житловому кварталу, внаслідок чого ще один житловий будинок отримав ушкодження.

На сьогоднішній день є інформація про п'ятьох загиблих та 46 осіб, які отримали травми, серед яких п'ятеро дітей.

Військові сили Росії постійно здійснюють напади на українські міста та цивільні об'єкти, використовуючи різноманітні види озброєння, включаючи ударні безпілотники, ракети, керовані авіаційні бомби та реактивні системи залпового вогню, в усіх областях України.

Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони мають цілеспрямований характер.

Атаки на системи життєзабезпечення населення та медичних установ, спрямовані на позбавлення людей електрики, тепла, води, зв'язку, медичної допомоги та інших життєво важливих ресурсів, свідчать про серйозні злочини. Під час масштабної війни Росія вчиняє численні акти, які можуть бути кваліфіковані як геноцид проти українських громадян, за твердженнями юристів, дослідників геноцидів та правозахисників. Зокрема:

Оголошення намірів щодо знищення українського народу: президент Російської Федерації та інші представники влади неодноразово висловлювалися про те, що українці як етнічна група "не існують", називаючи їх "штучно створеною" нацією. Вони стверджують, що тих, хто має іншу думку, "необхідно ліквідувати", а також що в майбутньому не повинно бути ні України, ні українців.

публічні звернення до ліквідації українського народу;

цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров'я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв'язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;

переслідування та знищення осіб з проукраїнськими поглядами на захоплених територіях;

Знищення інтелектуального класу: педагогів, митців, а також тих, хто є хранителями української культури та сприяє її передачі наступним поколінням.

впровадження у навчальних закладах на територіях, що перебувають під окупацією, системи освітнього процесу та виховання, спрямованої на трансформацію ідентичності учнів;

депортація дітей, які залишилися без батьків, до Росії з метою трансформації їхньої ідентичності.

Виключення та знищення українських видань з бібліотек, грабежі музеїв та навмисне викрадення артефактів, які свідчать про багатий історичний спадок українського народу.

Конвенція, що стосується запобігання геноциду та відповідальності за нього, була затверджена Генеральною асамблеєю Організації Об'єднаних Націй у 1948 році.

Країни, що є учасниками Конвенції (а їх нині 149), повинні вживати заходів для запобігання геноцидним актам та притягувати до відповідальності винних як у воєнний, так і в мирний період.

Конвенція визначає геноцид як дії, що здійснюються із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову, релігійну, етнічну групу як таку.

Сигнали геноциду: вбивство представників певної групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; умисне формування умов життя, що ведуть до знищення цієї групи; перешкоджання народженню дітей та насильницьке переміщення дітей з однієї групи в іншу; відкриті заклики до вчинення подібних дій.

Влада Росії відмовляється визнавати, що під час масштабного конфлікту їхні збройні сили цілеспрямовано атакують цивільні об'єкти в українських містах і селах, що призводить до загибелі мирних жителів та знищення медичних установ, навчальних закладів, дитячих садків, а також інфраструктури енергетики і водопостачання.