На фоні загроз від президента США Дональда Трампа щодо можливого виходу з НАТО та його претензій до союзників, до Вашингтона прибув генеральний секретар Альянсу Марк Рютте з візитом, що триватиме кілька днів. Рютте відзначається своїми тісними зв'язками з Трампом і вміє знаходити компроміси в складних ситуаціях, завдяки своїй здатності догоджати президенту США та виявляти йому похвалу. У НАТО сподіваються, що Рютте зможе вирішити чергову кризу, хоча і за допомогою методів, які не всім союзникам можуть бути до вподоби.
Після зустрічі з Трампом генсек Альянсу, з одного боку, сказав, що розуміє його розчарування, а з іншого -- спробував йому вказати на підтримку в діях більшості європейських союзників. Зустріч Рютте з американським президентом проходила на тлі крихкого перемир'я між США та Іраном, яке Дональд Трамп оголосив "повною й абсолютною перемогою".
Дарма, що Білий дім навіть не консультувався і не інформував союзників по НАТО про свої плани щодо операції проти Ірану. Трамп не приховує своїх очікувань, що союзники мали "автоматично" підтримати його воєнну операцію, здійснювану разом з Ізраїлем. При цьому американський президент неодноразово суперечив сам собі, то закликаючи союзників до дій, то наголошуючи, що США "не потребують нічиєї підтримки", особливо "після того, як уже виграли", то знову погрожуючи, що США "все пам'ятатимуть", і навіть переходячи до особистих образ.
Сполучені Штати звернулися до деяких своїх союзників із проханням надати доступ до їхніх військових баз і повітряного простору для проведення військових дій проти Ірану. Проте союзники виявили неоднозначне ставлення до конфлікту, ставлячи під сумнів його легітимність. Деякі з них прямо відмовили США у такому запиті, що викликало значне невдоволення Трампа. Іспанія закрила свій повітряний простір для американських винищувачів, а Італія не дозволила посадку одного з них на своїй території. Спочатку Велика Британія також відмовила у використанні своїх баз, але згодом погодилася лише на проведення "оборонних операцій". Після заяв Трампа про можливі удари по стратегічних об'єктах в Ірані Велика Британія ще раз підкреслила, що не дозволить використовувати свої бази для таких дій.
Ще одним закликом Трампа до союзників стало розблокування Ормузької протоки. Він зазначив, що європейці значно більше залежні від нафти, яка проходить через протоку, а отже, мають "піти до протоки і просто взяти її". Союзники демонстрували готовність до певних дій, які були б у рамках міжнародного права. Франція, наприклад, просувала ідею створення відповідного механізму через ООН, а Британія нещодавно скликала широке дорадче засідання щодо шляхів розблокування протоки. Однак навряд чи це ті дії, які хотів би бачити американський президент.
Основна критика Трампа стосовно НАТО полягає в тому, що союзники не надали йому необхідну підтримку, хоча самі покладаються на допомогу Сполучених Штатів. Він навіть охарактеризував Альянс як "вулицю з одностороннім рухом". Проте президент США, здається, забуває, що єдине в історії НАТО використання основної статті 5 про колективну безпеку відбулося після терористичних атак на США 11 вересня 2001 року, коли союзники разом із США вели бойові дії в Афганістані. Для Трампа це, здається, лише далекий спогад, адже сьогодні він стверджує, що "НАТО не було на допомозі".
Багато людей розглядають висловлювання Трампа щодо можливого виходу з НАТО як ще один приклад шантажу на адресу європейських партнерів. Залякування стало звичною тактикою тиску, яку Трамп часто використовує для досягнення своїх цілей. Можна згадати про "торговельні війни" або його загрози, що він може спонукати Путіна до агресії проти тих країн — членів НАТО, які не вкладають достатньо коштів у свою оборону.
У 2023 році американські законодавці, враховуючи уроки, отримані під час першого терміну президентства Трампа, ухвалили правову норму, яка ускладнює одноосібні рішення президента стосовно НАТО. Цікаво, що Марко Рубіо став одним із співавторів цього законопроекту. Тепер для реалізації будь-яких рішень президента в цій сфері знадобиться підтримка двох третин членів Сенату. Тим часом представники обох політичних партій у Конгресі – і демократи, і республіканці – вже висловилися проти можливого виходу США з Альянсу.
Безсумнівно, Трамп може спробувати обійти правові норми. У минулому він уже вдавався до подібних дій. Наприклад, він ініціював військову акцію проти Ірану без попереднього схвалення Конгресу, що суперечить закону (так званому Закону про військові повноваження 1973 року). Це, до речі, також було характерно для його попередників. Якщо він вирішить проігнорувати Конгрес та самостійно оголосить про вихід із НАТО, це рішення неодмінно буде оскаржене в суді.
Найімовірніше, що США залишаться в Альянсі. Однак очевидним є те, що довіри між союзниками нема і найближчим часом не буде. Тож Північноатлантичний альянс існуватиме, але радше на словах, ніж на ділі. Також, найшвидше, США все ж таки розпочнуть процес "перегляду цінності НАТО" для себе. А точніше, продовжать його: болюча для Трампа відмова європейських союзників надати дозвіл на використання їхніх баз буде для цього вагомою причиною.
Трамп вже приймав суперечливі рішення щодо зменшення американської військової присутності, зокрема в Румунії. Це зменшення було незначним у порівнянні з 80-тисячним контингентом, що залишається в Європі, зокрема найбільша частина в Німеччині. Проте команда Трампа неодноразово підкреслювала необхідність перегляду військової присутності в Європі, що може призвести до подальшого скорочення кількості військових. Ймовірно, першими під удар можуть потрапити ті країни, які не надали США достатньої підтримки.
Крім того, Сполучені Штати висловили наміри зменшити кількість американських військових – близько 200 вакансій – у різних командних структурах НАТО. Більш того, велися розмови про можливість відкликання американського генерала з посади командувача силами НАТО в Європі, що є однією з найважливіших військових ролей в Альянсі. Хоча це рішення не було реалізовано, США можуть знову повернутися до цього питання в майбутньому.
Крім того, від позиції Дональда Трампа буде залежати, чи ухвалюватимуться рішення щодо підтримки європейських союзників у випадку загрози їхній безпеці. У зв'язку з цим європейські лідери все більше усвідомлюють необхідність зміцнення власного оборонного потенціалу. Вони активно шукають різноманітні формати та механізми для поглиблення співпраці між собою. Хоча концепція "європейського НАТО" активно обговорюється, ситуація в цьому аспекті є досить складною.
Нещодавно, беручи участь у великому оборонному форумі в Парижі — столиці держави, яка вже давно відстоює концепцію "європейської автономії", я не раз чула, що європейська оборонна промисловість сьогодні не в змозі замінити американську. Це підкреслює глибоку технологічну залежність від Сполучених Штатів. Крім того, основним елементом стримування в рамках НАТО залишається американська "ядерна парасолька". Франція нещодавно оголосила про свої наміри збільшити ядерний потенціал і внести зміни до своєї ядерної доктрини, які дозволять розміщувати літаки з ядерними боєголовками на території союзних країн. Проте ці ініціативи ще перебувають на початкових етапах реалізації.
Ця криза може призвести до серйозних негативних наслідків для України. Дональд Трамп проводить паралелі між підтримкою, яку США надали європейським країнам у контексті України, та відсутністю аналогічної підтримки з їхнього боку ("Ми завжди були на боці європейців, а вони не підтримали нас"). Крім того, він відкрито використовує питання продовження участі США в програмі PURL як засіб тиску. Це, на думку Трампа, досить легко реалізувати.
Через програму PURL американці продають свою зброю європейським членам НАТО, які своєю чергою передають її Україні. Найкритичніше з цих закупівель -- це ракети-перехоплювачі для "Петріот", яких Україна потребує для збиття балістики. Після початку воєнних дій США проти Ірану та атак Ірану на країни Перської затоки запаси цих перехоплювачів почали стрімко зменшуватися. Тож, вирішуючи, кому продавати залишки, адміністрація Трампа може більш охоче обрати своїх партнерів на Близькому Сході, ніж європейських союзників та Україну.
Of course! Please provide the text you would like me to make unique.
Зазвичай на початку квітня, наближаючись до дня створення НАТО, Альянс організовує одну з найважливіших зустрічей високого рівня — засідання міністрів закордонних справ. Однак цього року, на фоні серйозної кризи, така зустріч не відбулася. Її запланували на кінець травня, але не в Брюсселі, а в Швеції — країні, яка стала членом НАТО всього два роки тому у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України. Місцем проведення зустрічі стало Гельсінборг, місто, розташоване на узбережжі Данських заток, через які продовжують курсувати судна російського "тіньового флоту".
У НАТО, ймовірно, сподіваються, що до травня вдасться вирішити поточну трансатлантичну кризу, що дозволить зосередитися на викликах, які продовжує створювати російська агресія щодо України. Наразі ж у Кремлі, напевно, задоволені ще однією серйозною тріщиною в Трансатлантичному альянсі.
#Росія #Іран #Демократична партія (США) #Республіканська партія (США) #Дональд Трамп #Франція #Україна #Європа #Білий дім #Американці #Володимир Путін #Іспанія #НАТО #Ізраїль #Організація Об'єднаних Націй #Вашингтон, округ Колумбія #Німеччина #Нафта #Кремль (фортифікаційна споруда) #Головнокомандувач #Історія #Афганістан #Швеція #Агресія #Марк Рютте #Близький Схід #Генеральний секретар НАТО #Італія #Брюссель #Міжнародне право #Тероризм #Перська затока #Літак #Винищувач #Велика Британія #Сенат Сполучених Штатів #Конгрес Сполучених Штатів #Президент (державна посада) #Армія США #Сполучені Штати #Автономність
