У Запоріжжі триває збір озимої пшениці, незважаючи на несприятливі природні умови та складну безпекову ситуацію.
З початку повномасштабного вторгнення запорізькі фермери вражали як країну, так і світ, виходячи на збір врожаю в бронежилетах та касках. Після цього трактори і комбайни почали працювати на полях, де наші військові встановили захисні конструкції, такі як "зуби дракона" та "путанка". Сьогодні війна перейшла на новий етап, і аграрії теж змінюють свої підходи до роботи в нових реаліях. Вони модернізують свою сільськогосподарську техніку, оснащуючи її засобами радіоелектронної боротьби, а також беруть із собою мисливські рушниці.
Укрінформ створив журналістський матеріал з місць подій, розташованих на відстані 5 км від лінії бойових дій.
ПОПРИ ВОРОЖІ "ГРАДИ", КАБИ ТА ДРОНИ
З метою безпеки ми не будемо називати сільськогосподарське підприємство, на території якого ми отримали дозвіл на зйомку процесу збору озимої пшениці. Можемо лише зазначити, що воно знаходиться в Пологівському районі Запорізької області.
Поки мчимо до призначення, в повітрі чути звуки "прильотів". На горизонті можна розгледіти чорні стовпи диму — десь спалахнуло поле.
Коли колись жнива отримали назву "Битва за врожай", це здебільшого вказувало на боротьбу з погодними негараздами (або ж просто відображало радянський пафос, - ред.). Проте в умовах війни цей вираз втратив свою метафоричність, адже справжня битва стала реальністю.
Їхати довелося в бік фронту. Заздалегідь домовилися, що нас зустріне і супроводжуватиме керуючий агропідприємством Василь Миколайович. Він працює тут з 2016 року. Спочатку був ланковим, або ж помічником агронома, а в 2023 році йому запропонували керівну посаду, і він погодився. Каже, працювати нелегко, але справляється.
В дорозі до поля Василь пропонує зробити зупинку на так зване перше відділення їхнього господарства. Раніше це місце слугувало складами для зберігання врожаю пшениці та добрив, а також містило спеціалізовані ваги для зважування зерна пайщикам та адміністративні будівлі. Наразі ж тут залишилися лише руїни і спогади про колишню діяльність.
- Із самого початку війни ворог почав цілити по ангарах та сільгосппідприємствах. Сюди прилітало з "Градів", потім КАБ зруйнував ангар. Воронка була велика, зараз бурʼяном вже заросла. У мирні часи тут зберігали зернові культури, вичікували хорошої ціни і потім продавали. Ще в минулому році ми тут зважували зерно, але ворог побачив рух сільгосптехніки, людей - і почав добивати те, що тут залишалося. Ми намагалися перегнати трактори, та ворог полював за технікою, відстежив і вдарив "Градами", - говорить Василь, показуючи розтрощену територію.
Аграрій скаржиться, що наразі його підприємство не має жодного приміщення для зберігання зернових.
- Доводиться прямо з комбайна вивозити його. Якщо десь і складаємо, то прямо на полі. Але це ризик - може дощ початися, а може і обстріл. Все може просто згоріти, - говорить.
Господарство розташоване досить близько до лінії фронту, тому не рекомендується використовувати місцеві дороги для пересування великою кількістю автомобілів і затримуватися на одному місці надто довго. Продовжуємо нашу подорож.
ВТРАТИ В ПОЛЯХ
Поки їдемо, Василь розповідає, що підприємство займається вирощуванням зернових і олійних культур. В обробітку господарства було 19 тисяч гектарів. Зараз обробляють лише 13 тисяч, решту - втратили. Частина полів дуже близько до лінії фронту і туди немає можливості дістатися, ще частина - окупована.
Ворожі літаки часто залітають над нашими полями, скидаючи авіабомби. Основні цілі їхніх атак — Оріхів, Токмачка, Преображенка, а також наші відділення. Крім того, ми часто піддаємося атакам FPV-дронів та артилерії. На початку війни ми найбільше боялися артилерійських обстрілів, адже вони здавалося найнебезпечнішими. Проте зараз увага змістилася на FPV-дрони. Ми зафіксували два інциденти, коли дрони вдарили по техніці. Один з них влучив у трактор: тракторист помітив, що дрон летить у його бік, загальмував, але дрон влучив у колесо. На щастя, чоловік не постраждав. Трактор вже відремонтований і знову в роботі, — розповідає Василь.
Другий інцидент відбувся у вихідні, 6 липня, на ділянці, де вирощувалася парова пшениця. Очікувалося, що врожайність досягне 28 центнерів з гектара.
- Це найкращі поля за показниками врожайності. За день до цього ми косили там трьома комбайнами, було тихо, і ми вирішили продовжувати жнива. Але росіяни побачили техніку і скерували дрон. Це сталося під час вигрузки зерна з бункера комбайну в причіп трактора. Комбайнер не постраждав, вискочив через праві двері. Машина загорілася. А тракторист у момент влучання був біля причепа. Вибуховою хвилею його сильно травмувало. Отримав 50% опіків тіла. Стан важкий, але стабільний. Він в лікарні, його життю загрози немає, але лікуватися буде тривалий час, - розповідає співрозмовник.
Разом із Василем ми відвідали це поле, де через удар дрону вигоріло 7 гектарів високоякісної пшениці. З території вже вивезли понівечені комбайни. На чорному від вогню полі залишилися лише крихти зерна, залишки пошкодженої техніки та обгорілі уламки ворожого FPV-дрону.
Після атаки роботи на цьому полі тимчасово зупинені. Якщо безпекова ситуація дозволить, то за кілька днів врожай спробують дозбирати.
ПОЦІЛИТИ ПО ДРОНУ, ЗАХИСТИТИ НАПАРНИКА
Зараз ми прямуємо до полів, де наша техніка взаємодіє з РЕБ, адже ситуація тут досить небезпечна. Хоча РЕБ і забезпечує певний рівень захисту, він не гарантує абсолютної безпеки – якщо дрони працюють на оптоволокні, то це не допоможе. Тим не менш, ми все ще намагаємося захиститися. Від лінії фронту тут всього 5-6 км. Це дуже близько, - ділиться Василь.
На ці поля, разом із комбайнерами, вирушають працівники зі зброєю. Їхня мета — полювання на FPV-дрони.
Це досвідчені мисливці, які майстерно користуються рушницею. Інших способів захистити наших працівників і техніку ми не виявили, тому сподіваємося, що зможемо вразити ціль, - зазначає він.
На цій території мобільний зв'язок практично відсутній. Саме тому всі, хто працює на полях, використовують рації для спілкування. Це їхній основний засіб зв'язку.
Зупиняємося на краю поля. Поки комбайн обробляє урожай, неподалік на посту стоїть бригадир Володимир. У нього дійсно є рушниця. Він пояснює, що без неї зараз виходити в поля небезпечно: якщо виникне загроза, він готовий знищувати дрони.
- Я чую їх чітко, відстань до них становить 50-70 метрів. Я можу потрапити в ціль, і вже не раз це робив, - зазначає він.
- Як саме це відбувається? - запитую.
- Мить, автоматично. Коли летить - націлився, вистрілив, - каже.
- Як досвідчений мисливець, які аналогії ви можете провести між полюванням на дрон і традиційним полюванням? - питаю для уточнення.
- Як на дикого голуба. Він мчить, немов куля, і так само маневрує. Це абсолютно те ж саме. Що стосується голубів, я влучаю, а з дронами так само, - усміхаючись, говорить він.
Володимир говорить, що вже звик до роботи в таких умовах. Додає, що буквально перед нашим приїздом потрапили під артилерійський обстріл на одному з полів.
- Ми швидко зреагували, по рації передали й поїхали. Коли перший вибух стається, у нас є 3-4 хвилини, щоб врятуватися, - пояснює.
Чоловік проживає всього за 3 км від лінії фронту, у селі Токмачка, тому звуки вибухів і обстрілів для нього вже не є чимось несподіваним. Він зазначає, що адаптувався до цієї ситуації, і це не дивно, адже противник регулярно обстрілює його населений пункт, використовуючи всі можливі види зброї.
- Чуємо куди летить, і знаю, коли треба бігти в підвал, а коли можна на дивані полежати. Тут, на полі, у нас усіх рації, і якщо щось стається, то ми чуємо, - говорить Володимир.
На підприємстві він трохи більше року. До того працював в Оріхові в іншого фермера, але господарство розбили ворожі військові, директор загинув. Близько двох місяців Володимир приходив до тями і все ж вирішив, що треба продовжувати працювати на полі.
За словами Василя, у регіоні всі фермерські угіддя зруйновані. Виростити і зібрати урожай надзвичайно складно, проте аграрії не втрачають надії.
- Ми тут виросли. Хто ж іще буде працювати, якщо не ми? Я прокидаюся приблизно о 4:40 ранку. Привожу себе в порядок, сідаю в автомобіль і забираю наших працівників. П’ять хвилин на обговорення планів – і вперед до роботи. І так щодня, - ділиться своїми думками співрозмовник.
Раніше в компанії працювало 350 осіб, а тепер їх кількість зменшилася до 102. Багато співробітників було мобілізовано, і, на жаль, двоє з них загинули.
Спостерігається дефіцит водіїв та трактористів. Як зазначає керуючий, нині багато трактористів виконують також обов'язки водіїв та комбайнерів. Господарство намагається адаптуватися до цієї ситуації всіма можливими способами.
- У лютому 2025 року ми здобули статус підприємства, що є частиною критичної інфраструктури, і нам вдалося забезпечити 50% наших працівників, - зазначає.
УРОЖАЙ - НА "ТРОЙКУ"
Ще восени ми усвідомили, що не зможемо зібрати добрий врожай. Дощів не було, пшениця не розрослася, навесні також не спостерігали опадів, і тепер ситуація залишається такою ж. Зараз ми збираємо близько 15 центнерів з гектара. Сподівалися на кращі результати, але маємо те, що маємо. Минулого року врожай був по 25 центнерів, і ми думали, що це не дуже добре… - розповідає Василь.
Він зазначає, що збір врожаю відбувається під обстрілами ворога, і щодня працівники наражаються на небезпеку, виходячи на своє робоче місце. Василь впевнений, що аграрії докладають максимум зусиль, щоб забезпечити урожай.
- Якщо оцінювати врожай за п'ятибальною шкалою, то він отримує двійку через посуху та весняні заморозки. Ми висіяли озиму пшеницю на 4500 гектарах, озимий ячмінь на 230 гектарах і соняшник на 5000 гектарах. Половину пшениці вже зібрали, - зазначає він.
Ми провели кілька годин на полях разом із аграріями. Температура на сонці перевищувала 45 градусів. Від палючого світла можна знайти укриття, але від пострілів, які лунають в окрузі без упину, захиститися важче — все залежить від удачі. На полях, де тривають жнива, також перебуває автомобіль з технічною водою — на випадок виникнення пожежі.
Аграрії кажуть, за час війни ворог знищив те, що створювалось роками або й десятиліттями. Ті ангари і будівлі, які показували нам на початку, відновленню не підлягають.
— Потрібно знести старе і звести нове. Проте найважливіше — це присутність людей, — стверджують вони.
Ольга Звонарьова, Запоріжжя
#Укрінформ #Радянський Союз #Запорізька область #Запоріжжя #Лінія фронту #Дощ #Повітряна бомба #Крупи #Пшениця #Добрива #Врожайність #Зерно #Дрон #Оріхів #Позиції районів #Фортифікаційна споруда #Дробовик. #Врожайність сільськогосподарських культур #Бронежилет #Сільськогосподарський працівник #Торпедна труба #Ангар. #Гектар #Трактор. #Сільськогосподарська техніка #Димова шашка
