На початку місяця, третього квітня, учні й викладачі кіровоградської музичної школи № 1 ім. Г. Нейгауза святковим концертом в обласній філармонії відзначили 80-річчя свого мистецького навчального закладу.
У вщент заповненій концертній залі солісти, дуети й ансамблі школи, а також камерний оркестр Кіровоградського музичного училища (під орудою заслуженого діяча мистецтв України Наталії Хілобокової) разом з дітьми-нейгаузівцями виконали композиції українських та іноземних авторів. А численні прихильники школи-ювіляра привітали її колектив з визначною датою, зокрема кіровоградський міський голова Олександр Саінсус від міської влади подарував школі цифрове фортепіано та відзначив її колектив Почесною грамотою Кіровоградської міської ради та виконавчого комітету. Режисером святкового дійства була директор школи, член президії обкому профспілки працівників культури та голова ради директорів шкіл естетичного виховання Кіровоградської області Євгенія Малявкіна. Вона й розповіла "ВГ" про передумови виникнення школи, її заснування й розвиток.
МУЗИЧНА СПАДКОЄМНІСТЬ
З кінця ХІХ ст. до 1931 року в нашому місті діяла музична школа Густава Нейгауза – батька видатного піаніста, педагога, професора Генріха Нейгауза, яка дала світові плеяду талановитих музикантів – Фелікса Блуменфельда та Кароля Шимановського, Генріха Нейгауза та Юлія Мейтуса. Після її закриття інтелігенція неодноразово порушувала питання щодо необхідності поновлення діяльності закладу музичної освіти. 1933 року в місцевій газеті «Соціалістичний наступ» від 27 жовтня з'явилася публікація музиканта Бориса Зупермана «У подарунок Жовтню», в якій також ішлося про потребу в музичній школі. На підставі постанови від 21 листопада 1933 року про відкриття державної художньо-музичної студії та згідно з наказом міського відділу народної освіти від 23 листопада 1933 року вона й розпочала своє творче життя. Через рік їй відвели двоповерховий будинок у центрі міста (на теперішній вулиці Віктора Чміленка), що раніше належав родині Юлія Мейтуса, а зараз є пам'яткою архітектури. Через п'ять років після відкриття студія отримала статус музичної школи.
Уже в перший рік її існування в ній навчалося 180 учнів. Завдяки високому рівню викладання школа набула популярності. Її вихованці оволодівали музичними інструментами, учні й педагоги давали концерти, а випускники вступали до вищих та середніх музичних навчальних закладів. Завідувачем студії, а потім школи було затверджено Наума Володарського, завучем призначено Бориса Зупермана. Працювали разом вони тривалий час. З архівних джерел відомо, що в період окупації Кіровограда школа працювала й давала концерти в кіровоградському театрі.
З 1944 року на посаду директора школи призначили талановитого організатора й чудового музиканта Софію Семенюк, яка разом із завучем Поліною Кузнєцовою у складні повоєнні роки забезпечила ефективну роботу її колективу. Тоді ж було завершено реконструкцію основного корпусу школи на вулиці Дзержинського, 65 (тепер – Віктора Чміленка). З 1 вересня 1945 року при школі почало діяти вечірнє відділення.
ЧАС ЗРОСТАННЯ
Минали роки, музична школа здобувала авторитет і славу. 1964-го її очолив Микола Поляков. Разом із завучем Абрамом Корсунським він вивів її на новий щабель розвитку. У цей час у ній навчалися 900 учнів і працювали 100 викладачів. У зв'язку із цим закладові виділили ще один навчальний корпус, розміщений на вулиці Леніна (нині – Дворцова). У школі було створено нові музичні колективи: хори молодших і старших класів, ансамблі баяністів, акордеоністів, скрипалів; оркестри – малий симфонічний та народних інструментів. Усі ці колективи успішно діють і донині.
Легендарною сторінкою творчого життя школи є діяльність Юрія Хілобокова. Випускник Одеської консерваторії, скрипаль, він розпочав свою педагогічну діяльність у її стінах, уже через декілька років створений ним струнний оркестр здобував визнання, перемоги та пошану від поціновувачів музики. 1978 року директором школи став її випускник Віктор Ревенко, який доклав значних зусиль для її розвитку – школа досягла значних успіхів і стала відомою поза межами Кіровоградської області. Завучем на той час у ній працювала Галина Велика. У школі відкрили клас композиції, який очолив член Спілки композиторів України Кім Шутенко.
1981 року з ініціативи Віктора Ревенка й колективу школи та за підтримки міського відділу культури у ній відкрили меморіальний музей видатного піаніста, нашого земляка Генріха Нейгауза. Збирачем фондів та першим його директором стала викладач школи Елла Торговецька. Експозиція музею – унікальна, складена з багатьох речей та документів, які належали родині Нейгаузів. Тоді ж, 1981-го, школа та музей започаткували проведення у квітні Тижня музики, присвяченого пам'яті музиканта-земляка. 1983 року, з нагоди 50-річчя музичної школи, їй було присвоєно ім'я Генріха Нейгауза. А через п'ять років, до його сторіччя, мистецький захід переріс у фестиваль «Нейгаузівські музичні зустрічі». Того ж року було встановлено меморіальну дошку на будинку, де народився видатний піаніст і педагог Генріх Нейгауз – засновник окремішньої фортепіанної школи.
У різний час музичну школу та музей відвідували талановиті музиканти, видатні педагоги, учні Генріха Нейгауза, громадські діячі, мешканці та гості Кіровограда й області: Святослав Ріхтер, Євген Малінін, Олексій Насєдкін, Віра Горностаєва, Теодор Гутман, Марія Крушельницька, Антон Гінзбург, Маргарита Федорова, Семен Бендицький, Йожеф Єрмінь, Богодар Которович, Юрій Кот, Валерій Козлов, Лідія Забіляста, Юрій Дикий, Ін Жен, Джонатан Пауелл, Міліца Нейгауз, Генріх Нейгауз (молодший), Євген Лєвашов, Богдана Фільц, Віктор Мейтус, Олексій Набіулін та багато інших.
З 1996 року директором народного меморіального музею є викладач школи Тетяна Фурлет, яка продовжує зберігати музичну спадщину Кіровограда та провадить активну пошукову й дослідницьку роботу. 2000-го навчальний заклад очолив Олександр Ткаченко, талановитий музикант, небайдужий до музичного надбання міста. Завучем мистецького навчального закладу з 2001 року й до сьогодні є Вікторія Малашевич, яка до того ж багато років очолює Кіровоградське регіональне методичне об'єднання викладачів-теоретиків. 2003-го у школі було відкрито пам'ятну кімнату Юлія Мейтуса, відомого українського композитора ХХ століття.
СЬОГОДЕННЯ ШКОЛИ-ЮВІЛЯРА
У квітні 2013 року світова музична спільнота відзначила 125-річчя від дня народження видатного музиканта й педагога Генріха Нейгауза. Тоді і в Кіровограді, протягом 11–14 квітня, відбувалися заходи з його вшанування. Для участі в них дирекція музичної школи № 1 ім. Г. Нейгауза та народного меморіального музею Генріха Нейгауза запросила доктора філософії, викладача Університету Її Величності (Белфаст, Об'єднане Королівство Великобританії та Північної Ірландії) Галину Кротерс; народну артистку Росії, професора Московської державної консерваторії ім. П. Чайковського, ученицю Генріха Нейгауза – Маргариту Федорову; лауреата міжнародних конкурсів, асистента кафедри фортепіано Московської державної консерваторії ім. П. Чайковського, учня М. Федорової – Дмитра Людкова, які й стали учасниками святкових заходів. На стіні школи було встановлено пам'ятну дошку видатному землякові, чиє ім'я вона вже носить 30 років. Школа живе, працює, виховує дітей та юнацтво. Велику увагу в ній надають поліпшенню умов для навчання. У ній навчаються більше 500 учнів, з ними працюють 83 викладачі. Вони постійно беруть участь у міських, обласних, усеукраїнських та міжнародних конкурсах, де посідають призові місця. Випускники школи вступають до вищих навчальних закладів культури і мистецтв України, у ній діють 17 творчих колективів.
За роки існування музичної школи її закінчило понад 5000 випускників. Багато з них стали професійними музикантами і працюють як в Україні, так і за кордоном, мають високі звання і нагороди. Серед них – народні артисти України Лариса Сергієнко й Людмила Маковецька, заслужений артист України Дмитро Притула, заслужені діячі мистецтв України Семен Дорогий, Юрій Любович, Геннадій Єрьоменко, Наталія Хілобокова, заслужені працівники культури України Юрій Хілобоков, Іван Демиденко, Геннадій Бродський, Валентина Ревенко. Кіровоградська музична школа №1 ім. Г. Нейгауза пишається всіма своїми учнями, випускниками та викладачами, своїми успіхами та перемогами…
Юрій ЛІСНИЧЕНКО
