Валентина Пупишева, член фракції БЮТ:
– Якби у районних рад були повноваження, як у міського органу місцевого самоврядування, то про доцільність їх існування мова б не йшла. А з тими повноваженнями, які у них є на сьогоднішній день, вони не потрібні. Більше того, неприпустимо, що одна з рад використовує свою діяльність як політичний плацдарм. Можливо, районним радам потрібно надати додаткові повноваження. Думаю, що громада скаже свою думку, в дискусії візьмуть активну участь і представники депутатських корпусів міської та районних рад.
Повинні висловитись і фінансисти: чи будемо мати якусь економію бюджетних коштів та переваги від ліквідації районних структур.
За досвідом деяких населених пунктів, наприклад Харкова, інших міст обласного значення, де були ліквідовані райони, повноваження, які раніше були делеговані районам, реально виконувати через міські ради та виконавчі комітети міських рад.
А ось управління праці та соціального захисту населення, територіальні центри з обслуговування одиноких та непрацездатних громадян, які дуже потрібні нашим мешканцям, ліквідовувати не можна.
Коли до нас приїздила делегація з Луцька, я цікавилась, чи поділяється це місто на райони, як там функціонують районні ради, відповідні виконкоми. Виявилось, що усіма виконавчими питаннями займаються міська рада та її виконавчий комітет, апарат налічує 500 осіб. У нас же працівників виконкому міської ради – близько трьохсот плюс ще чотириста маємо в районних структурах. Луцьк – трохи більший за Кіровоград, але штати там не "роздуті", всі міські проблеми вирішуються, хоча й немає поділу на райони.
Даються взнаки й фінансово-економічні проблеми. Зараз формується міський бюджет. Доведені цифри засмучують, адже на деякі сфери не вистачає коштів, навіть на виплати фінансово захищених статей – на заробітну плату працівникам бюджетної сфери, оплату енергоносіїв тощо. Тому підходити до всіх наявних проблем потрібно виважено: або ми додаємо повноважень районним радам, і нехай вони працюють з повною віддачею, або їх потрібно ліквідовувати, що дозволить зекономити певні кошти, що йдуть на утримання апаратів районних рад. Але поки що остаточна думка навіть у депутатських лавах не сформована. Та й провести відповідне реформування ми зможемо лише після закінчення повноважень районних рад. А дата виборів до місцевих рад ще остаточно не відома. Якщо вибори будуть призначені на березень 2011 року, то попереду – цілий рік, і ми зможемо ретельніше підійти до вирішення цього питання.
Микола Гамальчук, член фракції Ліберальної партії України:
– На мою думку, районним радам потрібно надати більше повноважень і, зрозуміло, питати вимогливіше за їх виконання. Всі ці повноваження слід підкріпити фінансами, і нехай люди працюють.
Приймати радикальні рішення не варто, адже, скажімо, як бути з територіальними центрами, що обслуговують непрацездатних та самотніх громадян? Яка структура буде виконувати цей величезний обсяг робіт, якщо районні ради, а відповідно і райвиконкоми будуть ліквідовані?
Звичайно, мені будуть опонувати, що в разі ліквідації територіального поділу міста на райони, буде зекономлено чимало коштів. Коли в державі криза, то воно, може, й так. А коли криза скінчиться?
Тому і керівництво районів, і депутати районних рад, повинні діяти в унісон, активніше лобіювати питання, які б вони могли вирішувати, наполегливіше доводити власну здатність працювати на благо територіальної громади. На жаль, представники районних рад здебільшого займають пасивну позицію: дали кошти – виконали роботи, не дали – сидять спокійно. Можливо, варто подумати, як допомогти районам залучити додаткові кошти, зважити на розвиток промислових підприємств, які функціонують у тому чи іншому районі.
Не останню роль повинна відіграти в цьому питанні й думка членів територіальної громади. Якщо люди відчувають турботу про себе з боку представників районної влади, знають в обличчя своїх депутатів, то вони ніколи не погодяться з тим, що райони у місті будуть ліквідовані. Тут потрібно підходити не лише з позицій фінансової доцільності, а й з точки зору наближеності владних структур до простих громадян, які щодня йдуть до районних управлінь праці та соціального захисту за субсидіями, соціальними виплатами тощо.
Володимир Фундовний, член фракції Соціалістичної партії України:
– Ще років десять-п’ятнадцять тому, я відстоював позицію, що у такому місті, як наше, поділ на райони не потрібен. Життя доводить мою правоту. Наприклад, у великих містах зараз спостерігається тенденція до укрупнення районів. А у місті-"мільйоннику" Харкові вони взагалі були ліквідовані. В інших великих містах чисельність населення в одному такому територіальному утворенні доходить до 250 тисяч, а то й більше. У нас же жителів – менш ніж 250 тисяч.
Про нераціональне використання бюджетних коштів свідчить той факт, що деякі структури, які функціонують при райвиконкомах, часом дублюють функції міських. Наприклад, мені часто доводиться стикатись із діяльністю підрозділів, які опікуються молоддю, неблагополучними родинами, питаннями усиновлення сиріт тощо. На мою думку деякі питання могли б прекрасно вирішувати саме міські структури, а районні – то лише зайва ланка. Збільшіть відповідні відділи міської ради на двох–трьох працівників, і справи підуть краще, ліквідуються бюрократичні перепони, простіше буде достукатись до влади. Та й економія бюджетних коштів стане відчутною.
Тож, якщо депутати міської ради, а саме від їхньої виваженої позиції залежить остаточне вирішення цього питання, будуть принциповими і працюватимуть лише на благо членів територіальної громади, своїх виборців, то, думаю, приймуть рішення про ліквідацію районів у Кіровограді. Не такі ми вже й багаті, щоб утримувати проміжні структури, якими стали виконавчі комітети районних рад.
Олександр Чорний, член фракції "Наша Україна":
– У такому вигляді і при такій організації роботи, як зараз, звичайно, райони у нашому місті не потрібні. Слід детально розібратись, як вчинити так, щоб не було дублювання діяльності деяких підрозділів міської ради. Замість ліквідації можна запропонувати серйозне реформування, а для цього зважити усі "за" та "проти", економічну доцільність, наближення послуг до населення тощо. Мова не повинна йти про повну ліквідацію районних у місті структур. Наприклад, управління, які займаються соціальними питаннями, варто залишити та підпорядкувати міській раді. Так само й територіальні центри з обслуговування одиноких та непрацездатних громадян. А інші відділи не потрібні. Зараз ми фінансуємо структури, які не мають жодних повноважень, а всі заплановані види робіт виконують міські комунальні підприємства.
Юрій Шаров, член фракції Партії регіонів:
– На мою думку, районні структури не потрібні. Чим вони зараз займаються? Дублюють функції міських підрозділів. При цьому ми витрачаємо кошти на утримання аналогічних служб міської ради і додатково виділяємо гроші на районні. Можливо, деякі структури варто залишити, але в системі міських управлінь, а інші – скоротити. Працівникам потрібно запропонувати іншу роботу, а кошти використовувати більш раціонально. Повірте, "вузьких" місць у міському господарстві вистачає, і є куди спрямувати кошти, які вивільняться після скорочення проміжної управлінської ланки.
Микола Цуканов, член фракції Народної партії України:
– Моя особиста точка зору залишається незмінною вже багато років. У районах повинні бути створені комітети, які б мали утворювати одне ціле з виконавчим комітетом міської ради та діяти з ним в унісон. За Законом про місцеве самоврядуванням вищою посадовою особою в місті є міський голова, він і повинен нести повну відповідальність за те, що відбувається в місті. Тому, щоб зберігалась певна вертикаль влади, голови Ленінської та Кіровської районних рад мають підпорядковуватись саме міському голові, координувати свої дії з ним. В іншому разі втрачається доцільність існування таких владних формувань, що заважає життєдіяльності міста. Подібні зміни повинні бути внесені законодавчо. Адже часто трапляється так, що керівники районів не прагнуть порозумітись із міською владою, а постійно конфронтують з нею. І це ми спостерігаємо протягом багатьох років. Рішення мають прийматись у центрі, тобто на горі вертикалі місцевої влади, а потім доводитись на місця та виконуватись. Територіально нехай би райони залишились, але рішення має приймати міський голова.
А стосовно депутатських корпусів районних рад, на мою думку, для такого міста, як Кіровоград, 75 депутатів міської ради цілком достатньо.
Опитування зробили
Оксана ВЕРСТЮК
та Олег ШРАМКО (фото)
